“Экономические науки”/15.Государственное регулирование экономики

Кокович Я.В, Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

Методи бюджетного регулювання

Регулювання – явище багатогранне і багатопланове, і в залежності від того, на якому рівні та стосовно чого воно розглядається, воно може бути охарактеризоване і як форма чи вид діяльності, і як принцип, і як функція. Конкретніше державне регулювання  визначає як вплив держави на відтворювальні  процеси в економіці відповідними засобами з метою зорієнтувати суб’єктів господарювання і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної політики суспільного розвитку.  Державне регулювання – це майже всі функції держави, пов’язані з економічною та економіко-соціальною діяльністю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової економічної системи[1].

Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Однак першочергова увага при­діляється регулюванню відносин власності та підприєм­ництва, інвестицій і структурної перебудови галузей мате­ріального виробництва, соціального розвитку й ринку праці, фінансового ринку та грошового обігу, територіальних про­порцій і регіональних ринків,  природокористування, зовнішньоекономічної діяльності.  Ці питання становлять основний зміст державного регулювання економіки. Вод­ночас з огляду на наявні особливі умови реформування вирішуються гострі економічні та соціальні проблеми, зок­рема структурні перетворення, технологічні оновлення, по­долання кризових явищ. Функції державного регулювання різноманітні. Фак­тично, економічна роль уряду виявляється в таких широ­ких масштабах, що досить важко скласти вичерпний пе­релік його економічних функцій. Залежно від завдань уряду можна систематизувати функції державного регу­лювання. Окремі економічні завдання уряду мають за мету підтримувати функціонування ринкової системи. У цій сфері виокремлюють дві найважливіші функції держав­ного регулювання: забезпечення правової бази та гро­мадського порядку, які сприяють ефективному функціо­нуванню ринкової системи, і захист конкуренції.

Виконуючи функцію захисту конкуренції, уряд поси­лює та модифікує функціонування ринкової системи. Тут важливого значення набувають такі функції державного регулювання:

•  перерозподіл доходу і багатства;

          •  коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту;

•  стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції, що породжуються коливаннями економічної кон'юнктури;

•  стимулювання економічного розвитку.

У країнах із розвиненою ринковою економікою наміри запровадження прямого державного контролю втілюють у життя завжди, коли ймовірним стає руйнування конкуренції. І тут держава намагається врахувати як інтереси окремих груп економічних суб'єктів, так і загальновизнані догреби суспільства у підтримуванні регульованого кон­курентного порядку в країні. Державне регулювання по­трібне за таких обставин[2].

1. У разі природної монополії, коли вихідною є теза про обмеженість ресурсів у галузі. Найчастіше цю обмеженість, покликану сформувати особливі умови ринкової діяльності, штучно створюють підприємства, які функціонують у цих галузях.

2.  За ринкової монополії, коли йдеться про "неконкурентне ринкове витіснення", тобто продавці через дискри­мінацію цін або їх агресивне зниження намагаються ви­тіснити з ринку конкурентів з метою встановлення панів­ного ринкового середовища.

3.  Коли спостерігається побічна дія, тобто коли у про­цесі виробництва або споживання товарів з'являються не­доліки у ціновій системі. Ціна втрачає властивість показника обмеженості, бо до уваги беруться лише ті вигоди і невигоди, що їх визначає економічний суб’єкт. Побічний (екстернальний) ефект може бути і негативним, і позитивним. У першому випадку соціальні витрати перевищують особисті, а особиста вигода перевищує суспільну. Прикладом є шкода, заподіяна навколишньому середовищу: вирубування лісів, забруднення стічними водами морів, озер, річок. І навпаки, у разі позитивного побічного ефекту соціальна вигода перевищує особисті [3].

Отже, в умовах ринкової моделі господарювання не можна не до оцінювати ролі державного регулювання в управлінні господарською діяльністю. Закон України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” , визначив правові основи регуляторної діяльності державних органів на законодавчому рівні. Такий підхід до регламентації функції державного регулювання в сфері господарювання, на нашу думку, є виправданим, бо дає можливість ретельно впорядкувати зміст регуляторної діяльності, визначити основні принципи регулювання, завдання, уніфікувати форми та методи його здійснення.  Зроблена класифікація є узагальнюючим прикладом різноманіття важелів, якими володіє держава для управління розвитком і ефективною діяльністю господарювання. У майбутньому планується побудувати систему методів та засобів державного регулювання. При розробці концепцій, програм розвитку, стратегій тощо, потрібно враховувати, що управління можливе лише через функцію регулювання.

 

Література:

1.Бойко Т.А. Необхідність бюджетного  регулювання в ринкових умовах господарювання/  Т.А. Бойко//  Економічні науки. – 2011. - № 6. – С. 14-17.

2.Про засади державної  регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11.09.2003 р. – № 1160-IV.

          3.  Корягін М.В. Бюджет як економічна категорія та його значення у ринковій економіці/ М. В.Корягін // Науковий вісник НЛТУ Україна . – 2011. - № 21.1. – С. 226-231.