Піняга Н.О.

Здобувач

Львівський національний аграрний університет

м. Дубляни

Розвиток, формування та оцінка виробничого потенціалу

Зростання добробуту населення України та покращення становища нашої держави на міжнародній економічній і політичній аренах залежить від рівня промислового розвитку. Зростання обсягів виробленого національного продукту, збільшення експорту продукції, яка відповідає світовим стандартам міжнародного ринку, зумовлено наявністю виробничого потенціалу промислових підприємств, та діючими організаційно-економічними механізмами його використання та відтворення.

Потенціал — це наявні засоби, запаси та джерела, що можуть бути використані для досягнення певної мети, розв’язання певного завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в певній галузі.

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємо - пов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність його елементів; взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; самовідтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки використання; історичні умови та особливості формування й використання; фізичне та моральне старіння.

Існує багато думок щодо змісту виробничого потенціалу. Одні фахівці розуміють це поняття, як виробничі фонди і кваліфіковані кадри працівників, інші – відносять його до складу потенціалу виробничого апарату ті рівня технології, природних, трудових, матеріально-сировинних ресурсів і ін. Таким чином, відмінності щодо визначення поняття та змісту потенціалу підтверджують не сформованість терміну «виробничий потенціал».

Виробничий потенціал економічної системи можна охарактеризувати як сукупність різних ресурсів, що надаються в її розпорядження для спрямованої творчої діяльності. Рівень використання та взаємозв’язок ресурсів, їх кількісні та якісні характеристики дають змогу говорити про продуктивну здатність господарюючих суб’єктів.

Важливими характеристиками виробничого потенціалу є прогресивність його функціональної структури і ступінь підготовленості до виробництва нової продукції. Велика роль у використанні потенціалу належить виробничому середовищу. Виробничий потенціал у певний період повинен відповідати вимогам, що ставляться до нього, які визначаються рівнем і темпами розвитку науково-технічного прогресу, об’ємом ринків ресурсів. Потенціал постійно розвивається і змінюється, як і вимоги до нього.

Ефективність розширеного відтворення виробничого процесу пов’язана з інвестиційною політикою, реалізація якої зумовлює необхідність вибору оптимальних інвестиційних стратегій розвитку вітчизняних промислових підприємств на інноваційній основі.

Для визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи. Сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу:

1. Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових. Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні та інформаційні ресурси, фінансові (грошові) ресурси. Останні є найбільш взаємозамінними з усіма іншими. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживної вартості. Кожен з окремих видів ресурсів має свій внесок у формування кінцевих результатів, Як наслідок, потрібно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.

2. Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.
Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов’язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того, що важко вста-новити значення кожного типу ресурсів окремо для діяльності всього потен-ціалу. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію.

Проблеми структурного характеру виробничого потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення
3. Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможної продукції. Внаслідок впливу інновацій, нестабільності зовнішніх чинників господарювання відбуваються певні структурні зрушення всередині виробничого потенціалу.

Основна проблема виробничого потенціалу промислових підприємств полягає в тому, що його елементи функціонують в сукупності. Тобто виробничий потенціал є системою, складною і динамічною, адже саме взаємозв'язки між окремими складовими потенціалу здійснюють вплив на його елементи. Ефективне використання виробничого потенціалу підприємств обумовлює стан економічного і соціального розвитку держави в цілому та її місце на світовій зовнішньоекономічній арені.

Література

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. –Київ Центр навчальної літератури, 2005.

3. Ніжинська Н.В. Потенціал підприємства : формування і оцінка. – К.: УкрІНТЕІ, 2002. – 45 с.

4. Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів .- Київ :ЦІЛ, 2003. – 220 с.