Свиридецька І. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Алюзія як стилістичний засіб реалізації авторської інтенції

Алюзія – складне і багатогранне явище, що потребує уваги в перекладі, оскільки від відображення її внутрішніх художніх ресурсів залежить правильне розкриття авторського задуму. Основною умовою реалізації механізму алюзії є відомість її джерела, його включеність у вертикальний контекст учасників міжкультурної комунікації. У цьому разі алюзії можуть бути виявлені представником іншої культури і створити відповідну систему асоціацій. Складність відтворення алюзії полягає в повній або частковій втраті її впізнаваності в цільовій культурі, що може стати на заваді розуміння авторської інтенції. Основне завдання перекладача при відтворенні алюзії – зберегти її асоціативний фон, забезпечити її впізнаваність реципієнтом, що має викликати в нього необхідні асоціації.

Цікавими щодо алюзії є міркування Н. Пьєге-Гро, де вона покликається на Ш. Нодьє: «Алюзію також часто порівнюють із цитатою, але на зовсім інших підставах; вона позбавлена буквальності й експліцитності, тому видається чимось більш делікатним і витонченим. Так, на думку Шарля Нодьє, «цитата свідчить лише про поверхову й пересічну ерудованість, вдала ж алюзія іноді несе на собі відбиток генія» [Nodier Ch. Questions de litterature legale. Paris: Grapelet, 1928]. Суть у тому, що алюзія по-іншому діє на пам’ять й інтелект читача, не порушуючи при цьому неперервності тексту. Нодьє продовжує: алюзія – « хитромудрий спосіб співвіднесення широко відомої думки з власним висловлюванням, тому вона відрізняється від цитати тим, що не потребує опертя на ім’я автора, яке всім відоме й без того, і особливо тому, що запозичуване вдале висловлювання не так покликається на авторитет, як це робить цитата, як стає вдалим зверненням до пам’яті читача, щоб змусити його перенестися в інший порядок речей, але аналогічний тому, про який ідеться» [6,35].

Думка П. Фонтаньє про суть алюзії допомагає авторці зробити доволі слушні висновки, які виходять за межі звичних уявлень про цю форму інтертекстуальності: «<…>Якщо, як пише Фонтаньє, суть алюзії в тому, щоб «дати можливість уловити наявність зв’язку між однією річчю, про яку говорять, з іншою річчю, про яку не говорять нічого, але уявлення про яку виникає завдяки цьому зв’язку» [Fontanier P. Les Figures du discours. Paris: Flammarion, 1977], цією іншою «річчю» не завжди виявляється корпус літературних текстів. Очевидним чином, алюзія виходить далеко за межі інтертекстуальності» [7,12]. Алюзія може відсилати читача до історії, фолософії, суспільної думки або до загальноприйнятих звичаїв.

Лінгвістична природа алюзії досить широка та складна, тому не просто надати однозначного визначення цього терміна. Однак, можна зазначити, що під алюзією більшість вчених розуміє художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунком на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст. Про що б не йшла мова, автор завжди може передати своє бачення ситуації за допомогою алюзії. У багатьох випадках він не може прямо представити свою точку зору та відношення до тієї чи іншої проблеми, і тому досить часто автори у своїх творах звертаються до вживання алюзій, адже саме алюзія за своєю природою, здатна не тільки направити читача у потрібному для автора напрямі, але й привернути його увагу до поставленої проблеми. Завдяки алюзії автор може передати драматизм тієї чи іншої ситуації, підкреслити необхідність вирішення тієї чи іншої проблеми. Разом з цим він ніби закликає читача до усвідомлення важливості інформації, яка подається через призму його власного сприйняття.

Основними функціями алюзії є деологічна, функція передачі специфіки національного менталітету, функція підсилення гостроти проблеми, функція відтворення суспільно-політичної атмосфери і полемічна функція, основана на створенні ефекту іронії. Алюзії можуть передавати усі елементи конотації: експресивність, емотивність, оцінність і стильову диференціацію.

Вживання алюзії перш за все спрямоване на досягнення гумористичного, іронічного та комічного ефекту. Фактори, які зумовлюють функції алюзії, діють не на рівні мови, а на рівні мовлення. Даний мовленнєвий феномен є більш характерним саме для полемічних, дискусійних, коментуючих текстів.

В цілому алюзія бере участь у реалізації трьох основних функцій: інформативній, полемічній та розважальній. В окремому висловленні функцією алюзії перш за все є експресія, яка, в свою чергу, може поєднуватися з додатковими функціями - емотивною, оцінювальною, естетичною. В цілому, ці функції підлягають комунікативній функції. Алюзії можуть відігравати також істотну роль у реалізації основної функції - інформативної, сприяючи кращому сприйняттю та запам'ятовуванні змісту та залучати для цього асоціативні можливості реципієнта.

В англомовних публіцистичних текстах найчастіше зустрічаються біблійні, літературні, історичні, міфологічні та кінематографічні алюзії. Літературний твір, міф, фільм, біблійний і навіть рекламний текст передають світовідчуття людини, яка живе у певну культурну епоху, відображають національний колорит того місця, де вона проживає і представляють національний менталітет того народу, представником якого вона є.

В англомовній літературі існує чимало прикладів алюзій, які, проаналізувавши літературний твір, ми можемо не тільки віднести до того чи іншого виду, а й зрозуміти суть, яку намагався передати автор, використовуючи алюзію як стилістичний прийом. Наведемо декілька таких яскравих прикладів:

• It has rained so long, it seems as though it has rained for 40 days and nights. (This is reference to Noah's Arc which is a well-known event.)

• Harriet Tubman was called the Moses of her time.

• To act or not to act, that was Maria's dilemma.

• The final game was John's Waterloo.

• Sue did not want to endure Eve's curse, so she opted for the epidural.

• The killer wore a mark of Cain as he stalked his brother - referring to the Bible story about Cain and Abel.

Ступінь експресивності та емотивності алюзії залежить від того, до якого типу вона належить. Кожен окремий тематичний різновид алюзії характеризується різним набором функцій, притаманних у тій чи іншій мірі лише даному різновиду.

Розглянемо ще один приклад алюзії, цитату із п’єси “Гамлет”, що передає певні елементи конотації:

Look here, upon this picture, and on this;

The counterfeit presentment of two brothers;

See, what a grace was seated on this brow;

Hyperion's curls; the front of Jove himself;

An eye like Mars, to threaten and command;

A station like the herald Mercury;

New-lighted on a heaven-kissing hill.

(These lines from HAMLET have many allusion examples. Hyperion, Jove, Mars, Mercury are Greek and Roman mythological characters are alluded to by Shakespeare).

Отже, алюзія є найбільш ефективним прийомом втілення комунікативно-прагматичної установки. Особливе значення у зв'язку з цим має встановлення цілеспрямованого вживання алюзії як впливу на одержувача інформації. Із цього виходить, що алюзію в акті комунікації можна розглядати як прагматичний феномен. Алюзивне цитування являється важливим джерелом емоційно-експресивної насиченості тексту, вагомим засобом реалізації авторської інтенції. Алюзія здатна не тільки висловити відповідну думку більш повно, але й передати відношення чи оцінку. Даний стилістичний прийом дозволяє читачеві не лише зрозуміти інформацію, що міститься у тексті, але й дізнатися точку зору автора щодо тієї чи іншої проблеми. Алюзія володіє широким діапазоном виразних можливостей, які дозволяють ефективно використовувати її як експресивний засіб в прагматичних цілях.

Література:

1. Арнольд И.В./И.В. Арнольд - Стилістика современного английского языка. Стилистика декодирования. – Л.: Просвещение. 1981. – 294с.

2. Гальперин И.Р./И.Р. Гальперин - Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981. - 138 с.

3. Кухаренко В.А./В.А. Кухаренко - Интерпретация текста. - М.: Просвещение, 1988. - 188 с.