Фисун Ірина, к.е.н., доцент кафедри фінансів

Шульга Валентина, студентка 4-го курсу

Полтавський університет економіки і торгівлі

Проблеми становлення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

Виходячи з останніх соціологічних досліджень, в Україні на теперішній час спостерігається стала тенденція зменшення кількості населення працездатного віку, в той же час кількість пенсіонерів щороку зростає, країна характеризується одним з найвищих в світі коефіцієнтом демографічної залежності (0,85), котрий розраховується як відношення чисельності пенсіонерів до кількості платників системи державного загальнообов'язкового пенсійного страхування [1].

Пенсійну систему, що діє на сьогоднішній час, Україна отримала в спадщину від СРСР, а тому ця система не тільки не спроможна функціонувати в умовах демографічної кризи, а й не враховує ринкові механізми розвитку економіки. З огляду на це, зростає навантаження на державну пенсійну систему соціального забезпечення. При цьому, дослідження свідчать, що основна частина вітчизняних науковців-економістів вважають, що пенсійна реформа, котра зараз проводиться в Україні, не покращить ситуацію, що склалася. А тому в сучасних умовах актуальним є питання становлення вітчизняної ефективної системи недержавного пенсійного забезпечення, котра ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання її учасниками додаткових до соціального державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Першим кроком до створення ефективної пенсійної системи в Україні було схвалення у 1993 р. Верховною Радою України «Концепції Соціального забезпечення населення України», котра містила реформу національної системи соціального забезпечення на страхових засадах в тому числі і пенсійного. А у 2003 р. було прийнято два закони «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Вітчизняне недержавне пенсійне забезпечення, що становить третій рівень пенсійної системи, запроваджений Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», на теперішній час перебуває на етапі становлення і характеризується низкою проблем, основними з яких є недосконалість законодавчо-нормативної бази, нерозвиненість фінансових інструментів для перетворення пенсійних активів в ефективний інвестиційний ресурс, ненадійність механізмів захисту пенсійних накопичень від впливу інфляції.

Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», що вступив в дію з 1 січня 2004 року, суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення громадян є недержавні пенсійні фонди (НПФ), страхові компанії зі страхування життя та банки, що пропонують накопичувальні пенсійні програми [2].

В результаті проведених досліджень виявлено, що станом на 31.12.10 року в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 101 НПФ та 43 адміністратори НПФ, з яких мають ліцензії з адміністрування – 36. При цьому 13 адміністраторів НПФ обслуговують більше ніж один недержавний пенсійний фонд. Кількість відкритих НПФ є найбільшою – 83, корпоративних НПФ – 9, професійних – 9 [3]. Основні показники діяльності вітчизняних НПФ наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка основних показників діяльності НПФ в Україні за 2008-2010 рр.*

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Темп приросту, %
				2009/2008	2010/2009
1	2	3	4	5	6
Загальна кількість укладених пенсійних контрактів, тис. шт.	62,3	62,5	69,7	0,3	11,5
Кількість учасників, тис. осіб	482,5	497,1	569,2	3,0	14,5
Загальні активи НПФ, млн. грн.	612,2	857,9	1144,3	40,1	33,4
Пенсійні внески, млн. грн., у тому числі:	582,9	754,6	925,4	29,5	22,6
- від фізичних осіб	26,0	31,8	40,7	22,3	28,0
- від юридичних осіб	556,8	722,7	884,6	29,8	22,4
- від фізичних осіб-підприємців	0,1	0,1	0,2	0,0	100,0

Продовження табл. 1

1	2	3	4	5	6
Пенсійні виплати, млн. грн.	27,3	90,1	158,2	230,0	75,6
Кількість осіб, що отримали пенсійні виплати, тис. осіб	10,9	28,1	47,8	157,8	70,1
Сума інвестиційного доходу, млн. грн.	86,8	236,7	433,0	172,7	82,9
Сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, млн. грн.	31,6	47,1	64,6	49,1	37,2

*Складено за даними Держфінпослуг України

Відповідно з даними таблиці 1 основні показники діяльності вітчизняних НПФ за досліджуваний період мають позитивну динаміку. Зокрема, у 2010 р. порівняно з кінцем 2009 року кількість укладених контрактів з юридичними особами зросла на 8,5%, а з фізичними особами – на 12,5%, загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, на кінець 2010 р. становив 1 144,3 млн. грн., темп їх приросту за цей період становив 33,4%, чиста вартість активів НПФ протягом 2010 року збільшилася з 854,7 до 1 140,6 млн. грн., або на 33,5%.

Альтернативою участі громадян у НПФ є укладення договорів страхування довічної пенсії страховиками зі страхування життя та укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банківськими установами. Основною метою функціонування такої системи є додаткове залучення внесків індивідів (за умови отримання ними високого рівня заробітку) та юридичних осіб для підвищення достатку громадян при досягненні ними пенсійного віку.

Пенсійні фонди оперують у сфері пенсійного забезпечення на засадах схем «з визначеними внесками», які спираються на механізм персоніфікованого нагромадження коштів, а пенсійне страхування, як механізм недержавного пенсійного забезпечення, працює за схемами «з визначеними виплатами» і здійснює накопичувальне страхування для забезпечення додаткового доходу впродовж певного терміну або довічно, після виходу на пенсію або в разі досягнення застрахованою особою певного віку [4].

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України кількість страховиків зі страхування життя, котрі здійснюють недержавне пенсійне страхування, на кінець 2010 р. становила 67. При цьому, пенсійне страхування в загальній структурі зібраних страхових премій зі страхування життя становило досить незначну частку (рис. 1).

Рис 1. Структура валових страхових премій із страхування життя

станом на 31.12.2010 р., млн. грн.*

* Джерело [3]

Як свідчать проведені дослідження, на сьогодні в Україні триває дискусія щодо ролі страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення. Частиною експертів-спеціалістів поширюється думка, що страхова компанія може брати участь в цій системі виключно шляхом створення окремої юридичної особи – НПФ. На думку інших науковців та практиків страхового бізнесу щодо надійності, платоспроможності, захисту майнових інтересів майбутніх пенсіонерів (застрахованих осіб) страховики не тільки не поступаються НПФ, а й є більш надійними. Так, мінімальний нормативно встановлений на теперішній час статутний фонд компанії зі страхування життя (1,5 млн. євро) є більшим ніж статутні фонди НПФ, компанії з управління його активами та адміністратора, разом взятих. Крім цього, компанії із страхування життя несуть повну і одноосібну відповідальність перед клієнтом за збереження і примноження його нагромаджуваних коштів, тоді як в НПФ за дотримання пенсійного контракту відповідає його адміністратор і лише за збитки, завдані внаслідок порушення умов пенсійного контракту тільки в межах свого резервного фонду [5].

Щодо банків, як конкурентів НПФ та страховиків зі страхування життя, то в Україні на теперішній час громадянам пропонують два види програм недержавного пенсійного забезпечення, котрі здійснюють банківські установи. Перші з них реалізуються згідно вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і передбачають відкриття у банках та функціонування за спеціальною процедурою пенсійних депозитних рахунків. Інші програми передбачають формування пенсійних фондів банківського управління згідно Закону України «Про проведення експерименту у житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд». Головною особливістю таких програм є податкові пільги для фізичних осіб та підприємств, котрі перераховують кошти на пенсійні рахунки банків. І хоча на сьогодні банки не беруть значної прямої участі в недержавному пенсійному забезпеченні, у них є можливості отримання доходів від його функціонування. Зокрема, такі доходи банки можуть отримувати не лише за рахунок відкриття пенсійних рахунків, а й завдяки обслуговуванню діяльності НПФ та страхових компаній зі страхування життя.

Отже, система недержавного забезпечення в Україні складається з НПФ, страховиків зі страхування життя та банків, що пропонують пенсійні програми, і покликана підвищувати матеріальне забезпечення й добробут населення, тому важливим завданням держави є сприяти її функціонуванню. Але на теперішній час вона знаходиться на стадії формування та під впливом низки негативних чинників, головними з яких є недостатня інформованість громадян, недовіра до фінансових інститутів та низькі доходи населення.

З огляду на це, слід посилити доступ громадян до інформації про результати діяльності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення. Доцільно створити однакові умови для розвитку всіх учасників, що беруть участь у цьому секторі, як НФП, так і страховиків зі страхування життя та банків. Їх рівноправна конкуренція на фінансовому ринку сприятиме розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Література:

1. Новак А. Як підняти українську економіку / А. Новак. – К.: «Гнозис», 2006. – 304 с.

2. Про недержавне пенсійне забезпечення:Закон України від 9.07.2003 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua

3. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/

4.Зелінська А. Ю. Особливості діяльності страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення / А.Ю. Зелінська // Магістеріум. – Сер. Економічні студії. – 2009. – № 35. – С. 12-17.

5.Сахацький В. Роль та місце страхування життя у системі недержавного пенсійного забезпечення / В. Сахацький [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.forinsurer.com/public/06/01 /24/2796