Штепа О.О., старший викладач кафедри правознавства Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

Комерціалізація деяких об΄єктів інтелектуальної власності: правовий аспект

В Україні, навіть за умови кризи, є можливість заробити на інтелекті, знаннях, творчих досягненнях таким чином, як це відбувається в усіх економічно розвининих державах. Слід зазначити, що в інтелектуальному творчому середовищі українського суспільства вже давно розуміють, що саме інтелектуальному капіталу належить головна роль у формуванні економіки нового типу, але далі цього розуміння поки що істотних зрушень не відбулося. Водночас статистичні дані винахідницької активності, світове визнання наших творчих досягнень свідчать про високий інтелектуальний потенціал українських творів.

Важливо, що найвпливовіші міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності – Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Європейська патентна організація (ЄПО) – вважають Україну державою з високим інтелектуальним потенціалом і ефективно діючою державною системою правової охорони інтелектуальної власності [3, c. 11].

При проведенні наукових досліджень виникає безліч ідей, що можуть бути використані для розробки нових технологій і виробництва нової продукції, продаж яких дають авторам можливість заробити кошти [2, c. 64].

Об΄єктом авторського права є не комп΄ютерна програма, а ідея, що потребує комерціалізації – алгоритм вирішення певної прикладної задачі, який автор ідей словесно описав і представив у вигляді блок-схеми.

У зв΄язку з тим, що ідеї, методи, алгоритми тощо не підлягають авторсько-правовій охороні (ч.2 ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» - далі - Закон про авторське право), то автор ідей не може претендувати на авторство комп΄юторної програми.

Необхідно зазначити, що для того, щоб автор ідей став ще й автором (співавтром) комп΄ютерної програми, йому необхідно брати безпосередню участь у розробці комп΄ютерної програми, наприклад, у написанні інструкції.

Розглянемо шляхи комерційної наукової ідеї.

1. Автор ідей не бере участь в розробці комп΄ютерної прогрпми. Для такого автора ідей підходить перший варіант участі в її комерціалізації, при реалізації якого автор наукової ідеї має дотримуватись такого алгоритму дії.

1) Здійснюється пошук фірми (інвестора), яку може зацікавити ідея (алгоритм вирішення певної прикладної задачі).

2) Автор ідей укладає з інвестором попередній договір, в якому уточнюється вид основного договору, його істотні умови і термін укладання.

Таким основним договором може бути договір про спільну діяльність у розробці її реалізації комп΄ютерної програми, в якій використовується ідея автора (ідея є внеском автора у спільну діяльність і може бути представлена у вигляді ноу-хау).

У зв΄язку з тим, що договір про спільну діяльність повинен укладатися від імені автора ідеї – підприємця, то в попередньому договорі слід вказати термін реєстрації автора ідеї як фізичної особи - суб΄єкта підприємницької діяльності.

Оскільки розробку комп΄ютерної програми здійснюватимуть програмісти, то в попередньому договорі слід з΄ясувати належність вийняткових майнових прав на комп΄ютерну программу.

2. Автор ідей бере участь у розробці комп΄ютерної програми і стає її автором (співавтором). Для реалізації цього варіанта комерціалізації автор наукової ідеї повинен дотримуватись такого алгоритму дій:

1) Здійснюється пошук фірми (інвестора), яку може зацікавити ідея (алгоритм вирішення певної прикладної задачі).

2) Автор ідей укладає з інвестором попередній договір, в якому уточнюється вид основного договору, його істотні умови і термін укладання.

Таким основним договором може бути договір про виплату винагороди авторові комп΄ютерної програми. Може бути передбачений інший порядок виплати авторської винагороди авторові комп΄ютерної програми.

3. Автор ідей бере участь у розробці комп΄ютерної програми і стає її автором (співавтором), а також з інвестором стає суб΄єктом авторського права, тобто особою, якій належать виняткові майнові права на комп΄ютерну прграму. Такий автор має дотримуватись такого алгоритму дій.

1) Здійснюється пошук фірми (інвестора), яку може зацікавити ідея (алгоритм вирішення повної прикладної задачі).

2) Автор ідей укладає з інвестором попередній договір, в якому уточнюється вид основного договору, його істотні умови і термін укладання.

У зв΄язку з тим, що автор наукової ідеї стає особою, якій належать вийняткові майнові права на комп΄ютерну програму, і автором комп΄ютерної програми, то його стосунки з інвестором як розробника комп΄ютерної програми мають певні особливості [2;c. 67-69].

На відміну від винаходів, ноу-хау в більшості країн не має прямого правового захисту, не реєструється та не публікується. За формами передачі й умовами використання прав ноу-хау ліцензії можуть бути чисті, змішані, опціонні, субліцензійні тощо. Основною відмінністю процесу передачі ноу-хау ві надання ліцензії на винахід є великий ризик, пов΄язаний з розкриттям конфіденційної суті ноу-хау до укладення контракту та відходження ноу-хау від одержувача до третіх осіб після укладення контракту. У світі практично не існує країн, які б заохочували обмеження до експорту ноу-хау[1, с. 136].

Література

1. Васильченко, Тетяна. Особливості правового режиму використання та комерціалізації ноу-хау в Україні в Україні / Т.Вальченко // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 5. – С. 135-137.

2. Гуйтур, Михайло. Правові механізми захисту наукових ідей при їх комерціалізації / М.Гуйтур, В.Коноваленко. – Вища школа. – 2011. - № 7/8.

3. Паладій, Микола. Трансформація інтелектуального капіталу та духовні блага – основи інноваційного розвитку національної економіки / Микола Паладій // Інтелектуальна власність. – 2010. - № 11. – С. 11-15.