Воловик Н.О., Долецька Г.М.

Донецький національній університет економіки і торговлі

імені Михайла Туган-Барановського

Граматичні моделі як основа навчання граматики

Особливістю вивчення іноземних мов у немовному вузі є те, що за порівняно невеликий час необхідно виробити у студентів уміння та навички читати та розуміти оригінальну літературу з спеціальності, уміння та навички вести діалогічну та монологічну бесіду, а також розуміння іноземної мови на слух на основі вивченого матеріалу. Важливим завданням на протязі всього періоду навчання є підтримання неослабного інтересу до іноземних мов. У зв'язку з цим особливого значення набуває відбір граматичних моделей, що підлягають активному засвоєнню, та способи їх активізації в учбовому процесі.

Мета навчання іноземних мов обумовлює і характер граматичного мінімуму.

Для того щоб правильно організувати засвоєння граматичних структур, необхідно спочатку відібрати їх та раціонально розмістити в учбовому матеріалі, забезпечивши їх достатнє повторення. Відбиратись повинні як моделі, що характерні для усної мови, так і моделі найбільш типові для письмової мови.

Аналіз письмових текстів оригінальної літератури з спеціальності показує, що для навчання читання та розуміння їх не весь граматичний матеріал повинен бути засвоєний активно.

Якщо в роботі над усною темою студенти мають можливість активно відтворювати певні граматичні конструкції, будувати речення, утворювати висловлювання, то в роботі над текстом ці можливості обмежуються і зводяться до пасивного відтворення наявного в тексті мовного матеріалу. Завдання викладача і полягає в тому, щоб відібрати найбільш типові для даної теми терміни та структури, спочатку домогтися усного засвоєння матеріалу до роботи над текстом.

Попереднє усне засвоєння необхідних термінів та граматичних структур дає можливість засвоїти найбільш типові для даної теми терміни та граматичні конструкції. В процесі попередньої усної обробки мовного матеріалу у студентів складаються звукозорові образи необхідних слів, словосполучень та речень, що в значній мірі полегшує подальшу роботу над текстом.

Усне випередження шляхом активної роботи студентів у парах виробляє темп і вільність мови, сприяє швидкому розумінню і, таким чином, виробляє передбачення дальшої побудови фрази. Розуміння фрази або ряду фраз виробляє уміння передбачати наступні події.

Вироблення навичок усної мови, умінь і навичок безперекладного розуміння текстів, дає можливість викладачам, спираючись на вже набуті вміння і навички, проводити активну роботу над текстами — обговорювання їх у вигляді одночасного парного діалогу, складання анотацій прочитаних статей, читання схем, плакатів, діалогічна бесіда по змісту схеми, плакату тощо.

Для визначення характеру мовного матеріалу відбирається тематика, на основі якої формується усна мова та навички читання. Кожна розроблена тема ділиться на ситуації. Для опису кожної ситуації засобами мови підбирається необхідний мовний матеріал. Ситуація, що розробляється, є тим семантичним фоном, на базі якого прогнозуються ймовірні мовні дії. Ці мовні дії й складають основу мовної інформації. Опис певної ситуації проводиться, як правило, за допомогою однотипних структур, які вміщують систему компонентів, що можуть замінятися. Ці компоненти тематично відносяться до даної ситуації і, будучи використані в структурах, ще повніше характеризують ситуацію.

Навчання граматики нерозривно пов'язане з вивченням лексики. Кожна граматична структура відпрацьовується й закріплюється на певному лексичному матеріалі. Особливе значення у зв'язку з цим набуває відбір необхідної лексики, розподіл та тренування її в певних мовних зразках. Аналіз спеціальних текстів та статистичні підрахунки показують, що в тексті з спеціальності «Експертиза у митній справі» міститься до 30% слів-термінів. Слова-терміни повинні відбиратися не тільки у зв'язку з ситуацією, яка розглядається шляхом імовірного прогнозування мовної дії, що характерне для визначення необхідних граматичних структур, але також шляхом визначення частотності вживання слів-термінів в оригінальних текстах за фахом. Імовірне прогнозування мовної дії на основі учбово-мовної ситуації дає можливість будувати необхідні для опрацьовування граматичні зразки з широкою системою підстановочних компонентів — слів, що тематично відносяться до даної учбово-мовної ситуації. Мовні зразки з підставленими словами є її ймовірними мовними діями.

Наявність підстановочних компонентів, що тематично відносяться до даної ситуації, значно поширює можливості навчально-тренувальної роботи в аудиторії, де викладач має змогу організувати відпрацьовування мовного матеріалу в парах. Саме тренування буде вестись не на окремих, абстрактних мовних зразках, а на структурах та лексиці, що тематично відносяться до даної учбово-мовної ситуації, і на її основі.

Увесь мовний матеріал повинен тренуватися в тих учбово-мовних ситуаціях, в яких він частіш за все зустрічається; запам'ятовування слів, словосполучень та речень повинне проводитись тільки в мовних зразках в певних ситуаціях та контекстах. Для засвоєння слів-термінів широко використовується система підстановочних компонентів продуктивної структури. Тому для студентів слово існує не ізольовано, а як складова частина словосполучення або речення, що описує певні дії учбово-мовної ситуації.

Введення та тренування мовного матеріалу в продуктивних структурах дає студентам можливість здійснити такі дії:

1. Засвоїти необхідні для дальшої роботи з спецтекстом слова і терміни.

2. Засвоїти і закріпити продуктивні граматичні структури.

3. Реалізувати в граматичних структурах одне із значень слова, що є яскравою демонстрацією того, в якій ситуації і якому мовному оточенні дане слово набуває того чи іншого значення.

З психології відомо, що повторення мовного матеріалу має велике значення для його запам'ятовування. Дуже важливо, щоб студент якомога більше почув і відтворив слово, словосполучення або речення в контексті або ситуації.

У процесі комунікації вивчаючі іноземну мову не повинні замислюватись над тим, які слова вжити в певній структурі. Вибір слів та заповнення мовного зразка відбувається автоматично. Тому структура, як спосіб упорядковування слів у висловлюванні, повинна міцно відбитись у мозку вивчаючого іноземну мову. А цього можна досягти в результаті багаторазового повторення мовного зразка.

Засвоєння граматичних конструкцій повинне здійснюватися так, щоб студенти поступово долали труднощі фонетичного характеру, труднощі семантичного характеру, труднощі утворення структури іншомовної інформації на рівні словосполучень та речень. Таким чином, нові структури повинні подаватися на матеріалі знайомої лексики, нова лексика подається на базі відомої структури, нова структура може містити в собі вже засвоєні раніше словосполучення.

Підводячи підсумки сказаного вище про активну і пасивну граматику, слід ще раз відзначити, що при оволодінні активними навичками велике значення має засвоєння мовного зразка, вміння вживати його в різних ситуаціях у мобільному потоці мови, швидко впізнавати його в тексті.

При оволодінні пасивною граматикою основна увага приділяється вмінню впізнати дане явище, знайти відповідний еквівалент у рідній мові.

Останнім часом велика увага приділяється питанню відбору мовних зразків (моделей) та методики роботи з ними у процесі вивчення іноземних мов. На сторінках преси все міцніше підтримується думка про те, що вивчення іноземної мови можна розглядати як уміння користуватись мовними зразками в межах загальновживаного словника.