Структурні зрушення економіки України

Потравка Л.О.

к.е.н., доцент ХДАУ

Оптимальність та ефективність економічної структури є основною ознакою розвиненості економічної системи. Структура економіки має важливе значення для забезпечення збалансованого розвитку національного виробництва, ефективного і стабільного його розвитку, задоволення потреб суспільства в коротко- та довготерміновому періодах. Світовий досвід доводить, що економічний розвиток багатьох країн пояснюється глибокими структурними змінами.

Структуру економіки можна аналізувати як з боку виробництва, так і з боку розподілу, обміну й споживання створеного продукту; як з боку підприємств, галузей, регіонів і інших господарських елементів, так і з боку окремих структуроутворюючих факторів і процесів. При цьому галузева структура економіки характеризує співвідношення внесків окремих галузей у створення ВВП; відтворювальна структура – оборот і кругообіг факторів виробництва; технологічна – співвідношення функціонуючих технологічних укладів і т.п. Ю.В. Яременко, характеризуючи технологічні зміни в багаторівневій економіці, відзначає, що кожна група виробництв має свою інноваційну ємність. Можуть поглинатися інновації, що припускають один захід технічної трансформації, і не засвоюватися - при інших її масштабах. Це є причиною того, що імпорт технології може приводити до втрат ресурсів. Якщо імпортована технологія має надлишкові властивості, то вона експлуатується лише в межах її адаптаційних можливостей.

Важливого значення набуває також порівняння перехідних процесів в економіці України з відповідними процесами у країнах Центральної та Східної Європи, а також країн СНД. Загальною метою ринкових трансформацій в економічному секторі країн з перехідною економікою постав розвиток ефективного, високопродуктивного і конкурентного ринковоорієнтованого економічного сектора, що сприятиме економічному зростанню і зростанню добробуту. Для досягнення визначеної мети переважна більшість країн Східної Європи обрала стратегію вступу у Європейський Союз, в той час коли шлях країн СНД не було визначено. Структурна політика цих держав характеризувалася деформацією соціально-економічного розвитку, що стало передумовою формування сучасної структури економіки України.

Секторальна структура національної економіки за видами економічної діяльності є узагальненою характеристикою якісного рівня розвитку економічної системи в цілому. Дослідженнями галузевої структури валового випуску товарів та послуг в Україні за період 2001-2011 рр. доведено, що частка сільського господарства та промисловості зменшалася з 56,9 % до 48,8 %; зокрема, обсяг в сільському господарстві зменшився з 14,4% до 8,8 %.

Орієнтація аграрних підприємств на вирощування рентабельних зернових та олійних культур не сприяє збалансованому постачанню на ринок різноманітної продукції харчування. Зменшення обсягів виробництва малорентабельних круп’яних культур, продукції тваринництва створює передумови необхідності імпортування цих видів товарів, що порушує оптимальні пропорції галузевої структури сільськогосподарського виробництва. Наступним етапом досліджень є визначення структурних змін промислової галузі. Негативною тенденцією є збільшення частки добувної промисловості з 5 % до 5,5 % та зменшення валового випуску групи галузей обробної промисловості з 37,5 % в 2001 р. до 34,1 % в 2011 р. За досліджуваний період збільшення в сфері торгівлі відбулося з 8,5 % до 12,5 %. Певною мірою зменшення частки промисловості обумовлено погіршенням кон’юнктури світових ринків внаслідок загострення боргової кризи.

Таким чином, зміни структурних галузевих пропорцій в економіці України відображають негативні тенденції, що відображаються у збільшенні видобування ресурсів та пожвавленням торгівлі на фоні зменшення обсягу випуску продукції переробної промисловості та сільського господарства. Такі тенденції характеризують структуру економіки домінуванням енергоємних, матеріаломістких виробництв, що в повній мірі залежать від імпорту паливно-енергетичних ресурсів. Структурні зміни відбулися під впливом певних об’єктивних чинників: динаміки кон’юнктури на світових ринках традиційної експортної продукції України (металургія, машинобудування та хімічна промисловість); споживчого попиту; падіння інвестиційної активності. Динаміка структури національної економіки не відповідає загальним закономірностям структурних зрушень, що відбуваються в економічних системах розвинених країн світу на сучасному етапі й полягають у зростанні частки високотехнологічних виробництв обробної промисловості, телекомунікаційних, фінансових і бізнесових послуг, а також соціально орієнтованих видів економічної діяльності, випереджальному розвитку наукоємних, високотехнологічних галузей.

Але в силу обмеженості традиційного підходу структурні зрушення трактуються вузько, лише як зміна співвідношення галузевих, відтворювальних і технологічних елементів. структурне зрушення в економіці являє собою зміни матеріально-речовинного (галузевого, відтворювального, технологічного) і соціально-економічної будови економічної системи, взаємозв'язків між її елементами, що приводять до зміни матеріально-речовинних (еволюційному) і соціально-економічних (революційному) системних якостей. Зміна основних системних якостей виступає в якості критеріальної ознаки структурного зрушення. Границі існування зрушень у рамках певної економічної структури також можуть бути чітко визначені. Збурювання в структурі тільки тоді переростають у структурне зрушення, коли змінюються інтегруючі якості господарської системи. Структурне зрушення можна вважати завершеним, коли подальші зрушення в структурі приводять до руйнування самої економічної системи й створення на її основі нової системної одиниці.