Економічні
науки/10. Економіка підприємства
К.е.н., доцент Ковбатюк М.В., аспірант Шкляр В.В.
Київська державна академія
водного транспорту
ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна
Обґрунтування доцільності класифікації факторів
впливу на діяльність підприємства за рівнями управління
Функціонування підприємств
будь-якої галузі народного господарства пов’язано з величезною низкою факторів,
що впливають на їх діяльність. Для того, щоб передбачити наслідки їх впливу, в
першу чергу, необхідно чітко визначити ці фактори.
В сучасних умовах поступового
виходу з світової кризи, ускладнюється діяльність та розвиток підприємств усіх
галузей народного господарства. Тому необхідним є своєчасне виявлення
дестабілізуючих факторів та проведення аналізу їх впливу з метою прийняття
конкретних заходів по відновленню функціонування підприємства, галузі і
держави та запобіганню порушення їх
стійкості. В зв’язку з цим, доцільно дослідити та раціонально класифікувати всі
фактори впливу.
На сьогоднішній день, незважаючи
на велику кількість праць з цієї тематики, однозначного підходу до класифікації
не визначено. Діагностика факторів залишається недостатньо вивченою, і тому існує
необхідність систематизувати та доповнити її.
Більшість науковців поділяють всі
фактори на дві групи - внутрішні (фактори, на які підприємство може впливати та
контролювати) і зовнішні (фактори, на які підприємство не може ні вплинути, ні
передбачити) відповідно яким здійснюють класифікацію. Також досить
розповсюдженим є класифікування факторів відповідно класифікаційним ознакам,
рівням управління чи віднесення факторів до класифікаційних груп. Реалії
сьогодення вимагають конкретизації факторів впливу та створення єдиного підходу
в здійсненні класифікації задля підвищення ефективності функціонування
підприємств, галузей та держави в цілому. Саме тому, першочергово необхідно,
класифікувати всі фактори відповідно наступним класифікаційним ознакам: за
способом, характером, ступенем та часом впливу, за результатом, характером та
ступенем дії, за способом визначення, за ступенем деталізації та ступенем
кількісного виміру, за сферою впливу, в залежності від місця виникнення, сприяння розвитку
взаємовідносин та в залежності від рівня управління; за факторами виробництва;
за структурними елементами витрат; залежно від
стадії процесу відтворення,
спрямованої дії та стадії створення й експлуатації виробів. Ця класифікація є найбільш загальною, вона
охоплює всі фактори впливу на діяльність певного підприємства.
В той же час, приналежність
фактору до певного виду класифікаційної ознаки не дає повної можливості
визначення дестабілізуючих чи стимулюючих факторів та розуміння, прийняття і
здійснення правильних рішень щодо ефективної діяльності підприємства, так як
один фактор може відноситися до декількох класифікаційних ознак.
В зв’язку з цим,
на нашу думку, більш раціональним підходом є
класифікація факторів відповідно до рівнів управління (макрорівень,
мезорівень, мікрорівень), оскільки, окрім загальних, існують специфічні
фактори, які залежать від сфери та галузі діяльності. Даний погляд підтримують
і розвивають такі науковці, як Пузирьова П.В.[1], Рижкова Г.А. [2], Удовіченко
М.О. [3] та інші.
Дані рівні
управління взаємопов’язані та в більшій чи меншій мірі впливають один на одного,
тому необхідним є чітке визначення факторів на кожному з них та об’єднання
факторів відповідно до класифікаційних груп, що дозволить передбачати,
прогнозувати, контролювати, згладжувати і запобігати негативним проявам та
стимулювати, створювати, підтримувати, посилювати позитивні фактори.
Погоджуючись з думкою групи авторів Гавриленко П.П., Лулакулич М.Ю. та Колодійчук А.В. [4] фактори макрорівня доцільно розділити на дві групи – міжнародні та національні, адже існують відмінності у економічному, політичному, соціальному стані, нормативно-правовому забезпеченні та здійсненні регулювання діяльності на міжнародному та національному рівнях. Міжнародні фактори доцільно розділити на наступні групи: загальноекономічні, політично-правові, організаційно-культурні, екологічні та інфраструктурні. А фактори національного рівня згрупувати в: фіскальні, економічні, політико-правові, організаційні, соціально-демографічні, науково-технічні, природно-кліматичні, географічні та групу форс-мажорні обставини.
Щодо мезорівня, можна сказати, що
у наукових дослідженнях йому приділено мале значення. Ми вважаємо, що необхідно
звертати значну увагу на даний рівень управління, так як він являється
сполучною ланкою між державою і підприємствами, а тісні взаємовідносини дають
можливість досягнути більш ефективної роботи.
Мезорівень – це рівень галузі або
регіону, від розвитку яких залежить ефективність роботи підприємства. Саме тому
фактори мезорівня доцільно розділити на регіональні (фактори, які
характеризують стан розвитку регіону) та галузеві (фактори, які характеризують
стан розвитку галузі та міжгалузеві взаємовідносини).
Фактори макрорівня і мезорівня відносяться до зовнішніх факторів, на які підприємство впливати не може, але повинно враховувати їх вплив на свою діяльність. Внутрішні фактори, на які безпосередньо може впливати та контролювати підприємство є факторами мікрорівня. Класифікувати їх доцільно у відповідності до наступних класифікаційних груп: техніко-економічні, конкурентні, організаційні, ресурсні, маркетингові, кадрові, фінансові, інноваційні, науково-технічні.
Отже, на розвиток підприємства впливають безліч обставин, котрі спричинені
факторами різного значення. Інформованість та вміння управлінців вчасно і
правильно реагувати чи попереджувати їх вплив є основою стабільної діяльності
підприємства. Саме тому необхідно систематизувати, узагальнити та вдосконалити
класифікацію факторів відповідно до рівнів управління (макро-, мезо- та
мікрорівня), які є основними при дослідженні слабких сторін діяльності
підприємства та прийнятті раціональних, обґрунтованих рішень при управлінні
ним.
1. Пузирьова П.В.
Значення маркетингового дослідження при визначені ключових факторів впливу на
план виробництва продукції промислових підприємств [Електронний ресурс] / Проблеми підвищення ефективності
інфраструктури: фаховий збірник наукових праць (економічні науки) № 30. К.:
НАУ. – 2011. - Режим доступу: http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/ article/view/329
2. Рижкова Г.А.
Систематизація факторів внутрішнього і зовнішнього середовища торговельного
підприємства для подальшого аналізу [Електронний ресурс] / Бюлетень Міжнародного Нобелівського
економічного форуму. 2011. №1 (4). – С.339-345. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/bmnef/2011_1_4/index.htm
3. Удовіченко М.О. Економічна стійкість аграрних підприємств: фактори, види, модель побудови [Електронний ресурс] / Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2012. – Вип. №2 – С.185-189. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/VPDAA/2012_2/185.pdf
4. Гаврилко П.П.,
Колодійчук А.В., Лалакулич М.Ю.Основні фактори виникнення кризових явищ на
промислових підприємствах [Електронний ресурс] / Науковий вісник НЛТУ України.
– 2012. – Вип. 22.4. - С. 158-164. -
Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/nvnltu/22_4/158_ Gaw.pdf