Стратегія розвитку як запорука успіху сучасних підприємств

Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент

Викладач Попова В.М., студент Лубінець О.В.

Херсонський національний технічний університет України

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Вступ. Розвиток країни безпосередньо залежить від економічного добробуту господарюючих суб’єктів. На сучасному етапі економіка України характеризується низькою ефективністю та неконкурентоспроможністю як на внутрішньому так і на міжнародному ринку. Дана тенденція обумовлена проблемою вибору пріоритетних напрямів діяльності та визначення перспектив розвитку. Вітчизняні підприємства не адоптовані до умов постійної мінливості ринкового середовища та невизначеності внаслідок відсутності у менеджерів сформованого стратегічного мислення.

Постановка проблеми. В економіці України спостерігаються послідовні стадії наростання нестабільності середовища, у якому діє підприємство. Ефективне функціонування підприємств у цих умовах зумовлює необхідність прискореного розвитку концепції стратегічного управління формуванням фінансових ресурсів, що робить цю тему актуальною. Поява проблеми стратегічного управління формуванням фінансової стратегії підприємства викликана об'єктивними причинами: НТП, глобалізацією бізнес-процесів, посиленням мінливості як середовища, у якому діє підприємство, так і відносин у менеджменті.

Аналіз останніх досліджень. Наприкінці 50-х років ХХ століття підприємства розвинених країн опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій». Це було пов’язано із насиченням ринку, зростанням конкуренції та одночасним зменшенням купівельної спроможності громадян. Саме в цей час для визначення подальшого розвитку подій та формування моделі поведінки підприємства на ринку було запозичене з військового лексикону поняття «стратегія», що й стало початком формування такої галузі знання, як стратегічний менеджмент. Його основоположниками були: І. Ансофф,

Ж. Бовер, К.Р. Ендрюс, Ж. Бовер, А. Чандлер. Більш детального розвитку стратегічний менеджмент набув у працях П. Друкера, Б. Карлоффа,

Г. Мінцберга, М. Портера, А. Дж. Стрікленда та А.А. Томпсона. Серед вітчизняних вчених слід виділити В.А. Бєлошапка, І.А. Бланка,

В.А. Васильченко, О.С. Віханського, В.С. Єфремова, Г.В. Загорного,

В. Колпакова, Н.В. Куденка, А. Наливайка, С.В. Оборська, З.Е. Шершньова, Н.В. Шеховцеву та ін.

Мета статті. Метою даного дослідження є визначення суті значення стратегії підприємства в умовах конкуренції, визначення змісту поняття «стратегія розвитку підприємства», етапів формування конкурентної стратегії з метою подальшого використання в управлінні підприємством.

Виклад основного матеріалу. Термін «стратегія» використовується нині в багатьох сферах суспільного життя. Щодо терміну «стратегія підприємства (фірми)», то тут існує чимало визначень. Її розуміють як:

- систему організаційно-економічних заходів для досягнення довгострокових цілей підприємства;

- обґрунтування перспективних орієнтирів діяльності підприємства на основі оцінювання його потенційних можливостей і прогнозування розвитку зовнішнього середовища;

- генеральний напрямок розвитку підприємства, який забезпечує узгодження його цілей і можливостей та інтересів усіх суб'єктів;

- ефективну ділову концепцію досягнення конкурентних переваг підприємством;

- сукупність перспективних орієнтирів для роботи підприємства;

- план дій, що визначає пріоритети розв'язання проблем і ресурси для досягнення основної мети. [3,с 8-9]

Незважаючи на різноманітність визначень і трактувань стратегії, основна мета її полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечували б підприємству (організації) високу прибутковість через задоволення суспільних потреб, тобто кінцевим результатом реалізації стратегії є розвиток організації.

Таким чином стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і проблеми для підприємства, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування - це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств - це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

Стратегія відрізняється від інших програм, від поточного планування та бізнес-планів. Стратегія характеризується комплексністю підходу до діяльності підприємства та, на відміну від бізнес-плану, не має чітких часових меж.

Завдання управління, зокрема планування, полягає в тому, щоб окремі чинники сприяли реалізації стратегії організації. Їх слід враховувати в ході стратегічного управління і втілювати в життя перш за все керівникам вищої і середньої ланки.

Для використання специфічного інструментарію при розробці стратегії перш за все необхідно вирішити проблему інформаційного забезпечення і вибору методів обробки інформації. Не випадково на долю даних з прейскурантів і аналізу цінової політики конкурентів доводиться 56% відомостей, отриманих шляхом промислового шпигунства, на долю відомостей про створення нових виробів – 33%, інформації про методи виробництва – 6%, результатів фундаментальних досліджень і вивчення стратегії організацій - 5%. Нижче в таблиці наведені методи і технології стратегічного менеджменту.

Таблиця 1

Вигляд робіт (операцій, дій)	Методи, підходи, технології
Ситуаційний аналіз	- огляди, інформаційні узагальнення, проекти, звіти, бібліографічні довідки, статистичні реферати;
Макрооточення організації:	- кабінетні дослідження, всілякі методи сегментації, збору даних, аналізу і статистичної оцінки;
- економіка і політика;	- pest-аналіз.
- технологія і екологія;	- аналіз SWOT;
- правове забезпечення;	- методи порівняльного аналізу.
- демографія, суспільство.	- сценарій розвитку;
Конфронтаційний аналіз(організація - конкуренція): ідентифікація слабких і сильних сторін на основі оцінки можливостей за допомогою інструментарію маркетингової сукупності	- нормативний метод;
Прогнози і передбачення	- аналіз тимчасових рядів, екстраполяція тенденцій, аналіз критичних зв'язків;
- динаміка оточення організації;	- операційні дослідження, імітаційні моделі;
- динаміка параметрів ринку;	- методи експертних оцінок Дельфі, мозкової атаки і ін.
- динаміка параметрів організації.
Планування цілей	- портфель замовлень (план);
- місія організації, її ідентифікація, шлях розвитку;	- SWOT (план);
- вибір цільового ринку (сегментів і локальних ринків);	- моделі ухвалення рішень, методи оцінки варіантів;
- профілізація пропозицій;	- операційні дослідження, моделювання;
- цільові пріоритети, цільові траєкторії;	- аналіз ризику;
- масштаби цілей (техніко-економічна оцінка, ефективність з врахуванням тимчасових і просторових параметрів).	- методи творчого мислення при вартісному аналізі;
План стратегічних операцій	- операційні дослідження, моделювання;
- виділення стратегічних підприємницьких підрозділів;	- методи теорії запасів, теорії масового обслуговування (черг);
- типова стратегія зростання, конкурентна стратегія;	- методи мережевого аналізу;
- стратегічні операції за допомогою інструментарію маркетингової сукупності;	- аналіз ризику;
- формулювання стратегічних варіантів.	- метод мозкової атаки, інші методи вартісного аналізу;

Методи і технології стратегічного менеджменту

Отже, організації працюють з інформацією, узятою перш за все з аналізів, прогнозів і вивчення тенденцій. Основу інформаційного забезпечення складає глибоке багаторівневе дослідження вітчизняного і іноземного ринків по широкому спектру показників і величин, що впливають на управління і результати роботи організації. Важливу роль при цьому грає так званий аналіз параметрів маркетингової сукупності, який за допомогою інформації про ціну, продукцію, місце її виробництва і спосіб просування на ринок в значній мірі впливає на рішення, що приймаються при формуванні стратегії організації.

Аналіз середовища підприємства передбачає аналіз ситуації на рівні макро- і мікросередовища. Проводиться також аналіз факторів внутрішнього середовища. На основі проведеного аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища менеджери повинні вміти передбачати труднощі, що можуть виникнути в майбутньому, а також можливості, що можуть відкритися для підприємства. Для цього доцільно використовувати метод SWOT аналізу і виявити сильні і слабкі сторони підприємства, можливості і загрози, які готує зовнішнє середовище.

Стратегія підприємства формується в умовах конкуренції, за допомогою стратегії можна оцінити конкуренцію на ринку та визначити свою реальну конкурентоспроможність, розробити систему заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства на майбутнє; здійснити вибір основних засобів конкурентної боротьби [2, c.46].

Суть конкурентної стратегії полягає у створенні конкурентоспроможності швидше, ніж конкуренти досягнуть того, що підприємство має сьогодні. Конкурентна стратегія організації складається з ділових підходів і ініціатив, які вона використовує для залучення споживачів, опору конкурентному тиску і зміцнення своєї ринкової позиції. Тобто вибір стратегії залежить від природи області і умов конкуренції в ній [4, c.256].

На сьогодні, розвиток - це одна з найважливіших категорій економіки, так як розвиток підприємства, його структури та продукту є фактором підвищення ефективності, досягнення беззбиткового рівня діяльності.

Отже, розвиток - це стабільний, узгоджений, постійний, багатофакторний розвиток підприємства, як первинної ланки національної економіки, направлений на його перехід в якісно новий стан під впливом факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.

На основі аналізу теоретичних основ визначення сутності понять «стратегії» та «розвитку», можна зробити висновок, що стратегія розвитку підприємства представляє собою довгостроковий генеральний план дій, що визначає пріоритети напрями розвитку підприємства, його проблеми та місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення. Стратегія розвитку підприємства повинна забезпечувати більш ефективне використання матеріальних ресурсів підприємства, забезпечувати оптимізацію довгострокової норми прибутку, зміцнення конкурентних позицій підприємства, максимальну віддачу від капіталовкладень та задоволення потреб клієнту. Стратегія розвитку підприємства повинна засновуватися не на положеннях екстенсивного розвитку, а на засадах інтенсивного розвитку, тобто створення якісно нових форм.

Таким чином, формування стратегії розвитку вітчизняних підприємств повинно стати першим кроком на шляху до конкурентоспроможної та ефективної економіки. Взаємозв'язок між стратегією та розвитком обумовлює необхідність стратегічного планування на підприємстві, так як без сформованого довгострокового плану з набором альтернативних варіантів розвитку, що будуть погоджені із зовнішніми можливостями, підприємство не зможе забезпечити прогресивний та інтенсивний розвиток своєї діяльності.

Розробка стратегії корпоративного, ділового (бізнесового) функціонального рівнів виливається в розробку стратегічного плану з усіма елементами стратегії і такими, як нові наступальні дії з підсилення довгострокових позицій і збереження конкурентних переваг, захисні заходи проти дій конкурентів, зусилля з розширення чи скорочення асортименту виробленої продукції, заміни якості продукції.

В процесі реалізації стратегії здійснюється комплекс дій, що сприяють підвищенню ділової активності в організаційній і фінансовій сферах. Розробляється політика підприємства; створюється корпоративна культура і мотивація персоналу; вдосконалюється керівництво всім тим, що спрямоване на досягнення цілей. І, нарешті, виконання цього завдання пов'язане з оцінкою діяльності, аналізом нових напрямків, внесенні корективів. Менеджер має слідкувати за ситуацією, яка відбувається у зовнішньому середовищі, визначати необхідність своєчасних змін і відповідно реагувати на них.

Висновок. Поява стратегічного управління зумовлена об'єктивними причинами, передусім ускладненням умов виробництва і реалізації продукції, та є результатом еволюційного розвитку підходів до управління організацією.

В умовах відносно стабільного зовнішнього середовища ефективним вважали довгострокове планування, яке ґрунтувалося на використанні переважно кількісних характеристик, жорстких правил і процедур вирішення завдань, які часто повторювались.

Стратегія - це детальний комплексний план, основна мета якого - забезпечити здійснення місії організації та досягнення її довгострокових цілей. Формування стратегії підприємства складається з кількох послідовних етапів, першим з яких є оцінка конкуренції на ринку та визначення своєї реальної конкурентоспроможності, аналіз середовища. Насамкінець, необхідно створювати систему ефективного стратегічного менеджменту, добирати компетентних керівників і якісних спеціалістів, які б забезпечували безперервний і планомірний процес розвитку підприємства.

Література:

1. Клівець П.Г. Стратегія підприємства: Навч. посібник / П.Г. Клівець. - К.: Академвидав, 2007. - 320с.

2. Роль стратегічного планування в діяльності сільськогосподарських підприємств / Дмитренко О.М. // Економіка АПК - 2009. - №1. - с. 44-49.

3. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства: Підручник. - Тернопіль: «Економічна думка». - 2006. - 390 с.

4. Стратегія конкуренції на українському будівельному ринку / Педько І.А., Бохнак А. // Вісник Дніпропетровського університету - 2007.- № 15. - с. 256-260.