Економічні науки/ Економіка підприємства

Курносенко К.С., Назаренко А.О.

Науковий керівник: Коновал О.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Важливість антикризового управління для сучасних підприємств України

Світова фінансово-економічна криза набула глобального розмаху і повною мірою торкнулась економіки України, що в свою чергу вплинуло і на вітчизняні підприємства. Вагомими причинами цього процесу на сучасному етапі стали економічна і політична нестабільність, недосконалість ринку товарів і послуг та все більше відкриття вітчизняного ринку для зарубіжних товаровиробників. Проблема дослідження можливостей виживання в умовах глобальної економічної кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх господарюючих суб'єктів.

Криза на підприємстві – це загострення суперечностей у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін. Для розуміння такого явища, як криза, є важливою її класифікація. Для конкретизації та звуження кола досліджуваних криз доцільно скористатися поділом криз за рівнем виникнення в економічній системі та за структурою відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики. [1]

Об’єктом дослідження зазначеної роботи є фінансова криза на підприємстві та пошук більш вагомих інструментів антикризового управління. [3]

Головною загрозою виживання підприємства є криза, тому зараз, як ніколи актуальним є питання щодо застосування антикризового управління. Перш ніж визначити потребу в антикризовому управлінні необхідно розкрити види фінансових криз, які розрізняються за наступними ознаками:

1. За резидентністю факторів, що їх викликали:

- внутрішні;

- зовнішні;

2. За часовим виміром періоду протікання:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові;

3. Згідно маштабів впливу на підприємство:

- структурні;

- системні;

4. Згідно за наслідками:

- фінансові кризи, результатом дії яких є відновлення попереднього рівня фінансової діяльності(легка криза);

- фінансові кризи, результатом дії яких є відновлення фінансової діяльності підприємства на новому рівні(глибока криза);

- фінансові кризи, результатом дії яких є банкрутство (ліквідація) підприємства( катастрофічна криза). [5]

В багатьох наукових публікаціях, методом антикризового управління може бути модель прогнозування неплатоспроможності підприємства, серед яких виділяють модель Альтмана, Спрингейта, Фулмера, Ліса та Таффлера. Ці моделі засновуються на аналізі різних факторів, що впливають на кризу. Але для підприємств України дані моделі не відбивають реального становища на підприємстві через недоцільність використання аналізуємих в цих моделях факторів до вітчизняної економіки та виконання ними здебільшого «сигнальної» функції. [2]

На наш погляд антикризове управління повинне перш за все забезпечити фінансову стабілізацію на підприємстві в умовах кризи. Цього можна досягти при послідовному виконанні наступних дій:

1. Усунення неплатоспроможності. Антикризове управління допускає певні втрати (навіть майбутні), за рахунок яких можна відновити платоспроможність підприємства сьогодні. Це маневрування грошовими потоками для покриття розриву між їх надходженням та використанням.

2. Збільшення грошових коштів засноване на перетворенні активів підприємства в грошову форму. Тут мова йдеться про наступні операції: продаж короткострокових фінансових вкладень; продаж запасів готової продукції; продаж дебіторської заборгованності; продаж нерентабельних виробництв; здійснення деінвестування.

3. Відновлення фінансової стійкості, що забезпечить значне зменшення неефективних витрат.Це здійснюється за рахунок зупинки нерентабельних виробництв;модернізації системи організації праці; зменшенням поточної фінансової потреби; викупом боргових зобов’язань з дисконтом;форвардними контрактами на поставку продукції та інш.

4. Забезпечення фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, адже основна мета антикризисного управління - повернення підприємства до сфери нормально господарюючих суб’єктів економіки. Фінансова рівновага необхідна для підвищення конкурентноспроможності підприємства, збільшення оборотності активів та підвищення ступення ліквідності в розрахунках. [4]

Таким чином, проаналізувавши основні моменти, що відображають актуальність проведення антикризисного управління слід зауважити, що воно повинне зайняти своє місце в загальній теорії управління. Діяльність антикризисного управління має базуватися на досить детальному та грунтовному аналізі фінансового стану, діяльності та місця на ринку підприємства. До того моменту, поки антикризові заходи є сукупністтю дій щодо тимчасового залагодження проблемних питань, а не складно структурованим комплексом взаємопов’язаних та взаємообумовленних дій, на грунтовні успіхи в ринкових перебудовах розраховувати складно. Стабільний прибуток та фінансові показники підприємства є результатом уміло побудованної програми управління належними підприємству ресурсами, факторами впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що забезпечують результативність діяльності підприємства загалом. Важливим є те, щоб всі антикризові механізми застосовувались як можна раніше для збільшення шансів підприємства в мінімальні строки подолати кризу.

Як підсумок, можемо сказати, завдяки узгодженим управлінським рішенням та активним антикризовим заходам, підприємства зможуть скоротити та оптимізувати свої витрати, зменшити кредиторську заборгованість, привести до норми платоспроможність, і загалом, зменшити вплив кризи на фінансовий стан підприємства.

Література

1. Козик В.В.,Андрушко О.Б. Базові положення теорії кризового стану підприємства, Вісник національного університету «Львівська політехніка». – 2008 .№3

2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.

3. Журнал „Фінансовій Директор”, №2, 2009

4. Антикризисный менеджмент/ Под ред. проф. Грязновой А. Г. – М.:Ассоциация авторов и издателей «Тандем»; Изд – во «ЭКМОС», 2009. – 368с

5. Лігоненко, Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій [Текст]: монографія / Л. О. Лігоненко – К. :КНЕУ, 2001. – 580 с.