Филологические науки / 6. Актуальные проблемы перевода

Кравчук І. В.

Національний авіаційний університет, Київ

Лексико-стилістичні трансформації при перекладі художньої літератури

Головна мета перекладу – досягнення адекватності. Адекватний, або як його ще називають, еквівалентний переклад – це такий переклад, який здійснюється на рівні необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови перекладу. За визначенням А. Б. Федорова, адекватність – це “вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому” [3, c. 79]. Основним завданням перекладача при досягненні адекватності є вміле застосування різноманітних перекладацьких трансформацій для того, щоб текст перекладу якомога точніше передавав всю інформацію, що міститься в тексті оригіналу, за умови дотримання відповідних норм мови перекладу. Лексичний елемент, як відомо, перекладається не окремо, сам по собі, в ізоляції від речення та тексту, де він вживається, а в сукупності його контекстуальних зв'язків та функціональних характеристик. Знання словникових відповідників є необхідною, але недостатньою умовою адекватного перекладу лексики. Крім цього, важливим є вміння підібрати контекстуальні відповідники, що не завжди фіксуються у перекладних словниках. Важливим способом вибору контекстуального відповідника слова є перекладацька лексична трансформація конкретизації значення, що зумовлена розбіжностями у функціональних характеристиках словникових відповідників лексичних елементів оригіналу та традиціях мовлення. В. Горбатько вдається до методу конкретизації при перекладі О.Генрі “Останній лист”. Наприклад, у реченні “In a little district west of Washington Square the streets have run crazy and broken themselves into small strips called places [5, p. 142].”, де прямим значенням слова place є місце, сидіння, він перекладає “вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються проїздами [4, с. 280]” – для того щоб зробити уточнення з метою кращого розуміння тексту читачем. В процесі перекладу лексичних елементів перекладні відповідники можуть утворюватися за рахунок не тільки звуження значення англійських слів, а й розширення значення. Лексичною перекладацькою трансформацією, що при цьому використовується і що протилежна за напрямком конкретизації, є генералізація, внаслідок якої слово із вужчим значенням, що перекладається, замінюється у перекладі на слово із ширшим значенням, нерідко, гіпонімом. В. Горбатько використовує генералізацію для створення більш естетичного перекладу: “а mite of a little woman” [5, p. 142]. Якщо в цьому випадку автор обрав би дослівний переклад, ми б отримали: мініатюрне створіння мініатюрної жінки. Тому, щоб уникнути тавтології перекладач обрав варіант: “мініатюрна дівчина” [4, c. 281]. Модуляція є варіюванням повідомлення, чого можна досягти, змінивши кут або точку зору. I’ll not be gone a minute [5, p. 145]. – За хвилину я повернуся [4, c. 284]. Додавання – граматична або лексична трансформація, внаслідок якої в перекладі збільшується кількість слів, словоформ або членів речення з метою правильної передачі змісту оригіналу [2, с. 187]. Іноді Горбатько використовує додавання слова, щоб читачу стало більш зрозуміло про що йде мова, коли в тексті зустрічаються специфічні назви, в тому числі й слова-реалії. Наприклад: They had met at the table d’hôte of an Eighth Street “Delmonico’s”, and found their tastes in art, chicory salad, and bishop sleeves so congenial that the joint studio resulted [5, p. 142]. – Вони познайомилися за табльдотом у місцевому ресторанчику «Дельмоніко», що на Восьмій вулиці і виявили таку близькість своїх поглядів на мистецтво, салат із цикорію та модні широкі рукави, що в результаті виникла спільна студія [4, c. 281]. Прийом лексичного вилучення передбачає ігнорування в процесі перекладу деяких семантично зайвих (надлишкових) слів, що не несуть важливого смислового навантаження, а їх значення в більшості випадків комплексно відновлюється в перекладі: Didn’t you wonder why it never fluttered or moved when the wind blew [5, p. 148]? – Тебе не дивувало, що він ніколи не тріпотів і не колихався від вітру [5, c. 287]? Трансформація заміни слова однієї частини мови на слово іншої частини мови застосовується у тих випадках, коли збереження частиномовної характеристики слова що перекладається, призводить до порушення граматичних норм мови перекладу та норм слововживання. She tried not to let her words sound proud and boastful [5, p. 55]. – Вона намагалася говорити так, щоб у її словах не було чути гордості або хвастощів [4, c. 278]. Окрім заміни двох прикметників на іменники, даний переклад включає в себе дві інші трансформації – додавання та смисловий розвиток. Сутність трансформації перестановки (її ще називають пермутацією) полягає в тому, що при перекладі лексичні елементи міняються місцями (тобто, змінюють позицію на протилежну). Six tables full she could wait upon at once [5, p. 52]. – Вона вміла обслуговувати відразу шість столиків [4, c. 274].

Стилістичні системи мов мають свій національний характер. Стилістичні прийоми різних мов в основі співпадають, але функціонують в дискурсі по різному. Одні й ті ж прийоми мають різну частоту вживання, стилістичну значущість, виконують різні функції в системі мови, чим і обумовлюється необхідність трансформацій. При здійсненні лексичних трансформацій перекладач керується принципом передачі лексичного значення слова або форми. При передачі стилістичного значення перекладач слідує тому ж принципу – відтворити в перекладі аналогічний ефект, тобто викликати у читача таку ж саму реакцію, хоча дуже часто для цього потрібно задіяти абсолютно інші мовні засоби [1, с. 127]. Таким чином перекладач повинен прагнути не зберегти стилістичний прийом, а обов’язково відтворити його функцію в поданому контексті. Використання алітерації є переконливим підтвердженням того, що різні функції стилістичного прийому в різних мовах не завжди співпадають як у використанні, так і в поширеності. Інколи перекладач додає специфічного забарвлення та емоційності, використовуючи алітерацію, хоча вона й відсутня в оригінальному тексті, особливо у перекладі заголовків, як це зробив Ю. Іванов: The brief Debut of Tildy – Короткий Тріумф Тільді. В англійській мові алітерація в логічній функції вживається також в усіх видах експресивної прози: “Leaves. On the ivy vine [5, p. 144].” – Листків. На лозі плюща [4, c. 283]. При перекладі надзвичайно важливо розрізняти в тексті оригінальне і трафаретне, для того, щоб уникнути, з одного боку, нівелювання, а з іншого – зайвого акцентування і зберегти стилістичну рівноцінність – такий необхідний компонент адекватного перекладу. Завжди є ризик згладити і обезбарвити оригінал або, навпаки, зробити переклад занадто яскравим і стилістично забарвленим. Але інколи перекладач змушений навмисно звертатися до нейтралізації, що особливо стосується перекладу газетних статей. Повтор, як відомо, є більш розповсюдженим стилістичним прийомом в англійській мові, ніж в українській. Навіть в художній прозі повтори доводиться часто компенсувати: Tildy was dumpy, plain-faced, and too anxious to please to please [5, p. 51]. – Тільді була кремезна, некрасива і прагнула всім догодити [4, c. 274]. З даного прикладу добре видно, що повтор не завжди можна передати мовою перекладу, в такому випадку втрачається емоційне забарвлення, яке перекладачу бажано компенсувати за допомогою іншого стилістичного прийому. Метафора вживається в усіх емоційно забарвлених стилях мови. Однак в художній літературі вона завжди носить оригінальний характер. Збереження оригінальної метафори в художньому творі носить обов’язковий характер: The needs of Bogle’s customers were supplied by two waitresses and a Voice [5, p. 51]. – Їжу відвідувачам Богля подавали дві офіціантки та Голос [4, c. 274]. Метонімія як суто мовна, так і та, що використовується в якості стилістичного прийому, все більше і більше вживається в різноманітних стилях мови, а особливо у художній літературі. Передача метонімії також становить перекладацьку проблему, адже при використанні метонімії спостерігаються значні розходження в англійській та українській мовах. В зв’язку з цим при перекладі нерідко потрібно повертатися до основного значення слова, тобто до того, яке породило метонімічне перенесення значення. Тут також велику роль відіграє узус: The voice at Bogle’s was invisible [5, p. 51]. – Голос у ресторані Богля був невидимкою [4, c. 274]. Стилістичний аспект необхідний перекладачу, адже без нього не може вийти гарного, звучного перекладу. Саме стилістичний аспект демонструє не лише переклад з мови оригіналу на мову перекладу, а й майстерність перекладача. Експресія при перекладі надає більшої виразності вихідному тексту. Для того, щоб мова відповідала основним стилістичним вимогам, була виразна, точна, стилістично вмотивована, а використані засоби були максимально доцільними для вираження даного змісту в конкретному контексті, перекладачу потрібно обов’язково добре володіти стилістичними ресурсами обох мов і знати їх стилістичні норми.

Отже, лексико-стилістичні трансформації відіграють важливу роль при перекладі, а особливо, коли мова йде про художню літературу. Як відомо, основною ознакою літературно-художнього стилю є підпорядкованість усіх його мовних засобів завданню створення художнього образу. Образність є основою художнього тексту, а конкретний спосіб її вияву відрізняє один текст від іншого. Художній переклад – відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови. Художній переклад має справу не з комунікативною функцією мови, а з її естетичною функцією, оскільки слово виступає як “першоелемент” літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості.

Список використаної літератури:

1. Виноградов В. С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). – М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. – 224 с.

2. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. – М.: Изд-во "ЭТС", 2001. – 278 с.

3. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1983. – 303с.

4. Генрі О. Королі і капуста: Пер. з англ. – Харків: Фоліо, 2008. – 315 с.

***

5. Henry O. Selected stories. New York: The Odyssey Press, 1922. – 282 p.