Куска О. В.

Буковинський державний фінансово-економічний, Україна

Науковий керівник: Кравчук В.С.

Проблеми формування фінансової звітності

Постановка проблеми. Фінансова звітність є  фінансовим відображенням фінансового стану підприємств, організацій а також операції,  які пов’язані з ними. Вона  надає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових  коштів підприємства, що необхідно користувачам для прийняття ними управлінських  рішень.

Актуальною є тема тому що питання ефективного аналізу фінансової звітності та пошук вирішення головних її проблем  є досить поширеним в наш час.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження фінансової звітності зробили багато  вчених, такі як С. Голов, Н. Малюга, О. Петрука, М.Проданчук, С. Зубілевич, І. Чалий, Л. Чижевська, Й.  Плікус, А. Турило та ін.

Мета дослідження. Метою  є розгляд проблем складання фінансової звітності та шляхи їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. На основі даних бухгалтерського обліку підприємство складає фінансову звітність. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період [1]. Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, приміток до звітів.

Головною з негативних рис сучасного обліку є те, що власники підприємств не адаптують його під конкретні умови діяльності свого підприємства, так як їхні можливості обмежені українським законодавством, а точніше, його недосконалістю. Згідно П(С)БО розділ II пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» і розділ V «Доходи майбутніх періодів» є зобов’язаннями з невизначеним терміном погашення . Наприклад, забезпечення витрат персоналу – переважно поточні зобов’язання. Серед зобов’язань щодо цільового фінансування або інших зобов’язань можуть бути як поточні, так і довгострокові зобов’язання. Це ж можна сказати і про розділ V пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів». Щоб усунути цю проблему і підвищити  точність фінансового аналізу деякі вчені пропонують відображати в примітках до річної фінансової звітності склад статті «Витрати майбутніх періодів» в розділі необоротних і оборотних активів, а «Доходи майбутніх періодів» - в довгострокових і поточних зобов'язань. [4].

Також при викладенні мети складання фінансової звітності у вказаному Законі не передбачена необхідність розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства. При цьому розкриття цієї інформації відповідно до П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» є метою складання Звіту про власний капітал, який на іншу вимогу цього Закону входить до складу звітності. [2].

Структура Звіту про фінансові результати (ф. № 2) явно не узгоджена з будовою Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3), показники першого звіту важко наочно порівнювати з наведеними у другому. Основною причиною цього є те, що дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг), фінансові результати (прибуток або збиток) визначаються по методу нарахування, тоді як грошові кошти відображаються по касовому методу [3].

Використання запропонованих рекомендацій допоможе усунути наведені неточності та суперечливість окремих положень діючого нормативно-правового забезпечення фінансової звітності в Україні.

П(С)БО в Україні розроблені відносно недавно і значною мірою вони ґрунтуються на МСБО. Проте в національних П(С)БО відсутні деякі концепції подання фінансових звітів та їх якісні характеристики. Наприклад, в П(С)БО не розкрито базову кон­цепцію складання фінансових звітів – правдиве та справедливе подання. Такі принципи, як істотність, агрегація, згортання і надання порівняльної інформації при складанні фінансових звітів застосовуються тільки частково. Зокрема необхідно відмітити таке:

-         згідно з МСБО, кожну істотну статтю у фінансових звітах необхідно представляти окремо; неістотні суми слід об'єднува­ти з сумами подібного характеру і функціонального призначен­ня. Дане питання висвітлюється в П(С)БО, але фактично не знаходить свого застосування на практиці, оскільки форми фінансових звітів встановлено і затверджено Міністерством фінансів[4].

Висновок. Отже, звітність завжди посідала особливе місце в управлінні як окремого суб’єкта підприємницької діяльності, так і держави в цілому. На основі звітності розкривається стан виробничо-фінансової діяльності юридичних осіб та пізнається складність суспільного життя. Усунення перелічених проблем щодо складання фінансової звітності надасть змогу отримати більш достовірну, надійну інформацію, а, отже, прийняти найоптимальніше правильне рішення користувачами.

 

1.     П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87( зі змінами та доповненнями).

2.     Шерстюк В.В. Проблеми складання фінансової звітності українських підприємств згідно МСФЗ / В.В. Шерстюк, А.В. Колокольцев // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua

3.     Черняк А.С. Проблеми складання фінансової звітності / А.С. Черняк, О.М. Дзюба // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com

4.     Мелікова О.С. Проблеми нормативно-правового забезпечення фінансової звітності в Україні та шляхи їх вирішення / О.С.Мелікова,  Н.М.Гончарова // [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com