Економіка / Економіка підприємства
Шипіло К.І.
Науковий керівник: Распопова
В.А.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ
ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ
Нестабільний стан економіки України вимагає від
менеджерів підприємств, організацій, осіб, які займаються оцінкою бізнесу бути
гнучкими і легко пристосовуватись до мінливих зовнішніх умов. При цьому, вони
повинні володіти основними методичними підходами та методами оцінки вартості
бізнесу. Тому дослідження концептуальних підходів оцінювання вартості бізнесу є
актуальною проблемою.
Проблема застосування різних підходів до оцінки
вартості бізнесу та їх порівняльних характеристик знаходить відображення у
працях багатьох авторів, серед яких В. Є. Єсипов, Л. В. Єфремова, Г.А. Маховикова, Н. В Симонова, Т. І. Сичьова, В. В. Терехов та
ін.
На даному етапі ринок купівлі - продажу підприємств, а також інвестицій
розвивається дуже динамічно. До продажу пропонуються підприємства різних форм
власності: приватні, колективні, комунальні, державні та інші. Це можуть бути і
об’єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми), і структурні
підрозділи підприємств (цехи, ділянки тощо). Підприємства можуть бути закриті,
відкриті акціонерні, товариства з обмеженою і повною відповідальністю. На ринку
широко представлені сільські (фермерські) господарства, банки і інші фінансові установи
та організації (страхові компанії, кредитні союзи).
Оцінка бізнесу дуже відповідальний і трудомісткий процес. Оцінка може переслідувати
різні цілі: підвищення ефективності управління виробництвом; розробка
бізнес-плану; реструктуризація підприємства (ліквідація, злиття, розділення та
інше); визначення поточної ринкової вартості підприємства в разі його часткової
або повної купівлі або продажу; при покупці акцій у акціонерів; визначенні
кредитоспроможності підприємства. Вона проводиться для того, щоб придбати або
продати виробництво на найбільш вигідних умовах; коли необхідно мати чітке
уявлення про вартість як своїх активів, так і активів контрагентів, мати
реальну і достовірну інформацію про можливі терміни окупності підприємства, про
розмір річного доходу, перспективи розвитку на ринку товарів і послуг; мати
компетентну інформацію про вартість підприємства; для зниження фінансового
ризику при наданні кредиту [1].
Законодавством України передбачені три підходи
до оцінки вартості бізнесу – це порівняльний, витратний та дохідний. Витратний
підхід до оцінки вартості бізнесу – це спосіб оцінки майна, заснований на
визначенні витрат на створення, зміну, ліквідацію майна з урахуванням усіх
видів зносу. При використанні цього підходу визначаються всі фактичні витрати,
пов’язані з експлуатацією об’єктів нерухомості [2]. До переваг витратного
підходу до оцінки вартості бізнесу відносять: використання цього методу для
неефективних і неприбуткових підприємств, метод дозволяє отримати прийнятну
ціну для продавця, тому що він враховує вартість активів і не бере до уваги
потенційну прибутковість; існування достатньої кількості необхідної статистики
(на відміну від порівняльного підходу). Оцінку бізнесу за допомогою майнового
підходу варто проводити, коли необхідно визначити вартість майнового комплексу
і нематеріальних активів. Він використовується з погляду понесених витрат, а
також суми, яка буде необхідна для відтворення та заміщення об’єкту. Цей метод
доцільно використовувати при продажу окремих частин бізнесу, при ліквідації
компаній та їх страхуванні, під час приватизації державних підприємств [3].
Недоліками майнового підходу до оцінки вартості бізнесу є: балансова вартість
майна ніколи не відповідає її ринковій вартості; іноді виникають труднощі з
розрахунком зносу об’єкту (наприклад, коли будівлі більше 10 років). Бувають
випадки, коли при застосуванні витратного підходу виникають проблеми, пов’язані
з невідповідністю витрат на побудову нового об’єкту і вартістю відтворення
старого об’єкту, тобто побудувати новий об’єкт дешевше ніж відновити старий
[3].
Порівняльний
підхід до оцінки вартості бізнесу базується на порівняльному аналізі цін
продажу об'єктів, подібних до об'єкта оцінки, і внесенні відповідних корегувань
з метою урахування відмінностей між об'єктами аналогами й об'єктом оцінки, у
результаті чого визначається вартість оцінюваного об'єкта. Порівняльний підхід
рекомендується для визначення вартості при наявності активного ринку даного
виду об'єктів [1]. Порівняльний підхід має наступні переваги
перед іншими підходами до оцінювання вартості бізнесу: статистично
обґрунтований; достатньопростий
в застосуванні і дає надійні результати; під час оцінки вартості бізнесу за
допомогою порівняльного підходу вносять корегування з урахуванням відмінностей
порівнюваних об'єктів; у цінах продажів відображають зміну фінансових умов і
інфляцію; у підсумковій вартості відображається думка типових продавців і
покупців. Перевагою цього методу є те, що він достатньо простий у розумінні та
застосуванні. Його використання буде доречним, коли на підприємстві існують
підприємства-аналоги і необхідно швидко провести її оцінку. Також перевагою
порівняльного підходу є той факт, що ціна визначається ринком, тому
виключається можливість отримання недостовірної вартості підприємства у зв’язку
з проведенням некоректних розрахунків. В основу оцінки покладена реальна
інформація, що відображає поточну діяльність підприємства, тому проведення
оцінки порівняльним методом є більш достовірним ніж, наприклад, проведення
оцінки шляхом дисконтування майбутніх доходів. На оцінку вартості компаній
порівняльним методом впливає сучасна ринкова ситуація [2].
До недоліків порівняльного підходу можна
віднести такі його якості: складність збору інформації про дійсні ціни продажів;
залежність від активності ринку; залежність від стабільності ринку; відмінності
продажів; складність узгодження даних про продажі, що істотно розрізняються;
проблематичність збору інформації про специфічні умови операції.
Дохідний підхід до оцінки вартості бізнесу – це
підхід, який спирається на принципах очікування та найбільш ефективного
використання і вкладу: вартість об’єкту прирівнюється до сумарної вартості
майбутніх доходів, очікуваних від його використання найбільш ефективним чином,
який включає дохід від можливого продажу об’єкту [2]. Дохідний метод має
наступні переваги: вартість оцінки залежить від прибутку, який може принести
об’єкт оцінки; враховує інтереси інвестора; доцільність використання, у
випадках, коли очікується, що майбутні доходи будуть значно перевищувати
теперішні. Вагомою перевагою використання доходного підходу є можливість
проведення комплексної системної оцінки, коли потрібно оцінити не окремі
об’єкти підприємства, а повністю весь майновий комплекс [4]. Так само, як і
переваги, дохідний підхід має свої недоліки: високий ступінь ризику; істотна
суб’єктивна сторона. Так як оцінка бізнесу у доходному підході проводиться на
основі майбутніх очікувань, то такі дані носять достатньо умовний характер.
Існує можливість впливу негативних чинників, які потягнуть за собою зміну
вартості об’єкту [4].
Найчастіше для оцінки вартості бізнесу на
Україні використовується дохідний підхід, але іноді буває вигідніше застосувати
майновий чи порівняльний підхід, або всі підходи разом. Узгодження результатів
оцінки, отриманих із застосуванням витратного, дохідного та порівняльного
підходів, здійснюється з урахуванням мети і принципів оцінки.
Таким чином, вибір підходу та відповідного
методу оцінки вартості бізнесу залежить від багатьох факторів, серед яких
основними є мета оцінки, наявність достатньої вихідної інформації,
організаційно-правова форма об’єкту оцінки.
Список
використаної літератури
1. Есипов В. Е. Оценка бизнесса / В. Е. Есипов,
Г. А. Маховикова, В.
В. Терехова. – Санкт-Петербург : СПБ Питер, 2001. – 416 с.
2. Ефремова Л. В. Оценка имущества предприятия:
конспект лекцій [для студ. вис. учеб. зав.] / Л. В. Эфремова, С. Л. Ефремов. –
Харьков: изд. ХНЕУ, 2006. – 76 с
3. Симонова Н. В. Оценка стоимости предприятия
(бизнесса) / Н.
В. Симонова, Р. Ю. Симонов. – Ростов-на-Дону : Март, 2004. – 464 с.
4. Сычева Т. И. Оценка стоимости предприятия /
Т. И. Сычева, Е. Б. Колбачев, А. А. Сычев. – Ростов-на-Дону
: Феникс, 2003. – 384 с.