Морська Л.М.

КОМУНІКАТИВНИЙ І ГРАМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ У КУРСІ ІНТЕНСИВНОГО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Метою навчання іноземної мови у вищій школі є оволодіння студентами комунікативними компетенція ми, що дозволяють реалізувати їхні знання, уміння для розв’язання конкретних комунікативних завдань в реальних життєвих ситуаціях.

На сьогоднішній день не існує правил і закономірностей мовної комунікації, хоча деякі лінгвісти і вважають, що комунікація повинна мати властивість системності. Простота або складність граматичної форми приймається до уваги лише в певній мірі (варіативність мови часто дає можливість позначити простий зміст простими формами), але не є виключним правилом підбору і розподілення граматичного матеріалу в курсі навчання. До граматики, яка використовується в інтенсивному курсі, ставляться такі основні вимоги: вона повинна задовольнити потреби учнів в досягненні певних прагматичних цілей спілкування і в будь-який момент навчального процесу, незалежно від ступеню складності мовних висловлювань, забезпечувати повноцінне спілкування.

Реально відбір та розподілення граматичного матеріалу спирається на організацію предметного змісту інтенсивного курсу. Така організація передбачає розробку системи навчальних комунікативних завдань в комплексі, забезпечуючих задовільнення комунікативних потреб.

В умовах навчання, яке імітує мовну комунікацію і в значній мірі хаотичність мовного спілкування, виникає необхідність постійних пошуків балансу між приоритетністю змісту і необхідністю роботи над граматичною формою.

Викладач повинен не тільки розвивати інтуїцію студентів відносно граматичного матеріалу, пропонуючи мовленнєві зразки для засвоєння, а й створити умови для самостійної аналітичної діяльності студента. Наприклад, за допомогою вдало підібраного або створеного полілога, паралельного перекладу та аналогії з рідною мовою студенти часто сприймають і розуміють число іменника, ступені порівняння прикметників,деякі видо-часові форми без будь-яких коментарів викладача. Такі граматичні явища засвоюються інтуїтивно, у скритій формі. Але далеко не завжди відповідна ситуація чи переклад можуть викликати увагу студенів до граматичних форм. Іноді граматична семантика затіняється змістом полілога. Звідси виникає необхідність відкритих прийомів навчання. Слід спеціально загострити увагу студентів до граматичної структури мови. Викладач тримає у полі зору весь граматичний матеріал, групує і перегруповує його, включає у тренувальні вправи згідно з завданнями певного етапу навчання. І.О.Зимня вважає, що шлях навчання йде від граматики і лексики, яка міститься у навчальних текстах, а навпаки, від різноманітних, особисто і соціально значимих ситуацій спілкування, які вимагають певних граматичних і лексичних знань для побудови власних висловлювань, до роботи над навчальними текстами. Якщо текст підручника не може бути предметом, який задовольняє пізнавальну потребу,то він і не повинен використовуватися у цій якості. З цим текстом треба працювати як з «матеріалом» (лексичним, граматичним, логіко-структурним) для побудови інших текстів, тобто для власних висловлювань студентів.

Граматичні вправи та завдання повинні виконуватися свідомо, що допоможе у подальшому правильно будувати комунікативні висловлювання. Свідоме засвоєння мови передбачає, що мовні засоби репрезентуються в конкретних мовленнєвих актах, семантизуються на основі розуміння тексту, відтворюються в заданій ситуації, а потім свідомо використовуються у процесі комунікації. Таким чином відбувається перехід від загального до часткового і знову до загального. Наприклад, новий лексико-граматичний матеріал включається у зв’язаний діалог, семантизується і відтворюється в ньому, аналізується і узагальнюється викладачем. Після цього виконуються тренувальні вправи і, нарешті, засвоєний матеріал активно використовується в процесі спілкування. Кількість тренувальних вправ залежить від складності граматичного матеріалу і рівня підготовки студентів, які цей матеріал засвоюють. У всякому разі виконуються така кількість вправ, яка необхідна для автоматичного вживання нового граматичного явища в усному чи писемному мовленні. Вправи повинні бути чіткими, дохідливими, зрозумілими, що відповідає принципу доступності. На певному етапі процесу навчання студентам повідомляються лише ті відомості про граматичне явище, які є мінімально необхідними для його засвоєння в тій чи іншій формі мовлення. Така вимога відповідає принципу достатності. При навчанні граматики слід керуватися принципом двоплановості, тобто коли вплив на свідомість і підсвідомість здійснюється одночасно. Наприклад, коли викладач ставить чітко виражене комунікативне завдання, він при цьому має на меті і навчальну, тобто граматичну ціль, яка не усвідомлюється студентами. Активізуючи сферу підсвідомого поряд із свідомим сприйняттям граматичних явищ, двопланове навчання значно розширює межі інтелекту і пам’яті студентів, дозволяє їм засвоювати великий обсяг граматичного матеріалу в контексті усно-мовленнєвого спілкування за порівняно короткий час.

Отже, у будь-яких системах інтенсивного навчання іноземної мови граматикою слід займися спеціально, тому що, по-перше, граматика є одним з найважливіших компонентів як системи, по-друге, будь-які комунікативні навички без регулярного звертання до граматики можливі лише до певної межі, і по-третє, знання граматик задовольняють природні потреби людей в оволодінні мовою та допомагають у досягненні цієї мети.

Література

1. Заніна Н.Б. Особливості навчання граматичному оформленню усної мови в інтенсивному курсі/ Н.Заніна. – Курськ, 2000.

2. Семенчук Ю. Граматичний аспект у курсі інтенсивного навчання англійської мови. – ТАНГ. – 1999. – С.183-187.

3. Токменко О. Інформаційні технології у викладанні іноземних мов: сьогодні і скрізь віки// Іноземні мови в навчальних закладах. – 2006. - №2. – С.98-100.