Аспірант Кануннікова В.М. Науковий керівник: Полозова Т.В. Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна МОНІТОРИНГ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах переходу до ринкових форм господарювання фінансова діяльність підприємств відіграє важливу роль у забезпеченні їх стабільного функціонування і розвитку. Для кожного суб’єкта господарювання зростає необхідність адекватної оцінки свого фінансового стану, який виступає не просто як характеристика оцінки фінансової діяльності “для внутрішнього користування”, а насамперед як характеристика стану підприємства в цілому, в тому числі і для зовнішніх користувачів (партнерів, акціонерів, кредиторів і т.ін.). Отже, підприємство зустрічається з необхідністю управління фінансовим станом, підтримання його на певному нормальному рівні і, по можливості, покращання. Під моніторингом розуміють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства на основі даних фінансового обліку. Моніторинг стану підприємства можна розглядати як функціональну підсистему, яка містить такі функції управління: прогнозування, планування, облік, контроль, аналіз та оцінку показників фінансово-господарського стану підприємства. Іншими словами — це спеціальна система методів та інструментів, спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства в галузі його інформаційного забезпечення [1]. Метою моніторингу є діагностування фактичного економічного і фінансового стану, порівняння його з прогнозованим, виявлення тенденцій і закономірностей розвитку економіки підприємств відповідно до головної мети, попередження негативного впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на фінансовий результат та становище на ринку. Іншими словами, моніторинг є системою спостереження та вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою. Ключовим поняттям у визначенні мети моніторингу є тенденції і закономірності економіки підприємства, його економічного та фінансового стану. Говорячи про економіку, слід мати на увазі, що мова йде, насамперед, про використання його акти вів та пасивів, а інформація показує тенденції і закономірності розвитку. Діагностування економічного та фінансового стану можливе за умови забезпечення фактичною обліковою та іншими видами інформації про об'єкти і порівняння її з плановими показниками [2]. Досить важливим для розуміння предмета моніторингу є отримання інформації не лише про внутрішнє, але й про зовнішнє середовище підприємства. Предметом моніторингу є мікроекономічні процеси та явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками — індикаторами — в їх динаміці та макроекономічними процесами в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства. У процесі вивчення та оцінки розрізняють дві групи факторів впливу на діяльність підприємства: 1) внутрішні, які залежать від діяльності підприємства; 2) зовнішні, які незалежні від діяльності підприємства. Внутрішні фактори поділяють на групи залежно від особливостей діяльності підприємства та рівнів управління: фактори виробничої діяльності; фактори, пов'язані з інвестиційною діяльністю; показники, що характеризують ефекти та ризики фінансової діяльності; фактори поточного фінансового стану; перелік критеріїв порівняння та правил регулювання. Зовнішні фактори поділяють на три підгрупи: — соціально-економічні фактори загального розвитку країни; — ринкові фактори, що містять дані про товарні та фінансові ринки, дотичні до діяльності фірми; — інші зовнішні фактори, що визначаються специфікою діяльності підприємства. Для моніторингу важливим є врахування змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує, в основному, внутрішні зміни в господарській діяльності та управлінні, враховує зміни всередині системи спостереження лише певною мірою за її межами. Моніторинг дозволяє підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Адаптація вимагає здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує виживання підприємства. Ускладнення навколишнього середовища, в якому функціонує підприємство, вимагає ускладнення системи контролю за його діяльністю, тобто адаптації до нових умов. Критерієм здатності адаптуватись для підприємства є отримання результату фінансової діяльності, а тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи зміни, часто небажані, у навколишньому середовищі. Тому часте проведення моніторингу фінансових результатів підприємства є актуальним [4]. Ті підприємства, які орієнтуються на тривале і наполегливе виживання, повинні перейти від пасивної реєстрації господарської діяльності (фінансовий облік) до систем обліку, які дозволяють забезпечити дані для свідомого аналізу та оцінки своєї позиції у зміненому оточенні (моніторинг). Ринкові відносини викликають постійні зміни навколишнього середовища, появу нових виробників, зміну попиту і пропозиції, конкуренцію між виробниками продукції, коливання цін тощо. Ці фактори впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства і фінансовий стан. Отже, для підтримання позицій на ринку товару підприємство постійно повинно оцінювати своє становище, у тому числі і фінансовий стан. Аналіз фінансового стану та його планування на майбутнє дає можливість визначити, чи достатньо коштів для погашення заборгованості, чи платоспроможне підприємство, чи не загрожує йому банкрутство. Необхідно пам'ятати, що успішна виробнича діяльність підприємства та його платоспроможність за рахунок впровадження прибуткових проектів ще не страхує від банкрутства. У центрі уваги аналітиків повинно бути питання ліквідності — забезпечення достатніх коштів, що знаходяться в обороті підприємства, та своєчасного погашення короткострокових зобов'язань. Таким чином моніторинг фінансового стану підприємства дозволяє якісно оцінити об’єктивні можливості підприємства, підвищити ефективність діяльності підприємства, управляти величиною і структурою капіталу, фінансовими ресурсами і конкурентними перевагами суб’єкта господарювання, забезпечити тим самим фінансову стабільність.

Література:

1.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]:навчальний посібник. – К.: Знання. – 2000. – 378 с. 2. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера[Текст] – К.: Ника-центр, 1998. – 480 с. 3.Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства [Текст]// Фінанси України. – 2002. – №6. – С. 53-60. 4. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств[Текст] // Фінанси України. – 2005. – №3. – С. 64-68. 5.Захарченко В.О., Счасна С.І. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства [Текст]// Фінанси України. – 2005. – №1. – С. 137-143.