Економічні науки/Економіка
підприємства
Гаврилюк
Л.П., к.е.н. Хачатрян В.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
РОЗРОБКА ПОЛІТИКИ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
У зв’язку зі скороченням за останні десятиріччя
тривалості циклу розвитку господарських комплексів, підприємств і галузей в
цілому особливої актуальності набуває проблема забезпечення їх сталого
розвитку. Враховуючи, що розвиток – це процес, а рівень розвитку – результат
втілення цього процесу, то виникає проблема щодо оцінювання сучасного і
очікуваного у майбутньому (за умови виконання певних дій, пов’язаних із
затратами праці, матеріальних ресурсів, коштів) рівня розвитку
організаційно-економічних систем, зокрема підприємств. Економічне зростання є надзвичайно
складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної
думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна
враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також
багато психологічних і соціальних факторів [1]. Розробка такої всеохоплюючої
теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти,
автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої
та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Дійсно, головною
метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє
поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої
соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету.
З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття
«розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес
переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто
якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень.
Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.
Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої
постійно звернута найпильніша увага економістів і політиків. Саме темпи
економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її
авторитет на міжнародній арені й історичні перспективи. Розглядаючи
показники сталого розвитку торгівлі та чинники, що справляють вплив на його
формування, важливо обґрунтувати принципи формування стратегії сталого розвитку
підприємства, виявити пріоритетні цілі та розробити методи їх досягнення.
При визначенні
принципів формування стратегії сталого розвитку торговельного підприємства
важливе значення має гармонізація використання економічних, трудових і
матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної
ефективності. Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності передусім на інтереси
споживача, вирішує багато соціальних завдань, включаючи задоволення соціальних
потреб і зниження соціальної напруженості суспільства.
При прагненні
торговельного підприємства досягнути сталого розвитку важливе значення має
система методів управління. Головна увага при цьому має бути приділена
спрямованості господарського механізму, який містить ці методи, погодженню
економічних і соціальних параметрів управління, досягненню їх ефективної
взаємодії з організаційною структурою підприємства, задоволенню суспільних і
особистих потреб в умовах ощадливого витрачання ресурсів, удосконаленню
складових господарського механізму.
Господарський
механізм управління сталим розвитком торгівлі відзначається особливо вираженим
соціальним спрямуванням. Його кінцева мета — якнайповніше задовольняти попит
населення за високої якості обслуговування, що вимагає додаткових витрат
матеріальних і трудових ресурсів. Багато в чому це залежить від упровадження
прогресивних форм розвитку торгівлі, вдосконалення складу торгової мережі.
До структури соціально-економічного механізму
управління сталим розвитком торгівлі належать [2]:
—
ринковий механізм регулювання торговельної діяльності
підприємств, що виявляється передусім у сфері споживчого ринку, де попит і
пропозиція формують рівень цін на товари, визначають можливість знаходження
нової ринкової ніші або розширення обсягу діяльності, дають змогу сформувати
систему господарських зв'язків з постачальниками товарів тощо. Крім того,
діяльність торговельного підприємства пов'язана з дією цього механізму і на
фінансовому ринку, ринку пращ та ін. У міру поглиблення ринкових відносин роль
ринкового механізму регулювання діяльності торговельних підприємств буде
зростати;
— механізм
регулювання соціально-економічних аспектів сталого розвитку торговельного
підприємства, що формується всередині самого торговельного підприємства, де
може бути розроблена система цільових показників з окремих аспектів його
економічної, соціальної, організаційної або фінансової діяльності;
—
система соціально-економічних методів управління сталим
розвитком торговельного підприємства, що реалізується у процесі вироблення
управлінських рішень, де використовується широка система методів і досягаються
бажані результати;
—
способи контролю за господарською діяльністю
торговельного підприємства, які значною мірою визначають соціально-економічну
ефективність усієї системи управління торговельним підприємством і базуються на
прийомах економічного аналізу різноманітних видів господарської діяльності.
Управління сталим
розвитком торгівлі здійснюється комплексом соціально-економічних методів. Зараз
усе частіше трапляється в літературі і більшістю авторів визнається те, що
процес управління народним господарством у цілому і його галузями передбачає
використання економічних методів у поєднанні з соціальними. Однак досить
чіткого розуміння соціально-економічних методів в економічній науці ще немає.
На наш погляд,
головним напрямом у реалізації соціально-економічних методів управління сталим
розвитком торгівлі є управління інтересами і через інтереси, що посилює
соціальне спрямування управління, створює систему мотивів і стимулів до праці.
В умовах ринкової економіки матеріальне та моральне стимулювання, яке є
соціальним параметром сталого розвитку торгівлі, може розвиватися практично без
обмежень (за винятком ставок оподаткування), що є головною відмінністю від
колишніх, адміністративно-командних методів управління.
Для аналізу
стійкості економічного зростання доцільно використовувати показник темпу
зростання власного капіталу, що визначається як відношення отриманого чистого
прибутку до величини власного капіталу. Саме цей показник можна вважати
основним з наступних причин. Як відомо, збільшення масштабів діяльності
підприємства пов’язано з фінансуванням зростання його майна. Це зростання може
досягатися як за рахунок власних, так і за рахунок позикових коштів. Але це
зростання позикових коштів без адекватного зростання власного капіталу
призводить до зниження фінансової стійкості, а, відповідно, і до припинення
фінансування. Можливості для фінансування за допомогою додаткових емісій не
безмежні. Крім того, додаткові емісії можуть призвести до втрати контролю над
підприємством. Таким чином, зростання власного капіталу за рахунок
нерозподіленого прибутку є найбільш надійним джерелом забезпечення економічного
розвитку. Крім того, зростання цього показника відображає інтереси контрагентів
(свідчить про зростання фінансової стійкості та кредитоспроможності) та
власників, для яких він поряд з коефіцієнтом дивідендних виплат відображає
зростання їх доходів. Зростання цього показника залежить від ряду факторів, які
були розглянуті раніше: реінвестування прибутку, рентабельності продаж,
оборотності власних оборотних засобів, забезпеченості власними оборотними
засобами, коефіцієнта покриття, співвідношення позикового та власного капіталу.
Вплив цих факторів можна дослідити при аналізі наступної моделі стійкого
зростання [4]:
ТР = (РіП / ЧП) х (ЧП / ОП) х (ОП / ВО)
х (ВО / ОЗ) х (ОЗ / КЗ) х (КЗ / ВК),
де ТР – темп зростання власного капіталу;
Ріп – реінвестований
прибуток, ф. 2 (ряд. 220 – ф. 4 ряд. 140)
ЧП – чистий
прибуток, ф. 2 ряд. 220;
ОП – обсяг продаж,
ф. 2 ряд. 035;
ВО – власні оборотні
засоби, ф. 1 (ряд. 260 – ряд. 620)
ОЗ – оборотні
засоби, ф. 1 (ряд. 260)
КЗ – короткострокова
заборгованість, ф. 1 (ряд. 620)
ВК – власний
капітал, ф. 1 (ряд. 380)
Таким чином,
результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують
особливої уваги. Досить часто є достатнім виявити ці місця, щоб розробити
заходи по їх усуненню і по їх ліквідації, що в перспективі забезпечить тривале
економічне зростання підприємства.
Література:
3.
revolution.allbest.ru
4.
http://buklib.net