Економіка / 9.Економіка промисловості

К. е. н., доц. Скорук О. П., Попадюк С.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЯ В УКРАЇНІ

Виробництво біодизеля в Україні дасть можливість зменшити залежність національної економіки від імпорту нафтопродуктів, забезпечить розвиток агропромислового комплексу, поліпшить екологічну ситуацію в країні. На сьогодні стоїть гостра проблема забезпечення енергоносіями, оскільки із цим пов’язаний економічний розвиток країни, підвищення добробуту населення. Висока залежність України від імпорту енергоносіїв разом із високими цінами на них створює невпевненість у стабільному постачанні та є основною залучення альтернативних джерел енергії: біодизелю, біоетанолу, біогазу.

У світі існують такі підходи щодо розміщення потужностей з переробки ріпаку. Перший передбачає будівництво великих централізованих переробних підприємств, а другий – розміщення невеликих цехів фермерських господарств.

Перспективним в Україні є виробництво біодизеля з рослинної олії. Найбільш поширеними олійними культурами для виробництва біодизеля є соняшник, ріпак, соя та інші. За 2005-2010 рр. валовий збір олійних культур в Україні зріс на 59,3%, в тому числі соняшнику на 58,6%, ріпаку на 23%, сої на 32,4% [4].

Рядом інститутів і підприємств проведено комплексні дослідження, спрямовані на розробку технологій переробки олійної сировини з метою одержання біологічного дизельного палива та біогазу, визначення видів сировини, обсягів виробництва та сфери використання їх в народному господарстві. ТОВ НВ «Спецтехнологии», м. Краматорськ, розроблено модельний ряд малогабаритних комплексів для безтемпературного виробництва біодизеля з різних видів рослинних олій продуктивністю від 50 до 500 л/год. Використання кавітаційного, без термічної обробки, методу переробки олії дозволило зменшити затрати електроенергії при експлуатації в 4 рази. В Інституті олійних культур УААН (ІОК УААН) розроблено ресурсозберігаючу, малоенергоємну технологію переробки олійної сировини без шеретування, яка дозволяє додатково переробляти макуху шляхом подрібнення з наступною сепарацією її для одержання двох видів порошків – з підвищеним вмістом протеїну – до 42% і підвищеним вмістом клітковини – до 68%. Харківським національним університетом радіоелектроніки розроблена технологія виробництва альтернативного рідкого палива з суміші рідких нафтопродуктів та біогенної сировини. Використання такої сировини дозволить отримати більш екологічно чисте паливо та покращити екологічну обстановку в країні [2].

На сьогодні ріпак є однією з основних культур, олія з якої використовується для виробництва біодизеля. Україні, практично, набагато вигідніше експортувати ріпак, ніж переробляти його в біодизель, бо виробництво біопалива не прибуткове. Український споживач біопалива буде зацікавлений у переході на біодизель лише тоді, коли вартість його буде нижчою за дизельне паливо [3].

Із 3 тонн насіння ріпаку вологістю 7…8% можна отримати 1 тонну біодизеля, 1,9 тонни шроту (із вмістом олії 8…12%), та біля 0,2 тонни гліцерину. Біодизель із ріпакової олії характеризується найкращими властивостями, передусім найнижчою температурою застигання. Біодизель із пальмової олії може використовуватися лише протягом літніх місяців і тільки як добавка до традиційного палива. Конкурентоспроможність біодизеля із звичайним дизелем залежить від декількох чинників, найважливішими з яких є ціни на нафту та на звичайний дизель Структуру витрат на виробництво біодизеля для заводу потужністю 200 тис. тонн палива на рік. Відправною точкою оцінки проектного середовища є світова ціна на нафту. Теперішня світова ціна на нафту зумовлює ціну на дизель – 78 USD/барель або 491 USD /м 3. З урахуванням його теплотворної здатності максимально можлива ціна на біодизель, яка здатна конкурувати із вартістю звичайного дизеля становить 446 USD /м 3 , або 507 USD /тонна) [1].

Як уже зазначалося, найважливішим чинником є вартість нафти і, відповідно, дизельного пального із неї. Другим за значимістю чинником є вартість ріпакового насіння, олії і шроту, які і формують більшу частину прибутку олійно-екстракційних заводів.

Нормативно-правова база України з організації виробництва біодизельного палива з ріпаку, соняшнику та інших олійних культур, дає можливість зробити такі висновки та пропозиції, у зв’язку з тим, що криза, яка склалася в сільському господарстві, гостра потреба його, зокрема, в енергозабезпеченні його паливом, значною мірою буде розв’язана за рахунок організації виробництва біодизеля на основі використання насіння олійних культур; сільськогосподарським підприємствам необхідно засвоювати сучасні технології європейських країн з вирощування ріпаку, використовувати високоврожайні сорти, щоб досягти високої урожайності; будувати заводи та установки при переробних підприємствах з виробництва біодизеля, недалеко їх розташувати відносно постачальників сировини, споживачів палива.

З вище написаного, можна зробити висновки, що Україна має власні інноваційні розробки з виробництва біодизелю, але їх кількість серед інших інновацій незначна. Відомо, що державне фінансування виробництва біопалива коливається в межах 1,6-2,1% від загальної суми інноваційних проектів, які фінансуються через Державне агенство України з інвестицій та інновацій, що не задовольняє, навіть, мінімальних потреб на сьогодні. Досить актуальним є те, що розробка даних проектів знаходиться або на стадії проведення досліджень і демонстрації переваг інноваційної технології, або на стадії розробки робочої документації.

Література:

1. Бальковський П.В. Техніко-економічна оцінка проектного середовища для виробництва біодизеля із ріпаку в Україні / П.В. Бальковський // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. Интегрированное стратегическое управление, управление проектами и программами развития предприятий и территорий. - № 1/6 ( 49 ). - 2011. - С. 51-53.

2. Каталог інноваційних технологій за результатами Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій. - К., 2006. - С. 139–143.

3. Лінник М.К. Перспективи виробництва біодизеля і субпродуктів із насіння олійних культур / М.К. Лінник // Науково‐технічний бюлетень Інституту олійних культур УААН. - № 14. - 2009. – С. 269‐271.

4. Проскурина О.В. Перспективи виробництва і застосування біопалива в Україні / О.В. Проскурина // Теоретичні та практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2011.- №1. - С.12-15.