Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

Гавалешко С.В.

Наук.кер. к.е.н. Скляр Є.В.

Буковинська державна фінансова академія

Управління продуктивністю праці в реаліях сьогодення

Практика господарювання підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить перш за все від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і зростання на цій основі продуктивності праці.

Теоретико-методологічним проблемам підвищення і управління продуктивністю праці присвячені роботи відомих вчених економістів: М.А. Болюх, В.І. Іващенко , В.С. Дієсперова, В.М. Єрмоленко, Є.С. Карнаухової, С.Г. Колєснєва, П.П. Руснака В.П. Савчук та ін.

Управління продуктивністю праці — це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація нього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.

В широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці, що забезпечує підвищення реального продукту і доходу взагалі і в розрахунку на душу населення, зростання рівня споживання, а отже і рівня життя.

Управління продуктивністю праці як складова процесу управління охоплює планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, які засновані на співвідношенні кількості продукції, що випускається виробничою системою, та витрат на виготовлення цієї продукції. Цей процес такий же важливий, як і інші контрольні функції.

Управління продуктивністю вимагає ефективних контактів і розуміння ролі різних служб у створенні обсягів виробництва. Воно також потребує розгляду системи з позицій як великих, стратегічних, так і дрібніших, тактичних і навіть поточних завдань, вміння обґрунтувати зміни та оцінити їх наслідки для фірми і, що, можливо, найважливіше, здатності ув'язати підвищення продуктивності з її вимірюванням [2].

Для вдосконалення управління продуктивністю праці потрібно розробити програму управління продуктивності, яка включала б в себе наступні етапи [3]:

1) вимірювання і оцінку досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

3) розробку плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

4) розробку систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

6) вимірювання і оцінку реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Необідно впроваджувати недавні розробки з питань продуктивності розроблені Міністерство праці і соціальної політики України і центром продуктивності, а саме це є [2]:

1) Методичні рекомендації щодо організації високопродуктивної системи корпоративного управління великими промисловими підприємствами.

2) Методика оцінювання складності праці робітників різних професійних груп.

3) Методичні рекомендації щодо підвищення продуктивності підприємств через залучення персоналу.

4) Методичні рекомендації щодо підвищення продуктивності праці в галузях економіки України, та ін.

Отже, на даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці, а досягти цього можна тільки завдяки проведенню аналізу продуктивності праці, на основі правдивої і достовірної інформації.

Література:

1. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник для вузів. – К.: Кондор, 2009. – 430 с.

2. http://www.productivity.dn.ua/ - центр продуктивності при Міністерстві праці і соціальної політики України

3. http://library.if.ua/book/40/2691.html - Бібліотека економіста