Куліш О.В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б. Хмельницького

Формування якості знань студентів педагогічних вузів

В наш час увага до якості знань пронизує всі напрями діяльності людини, особливо це стосується створення духовних цінностей, виховання та навчання підростаючого покоління. Від якості знань залежить наскільки успішно випускники зможуть в подальшому опанувати спеціальними знаннями і трудовими вміннями, орієнтуватися в складних питаннях суспільного життя, підвищити культурний рівень життя.

Однією із найважливіших задач нашого суспільства є вдосконалювання підготовки спеціалістів в вищих навчальних закладах, а особливо в її рішенні займають питання підвищення якості та ефективності професіональної підготовки студентів педагогічних вузів.

Успішно вирішити цю складну задачу можливо, тільки опираючись на науку, що розкриває сутність та закономірності формування високої якості знань. Проблемою якості знань займалось багато вчених (М. Н. Скаткін, В.В. Раєвський, І. Я. Лернер, В. А. Онищук). Велика кількість робіт присвячена проблемам розвитку педагогічних здібностей, властивостей і якостей особистості майбутнього вчителя, формуванню його професійних вмінь.

Якості знань формулюються в педагогіці як співвіднесення видів знань (закони, теорії, прикладні, методологічні, оцінювальні знання) з елементами змісту освіти й тим самим з рівнями засвоєння.

Вченими були виділені такі якості знань: повнота, глибина, систематичність, системність, оперативність, гнучкість, конкретність, узагальненість, розгорнутість, згорнутість, усвідомленість, міцність.

Характерними особливостями повноцінних знань є: повнота знань (кількість передбачених програмою знань про об'єкт вивчення); глибина знань (кількість усвідомлених істотних зв'язків певного знання з іншими, що до нього належать); оперативність знань (готовність і вміння учня застосувати їх у конкретних ситуаціях); гнучкість знань (швидкість знаходження варіативних способів застосування їх за зміни ситуації); конкретність та узагальненість знань (розуміння конкретних виявів узагальненого знання, здатність підводити конкретні знання до узагальнень); системність знань (сукупність знань, яка за своєю структурою відповідає структурі наукової теорії); усвідомлення знань (розуміння зв'язку між ними через уміння їх застосовувати).

У роботах з дидактики (Бабанський Ю., Краєвський В., Скаткін М.) під якістю розуміють окремі, найсуттєвіші якісні характеристики, показники результатів засвоєння знань і вмінь. Аналізуючи педагогічну літературу щодо визначення поняття «якість знань» можна дійти висновку, що майже всі автори (Бондаревський В., Волкова Н., Матрос Д., Мельникова Н., Паламарчук В., Панасюк В., Підласий І., Полев Д., Столяренко Л., Третьяков П., Фіцула М.) трактують поняття якості знань однаково.

У сучасній педагогічній науці визначились два підходи до вивчення якості знань: за окремими критеріями (Андрєєв В., Лернер І.) та рівням засвоєння та використання знань (Кривошапова Р., Кумаріна Г., Травинський В.). Однако для педагогічної практики важливо не тільки знати, які якості необхідно сформувати, але й мати при цьому і методи їх виявлення.

В.П. Беспалько пропонує виявити якості знань учнів через рівень їх засвоєння. За теоретичну основу своєї методики автор приймає поняття засвоєння як складового пізнавального процесу, який виникає в ході діяльності і являє собою свідоме оволодіння досвідом попередніх поколінь людей. В результаті засвоєння він набуває можливості виконувати розумну продуктивну діяльність в певній області.

Процес засвоєння неможливий без активної діяльності особистості в результаті якої учень набуває здатності до якої-небудь, наперед заданої діяльності. Якщо ця здатність сформована, то кажуть, що матеріал засвоєний і засвоєння в цьому випадку виступає як факт. В. П. Безпалько виділяє 4 рівня діяльності учня.

1-й рівень характеризується як здатність людини розпізнавати об’єкт вивчення в ряді інших подібних об’єктів. Цей рівень називається «рівнем знайомств, а набуті знання – «знаннями-знайомствами». 2-й рівень діяльності характеризується діями по відтворенню інформації про об’єкт вивчення, його властивостях, особливостях, характеристиках, на рівні розуміння або пам’яті. Цей рівень називається «рівнем репродукції», а знання «знаннями - копіями». 3-й рівень діяльності можна характеризувати ступінню оволодіння вміннями. Цей рівень діяльності названий «рівнем вмінь» і відповідно знання «знаннями-вміннями». 4-й рівень діяльності В.П. Безпалько називає «рівнем трансформації». Учень оволодіває методами мислення в даній області, що допомагає йому орієнтуватися та приймати рішення в творчих ситуаціях.

В педагогіці існують і інші варіанти у визначенні рівнів засвоєння знань. Наприклад М.А. Данілов та М.М. Скаткін виділяють 3 таких рівня.

1-рівень - свідомо сприйнятого та зафіксованого в пам’яті знання; 2-рівень – готовності до застосування його в схожих умовах за зразком; 3-й - рівень готовності до творчого застосування в нових неочікуваних ситуаціях. Таким чином, знаючи, на якому рівні засвоєння знаходяться знання учня, можна в тій чи іншій мірі судити про наявність у нього певних якостей знань.

Між всіма якостями знань є певний зв’язок. На оперативність знань впливають їх повнота і глибина: чим більше фактичних знань і зв’язків між ними, тим більше ситуацій для використання. Для оперування знаннями потрібні певні інтелектуальні і практичні вміння.

Тільки правильно організований навчальний процес в сукупності (а ні окремі методі і прийоми) зможе забезпечити формування різних якостей знань і на доступному рівні.