Д.фарм.н., проф. Грицик А.Р., магістрант Ференц Н.І.

Івано-Франківський національний медичний університет, Україна

Особливості використання буркуну лікарського та перстачу прямостоячого в народній медицині

Протягом століть в народі міцно зберігаються, переходячи з покоління в покоління, відомості про способи лікування різних захворювань та про рослини, які здобули славу лікувальних. Ще й тепер люди при різних хворобах користуються багатьма дикоростучими рослинами, незважаючи на те, що сучасна наукова медицина не включила їх у список лікувальних засобів.

Збільшення кількості нових модифікацій синтетичних лікарських препаратів з кожним роком провокує збільшення випадків прояву алергій, підвищення звикання та зниження резистентності організму до лікуючого агента. У зв’язку з цим актуальним на сьогодні є використання субстанцій, які б зводили до мінімуму виникнення вищезгаданих наслідків. До таких субстанцій варто віднести біологічно активні речовини лікарських рослин, перевагами яких є: фізіологічність; структурованість (найбільшу спорідненість до організму людини виявляють соки рослин, водні і олійні витяжки з ЛРС); ефективність та безпечність тривалої терапії, що особливо важливо для лікування хронічних захворювань; мінімальна побічна дія; доступність; полівалентність фармакологічної дії, яка зростає при спільному застосуванні ЛРС з різним хімічним складом діючих речовин; можливість взаємозаміни компонентів лікарських зборів і складання альтернативних прописів. Перспективним є дослідження буркуну лікарського (Melilotus officinalis (L.) Desr.) та перстачу прямостоячого (Potentilla erecta (L.) Hampe), лікувальні властивості яких відомі в медицині.

Буркун лікарський – дворічна трав’яниста рослина. Зустрічається по всій території України; зростає вздовж доріг, на полях, засмічених місцях, схилах, серед зернових культур. Трава буркуну містить лактони (близько
1 %), що надають їй приємного запаху (лактон оксикоричної кислоти – кумарин і лактон кумаринової кислоти – мелілотин), а також фенольний глікозид мелілотозид, кумаринову і мелілотову кислоти. Крім цього, у траві є азотисті сполуки, флавоноїди, аскорбінова кислота, слиз, цукри, жироподібні речовини (близько 4,3 %), білки (17,6 %) та ефірна олія (0,01 %). Важливою складовою буркуну є дикумарин, що має здатність гальмувати зсідання крові [1].

Настій з квітів буркуну (3 столові ложки на 1 л окропу) вживають при захворюваннях органів дихання. Трава буркуну в невеликих дозах входить до складу грудних зборів. Так, наприклад, при сухому кашлі рекомендують наступний збір:

Трава буркуну лікарського 5,0

Трава кмину звичайного 10,0

Плоди фенхелю 10,0

Листя м’яти перцевої 10,0

Листя подорожника 15,0

Корені алтеї лікарської 15,0

Корені солодки голої 15,0

Листя підбілу 20,0

Настій приймають по 1/4 - 1/3 склянки 3 рази на день [2].

Російська назва рослини – “донник лекарственный”, оскільки він лікує “донні” хвороби, тобто захворювання органів нижньої частини черевної порожнини, особливо “жіночі” [3]. Суміш квітів буркуну, мати-й-мачухи та трави золототисячника застосовують при захворюваннях яєчників. Приймають по третині склянки настою тричі на день або по 1 столовій ложці 6 разів на день протягом 3-4 тижнів. Знахарі застосовують буркун (квіти, листя) як заспокійливе, додають у збори при підвищеному тиску крові, при судомах, при вздутті кишківника, діареї, а в суміші з насінням кропу додають до чаю, що збільшує кількість молока матерів-годувальниць. Настоєм квітів буркуну промивають повіки при їх запаленні [4]. Для підтримуючої терапії гіпертонії рекомендують збір:

Трава багна болотяного 15,0

Трава буркуну лікарського 20,0

Трава хвоща польового 20,0

Трава астрагалу шерстистоквіткового 20,0

Настій приймають по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

При підвищеній збудливості народна медицина рекомендує вживати заспокійливий збір наступного складу:

Кореневища валеріани 30,0

Квітки ромашки 20,0

Трава буркуну лікарського 10,0

Настій готують з розрахунку 6,0 суміші на 200 мл окропу. Приймають по
1/3-1/2 склянки невеликими ковтками 2-3 рази на день [2].

Перстач прямостоячий здавна використовували в українській народній медицині. Перстач-калган був популярним засобом у запорізьких козаків. Його настоянкою лікували шлункові захворювання, простуди, виразки, промивали рани. І сьогодні відвар кореневищ перстачу застосовують при хронічній діареї, дизентерії, виразці шлунка і кишківника, при лікуванні жовтяниці, захворюваннях печінки, внутрішніх кровотечах, а також при подагрі та ревматизмі [5].

Народні цілителі пропонують змазувати тріщини на шкірі рук та ніг у дітей та дорослих маззю на основі порошку кореневищ перстачу. Для обмивань, примочок і вологих пов’язок готують відвар, який є засобом для полоскання ротової порожнини при цинготних захворюваннях, запаленні ясен, при пролежнях, опіках та відмороженнях [4].

Народна медицина пропонує приклад настою, який вживають при геморагічному циститі:

Трава хвоща польового 30,0

Кореневища перстачу прямостоячого 30,0

Листя подорожника 40,0

Настій приймають в теплому вигляді по 1 склянці на ніч.

Завдяки наявності дубильних речовин, препарати з кореневищ перстачу використовують при лікуванні запальних процесів шлунково-кишкового тракту (ентерити, ентероколіти, диспепсії), наприклад:

Плоди чорниці 2,0

Кореневища перстачу 1,0

Квіти цмину піскового 1,0

Листя шавлії 3,0

Плоди кмину 1,0

Приймають по 1/2 склянки за 15 хв до їди 3 рази на день [2].

Можна привести ще багато прикладів застосування лікарських засобів трави буркуну та кореневищ перстачу, та зрозуміло одне – вищеописані рослини перевірені багатовіковим досвідом використання в народній медицині та можуть бути джерелом біологічно активних речовин для створення нових безпечних лікарських форм, які на сьогоднішній день потребує кожна людина.

Література:

1. Мамчур Ф.І. Довідник з фітотерапії / Ф.І. Мамчур. – К.: Здоров’я, 1986. – 277 с.

2. Гончарова Т.А. Энциклопедия лекарственных растений: в 2 т. /
Т.А. Гончарова. – М.: Издательский Дом МСП, 1997. – Т.2. – 1997.
– 525 с.

3. Косуба Р.Б. Стан і перспективи використання буркуну лікарського в медицині та фармації / Р.Б. Косуба, О.Ю. Ткачук // Фітотерапія. Часопис. – 2009. – №2. – С. 53 – 56.

4. Носаль І. Від рослини – до людини / І. Носаль. – К.: Веселка, 1995.
– 605 с.

5. Трохимець В. Перстач прямостоячий (калган) / В. Трохимець // Будьмо здорові. – 2009. – №5 – 6 . – С. 19.