Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

К.е.н. Колмакова О.М., к.е.н. Смачило В.В.

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Використання методів нечіткої логіки для оцінки інвестиційної політики будівельного підприємства

Будівельна галузь, можливо більше аніж будь-яка інша, пов'язана із виникненням фінансових ризиків. Напрямки їх виникнення можуть бути як з боку інвесторів, забудовників, так і з боку спеціалізованих підрядних організацій. Ризик як економічна категорія породжується невизначеністю майбутньої економічної й фінансової ситуації, спричиненої, в тому числі, технічними і соціально-економічними умовами, відсутністю релевантної інформації про реальність джерел фінансування будівельного контракту, а також неможливістю спрогнозувати появу та розвиток певних умов у сфері капітального будівництва в економіці загалом.

Здебільшого фінансові ризики виникають уже на стадії прийняття рішення за наявності декількох альтернативних варіантів вибору конкретного договору підряду та відсутності впевненості в тому, що рішення яке прийняте, сприятиме ефективному засвоєнню коштів, спрямованих на фінансування капітальних вкладень. На даному етапі ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, яка стосується набуття і введення в експлуатацію виробничих потужностей підприємства посилюється.

Незалежно від виду фінансових ресурсів, вони у будь-якому разі проходять декілька етапів управління ними: аналіз фінансових ресурсів; контроль за їх використанням; фінансування втрат і збитків, в т.ч. спрямування коштів на їх страхування. Аналіз використання фінансових ресурсів полягає у проведенні різноманітних розрахунків та прогнозуванні можливих втрат (недоотримання) ресурсів (фінансових, матеріальних, інвестиційних). Контроль за їх використанням проявляється у тому, що апарат управління підприємством відстежує поведінку зовнішніх чинників при здійсненні відповідної діяльності. В результаті виникає потреба в розробці моделі прийняття рішень, що дозволила б вибрати найбільш оптимальні напрями використання фінансових ресурсів підприємства і дотримуватися обраної інвестиційної політики. Таку модель доцільно розробляти за допомогою методів нечіткої логіки.

Змістовна постановка нечіткої моделі передбачає вибір і визначення вхідних і вихідних змінних відповідної системи нечіткого виводу. Серед факторів, що роблять вплив на напрями витрачання коштів, були обрані наступні:

1) фінансові витрати на інвестиційний проект [X]: призначення інвестиційного проекту [x₁]; стадія життєвого циклу інвестиційного проекту [x₂];

2) вплив зовнішніх чинників на прийняття рішення [Y]: рівень інфляції [y₁]; рівень оподаткування [y₂]; кон'юнктурний цикл товарного ринку, учасником якого є акціонерна компанія [y₃];

3) схильність особи, що приймає рішення, до ризику [F];

4) фінансові ресурси підприємства [Z]: фінансовий стан підприємства [z₁]; доступність позикового фінансування [z₂]; інвестиційні можливості підприємства [z₃]; амортизаційна політика [z₄].

W = f_w (X, Y, F, Z), X = f_x (x₁, x₂), Y = f_y (y₁, y₂, y₃), Z = fz (z₁, z₂, z₃, z₄).

Розглянуті приватні показники x₁/x₂, y₁/y₃, z₁/z₄, F, а також укрупнені показники X, Y, Z є лінгвістичними змінними з різною шкалою якісних термів. Розроблена нечітка модель прийняття рішень дозволяє вибрати найбільш оптимальні напрями витрачання фінансових ресурсів підприємства і дотримуватися обраної інвестиційної політики.

Після побудови нечітких моделей діагностики фінансової стійкості підприємства, вхідними факторами яких є незалежні змінні та найінформативніші показники оцінки фінансового стану, слід провести низку експериментів щодо точності прогнозування банкрутства. Метою експериментів також має бути налаштування параметрів системи і коригування баз логічних правил щодо визначення аксіологічної ймовірності банкрутства компанії.

Щоб моделі могли кластеризувати підприємства за двома групами (банкрути і фінансово стійкі компанії) і передбачати час до банкрутства, необхідно налаштувати їхні параметри так, щоб виходом моделей був період часу, протягом якого після оприлюднення фінансових звітів підприємства банкрутували (період часу необхідно задавати як для банкрутів, так і для стабільно працюючих компаній).

Для всіх фінансово-неспроможних фірм на вихід моделі при навчанні подавався реальний час у місяцях, по закінченні якого вони ставали банкрутами. Для фінансово стійких компаній на вихід моделі подавали період у 60 місяців — це великий проміжок часу, який доводить, що компанія дійсно стабільна. До того ж, за такий період передбачити банкрутство неможливо, бо за п’ять років підприємство можна і вивести з кризи, і довести до банкрутства.

Розроблена модель керування інвестиційними ресурсами на основі правил нечіткої логіки є актуальною науково-практичною проблемою. Для ефективного використання нечітких систем автором адекватно визначені нечіткі множини величин, побудовані правила виведення, правила агрегування виходів, здійснені перетворення чітких входів у нечіткі й нечітких виходів у чіткі.

В подальшому необхідно забезпечити адекватність функцій належності нечітких величин можна їх динамічним підстроюванням за допомогою адаптивних методів. Якість прийняття рішень в основному визначається базою нечітких правил. Такі правила визначаються експертним методом і тому можуть бути суб'єктивними, неповними або суперечливими. Подолання суперечливості правил і, відповідно, підвищення інтелектуального рівня системи нечіткого логічного виведення досягається поповненням і вдосконаленням бази правил у процесі розробки моделі та її удосконалення.