Економічні
науки/Економіка підприємства
Шумник
О. С., к.е.н. Хачатрян В.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Складовою частиною
управління підприємством є фінансовий менеджмент, який дозволяє формувати
високі темпи виробничого розвитку підприємства, забезпечує постійне зростання
власного капіталу, істотно підвищує конкурентну позицію на ринку, забезпечує
стабільний економічний розвиток на стратегічну перспективу. Складність та
багатогранність фінансових відносин господарчих суб’єктів визначає необхідність
організації високоефективного управління фінансовою діяльністю.
Одним із напрямків
удосконалення фінансового менеджменту на підприємстві є організація системи
моніторингу. Остання розглядається як синтез аналізу, контролю, планування й
займає особливе місце в системі управління підприємствами. Моніторинг здійснює
об’єктивну фінансову оцінку сильних та слабких сторін підприємства, а також
дозволяє попередити банкрутство та кризові ситуації.
Моніторинг
фінансово-економічної діяльності підприємств – це динамічна система з гнучкою
інфраструктурою, яка дає змогу виконувати постійне дослідження і спостереження
за основними кількісними та якісними параметрами фінансово-економічної
діяльності підприємств з цілю оцінки, контролю та короткострокового прогнозу
стану економічної і ділової активності підприємств [1]. Ефективність управління
фінансовою діяльністю підприємства значною мірою залежить від якості його
інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла
інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на
зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості
підприємства.
Інформаційна база фінансового менеджменту
формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.
В економічній
науці відсутній єдиний підхід до управління фінансовим станом підприємства.
Науковий доробок з цього і суміжних питань можна умовно за основною суттю
запропонованих науковцями рішень поділити на
два основні
напрями: вдосконалення організації управління підприємством в цілому (в тому
числі і фінансовим станом); вдосконалення інструментарію управління фінансами
підприємства. До першого належать праці Ваньковича Д.В.,Гончарова В.В.,
Кравченко В.Ф., Кравченко Е.Ф., Забєліна П.В., Данілочкіної Н.Г., Хана Д.Д. В.
Ванькович запропонував
шляхивдосконалення механізму реорганізації управління фінансовими
ресурсами підприємств у перехідній економіці України, що ґрунтуються на
системному підході. Під реорганізацією він розуміє поетапне створення
ефективної управлінської системи та її постійне вдосконалення, а одним із
критеріїв її ефективності називає покращання і нормалізацію фінансового стану
підприємства.
У працях
Гончарова В.В. , Кравченко В.Ф., Кравченко Е.Ф., Забєліна П.В. [3] пропонується
новий підхід до підвищення ефективності управління фінансами на основі
використання прогресивних сучасних концепцій управління – реінжинірінгу бізнес-процесів.
Покращання фінансового стану підприємства розглядається як бізнес-процес або
комплекс послідовних етапів і дій. Визначальним є підбір працівників для
створення спеціальної команди з організації покращання фінансового стану. Д.
Хан [4] і Н.Г. Данілочкіна [4] у своїх роботах розглядають таке нове явище в
управлінні, як контролінг. Це “функціонально відособлений напрямок економічної
роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної
коментуючої функції у менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних
управлінських рішень” [1]. Його основна мета постає в орієнтації управлінського
процесу на досягнення цілей діяльності підприємства. У межах системи
контролінгу розв’язуються також задачі управління фінансами і фінансовим станом
підприємства.
У складі
другого – групи напряму досліджень, присвячених інструментарію управління
фінансовим станом підприємства, можна за цільовим спрямуванням пропозицій
виділити декілька субнапрямів: 1) вдосконалення
планування
фінансових ресурсів; 2) проведення діагностики фінансового стану підприємства,
3) вдосконалення методології та методичного забезпечення його оцінки, 4)
створення системи фінансового моніторингу на підприємстві. Т.Г. Бень, С.Б.
Довбня, Г.В. Коваленко головною передумовою ефективного управління фінансами
підприємства, і як наслідок – його фінансовим станом, вважають впровадження
системи бюджетування.
Плануванню
фінансів на основі результатів аналізу фінансового стану приділяє увагу й І.Т.
Балабанов . Ряд науковців зосередили свою увагу на
такому
інструменті управління фінансами і фінансовим станом підприємства, як його
діагностика. Так, А.П. Градов , В.А. Забродський, Б. Колас розробили власні
методологічні підходи до визначення діагностичного циклу, складу і кількості
його етапів. Вдосконалення методології та методичного забезпечення оцінки
фінансового стану підприємства є найбільш розробленою темою досліджень. Серед
порівняно недавніх розробок: О. Терещенко запропонував дискримінантну модель
інтегральної оцінки фінансового стану підприємства; О. Хотомлянський, Т.
Черната, Г. Северина – комплексну оцінку фінансового стану підприємства на
основі використання матричних моделей ; уже згадані вище Т.Г. Бень і С.Б.
Довбня розробили методику інтегральної оцінки фінансового стану ідприємства, а
М.О. Кизим та В.А. Забродський – методику його системної оцінки.
Теоретичні
аспекти поняття “моніторинг” у загальному розумінні (як етапу управлінського
циклу загалом, а не виключно управління фінансами) розроблялися такими
авторами, як Е.М. Коротков, Б.Г. Литвак, П.І. Кононенко. Безпосередньо
моніторинг усієї господарської діяльності в рамках системи контролінгу
розглядався в працях Д. Хана і Н.Г. Данілочкіної. М.О. Кизим, В.А. Забродський
звузили поле досліджень до моніторингу фінансової діяльності (фінансового
моніторингу), але вони представляли його як елемент системи діагностики
фінансового стану. Як самостійний інструмент управління фінансами і фінансовим
станом проблеми моніторингу досліджували О.С. Олексюк [13] та І.Й. Плікус.
Останній розробив принципи функціонування системи фінансового моніторингу, але
вважав його інструментом стратегічного, а не оперативного управління (що
суперечить самому визначенню поняття “моніторинг”); як об’єкт моніторингу
розглядав фінансову діяльність (у першу чергу – грошові потоки), а не
фінансовий стан підприємства. Особливо слід зазначити, що у згаданих
дослідженнях поза увагою залишається методичне забезпечення процесу
моніторингу, який було представлено переважно з точки зору його місця в
управлінському циклі та у контексті організації управління. Таким чином,
методологію моніторингу фінансового стану підприємства слід вважати недостатньо
розробленою.
В основі
методології традиційно лежать проблеми дефініції понять. Незважаючи на
важливість одностайного уявлення щодо ключових позицій понятійного апарату, у
вітчизняній фінансовій науці відсутня відповідна єдність підходів до визначення
поняття “моніторинг”. Так, Е.М. Коротков вважає, що моніторинг – це
“систематичне відстеження процесів або тенденцій, постійне спостереження з
метою своєчасної оцінки виникаючих ситуацій.” [3]. Б.Г. Литвак дотримується
точки зору, що “моніторинг (лат. monitor – спостережливий) – спеціально
організоване систематичне спостереження за станом яких- небудь об’єктів” [1].
Поряд з
фінансовим моніторингом важливе місце займає фінансове планування.
Всі види фінансового
планування перебувають у взаємозв'язку і здійснюються у певній послідовності.
- 1 етап -
прогнозування фінансової діяльності, що визначає завдання поточного планування.
Це найскладніший етап планування, що потребує високої кваліфікації фахівців.
Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи
довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів
їхнього досягнення. Це генеральний план дій для забезпечення підприємства
коштами. Він охоплює питання теорії і практики фінансів, їхнього планування,
вирішує завдання, які забезпечують фінансову стійкість підприємства н ринкових
умовах господарювання.
- 2 етап -
поточне планування фінансової діяльності, що полягає в розробці системи
фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства на
майбутній рік із розбивкою за кварталами. Це планування допоможе визначити на
майбутній період усі джерела фінансування, сформувати систему доходів і витрат,
забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його
активів на кінець планового періоду.
- 3 етап — оперативне планування фінансової
діяльності. Воно полягає в розробці системи бюджетів - короткострокових
оперативних фінансових планів (до одного року), що відображають надходження і
витрати коштів з окремих аспектів фінансової діяльності, окремих господарських
операцій, інвестиційних проектів.
Таким чином,
фінансове планування охоплює весь комплекс заходів як із формування планових
завдань, так і з втілення їх у життя.
Література:
4.
http://ukrkniga.org.ua/