К.е.н., доц. Левицький В.В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Дослідження взаємозв’язку фінансової та соціально-економічної стійкості підприємства

Умовою і гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стійкість. Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання яких забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможність та кредитоспроможність підприємства в умовах допустимого рівня ризику, хоча на сьогоднішній день, крім фінансової складової варто звернути увагу на соціальну складову діяльності підприємства як основу формування та поєднання інтересів власників та трудового колективу [2].

Фінансова стійкість підприємства це важливий показник фінансового стану підприємства і разом з тим він дуже складний, має свої показники, види, зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на нього. Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання яких забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможність та кредитоспроможність підприємства в умовах допустимого рівня ризику. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно у стані “витримати” несподівані зміни ринкової кон’юнктури і не опинитися на межі банкрутства, а соціально-економічна стійкість призведе до формування системи синергії економічних та соціальних показників діяльності, що сприятиме побудові найбільш сильної системи захисту підприємства як від зовнішніх так і внутрішніх факторів. Більш того, чим вищою є його соціально-економічна стійкість, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержанні кредитів і залученні інвестицій й довгостроковому розвитку діяльності [2].

Соціально-економічно стійке підприємство вчасно розраховується за своїми зобов’язаннями з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами. Це сприяє його іміджу (“good will”), головної складової нематеріальних активів господарюючого суб’єкта. Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники [1-2]:

· фінансова забезпеченість безперервності діяльності;

· фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;

· здатність вільно маневрувати грошовими коштами;

· забезпечення покриття затрат на розширення та оновлення виробництва;

· стабільне перевищення доходів над витратами.

Найважливішим ж елементом забезпечення соціально-економічної стійкості підприємства є його система планування та бюджетування соціальних та економічних напрямів діяльності у взаємозв’язку зі стратегічними наборами та адаптивно-організаційним механізмом управління. Варто зазначити, що розрізняють наступні види соціально-економічної стійкості підприємств:

· абсолютна стійкість;

· нормальна стійкість;

· нестійкість соціальних (економічних) показників, згідно запропонованих норм;

Абсолютна стійкість проявляється тоді, коли досягається оптимальне поєднання усіх ключових економічних показників розвитку з соціальними – показниками задоволеності території та персоналу підприємства;

Нормальна соціально-економічна стійкість проявляється тоді,коли частково, тобто у визначених межах задоволені економічні або соціальні показники діяльності підприємства.

Нестійкість соціальних (економічних) показників проявляється тоді, коли жоден із економічних та соціальних показників (рівень) не задовольняє інтересів власника чи колективу підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується:

· достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;

· фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;

· здатністю маневрувати власними коштами;

· достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами покриття;

· станом виробничого потенціалу.

Найбільш ефективно вплив фінансової стійкості підприємства на його соціально-економічну стійкість, на нашу думку, визначається наступними елементами його діяльності:

· прибутковістю (рентабельністю) роботи підприємства;

· оптимальність з точки зору економічного становища підприємства розподілу прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків та обов’язкових відрахувань, з урахуванням комплексу соціального розвитку;

· наявність власних фінансових ресурсів не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції та соціального витрат на персонал і територію діяльності;

· створення соціально-економічних передумов розвитку персоналу та стимулювання території діяльності підприємства соціальними заходами в межах соціальних стратегій розвитку.

Якщо підприємство досягає у даних елементах необхідних параметрів, то соціально-економічний стан такого підприємства стає стійким у довгостроковій перспективі.

Література:

1. Гордиенко В. С., Обухов Н. А. Управление персоналом : Ростов-на-Дону : “Феникс”, 2004. – 345 с.

2. Демб А., Нойбауер Ф. Ф. Корпоративне управління : Віч-на-віч з парадоксами; пер. з англ. – К. : Основи, 1997. – 456 с.