Буряк О.П., к.е.н., доц..
Львівська комерційна академія
Причини і наслідки фінансово-банківських криз
Впродовж кількох століть поспіль у
вітчизняній та світовій економіці регулярно відбуваються банківські кризи.
Найчастіше вони не завершуються тільки втратами самих банків та їх вкладників,
але й справляють згубний вплив на економіку в цілому, призводять до загострення
соціальної напруги в суспільстві. За оцінками вчених, загальні втрати ВВП від
фінансово-банківської кризи становлять в середньому 5-10%, а на відновлення
його до кризового рівня потрібно 2-3 роки [1, с. 52]. Прикладом може бути
фінансово-банківська криза 2008 р., яка лише впродовж цього ж року завдала
економіці близько 5 трлн. дол. США збитку [2]. Під час цієї кризи число безробітних у світі
збільшилось на 20 млн. осіб [3, с. 46]. Значний вплив
банківська криза мала і на політичну сферу, оскільки породила масові політичні
акції протесту. І нарешті, ще одним негативним наслідком кризи стала втрата
довіри населення до банків і національної валюти.
Для того, щоб розробити ґрунтовні підходи до подолання кризових явищ в
економіці і забезпечити недопущення нових, необхідно проаналізувати причини, що
провокують виникнення криз. Недосконалість
методології й інструментарію дослідження причин, які сприяють накопиченню
кризового потенціалу в банківських системах, і є тією головною проблемою, що
спричиняє вибір неефективних стратегій регулювання банківської діяльності.
В сучасній економічній науці існує
ціла низка підходів щодо пояснення причин виникнення банківських криз. Так, А.
Г. Куликов вважає, що основною причиною кризи є «відрив банківської системи від
реальної економіки» [4, с. 193]. Натомість А.А. Суетін стверджує, що «як
правило, банківські кризи провокує надмірна кредитна експансія під час тривалого
економічного піднесення» [5, с. 8]. Ми підтримуємо обидві точки зору, вважаємо,
що кризу може спровокувати як поява диспропорцій («відрив») між фізичною
(натурально-речовою) і монетарною (фінансовою) сферами економіки, так і
кредитна експансія – досвід переконливо доводить, що зростання кредиту, яке
більше, ніж у 2 рази перевищує зростання ВВП може вважатися сигналом
потенційної загрози банківської кризи.
О. І. Барановський зазначає, що
першопричинами банківських криз є: «накопичення надлишкової ліквідності,
відсутність належного банківського нагляду, економічний спад, високі кредитні
ризики, нерівномірний розподіл активів і капіталу між банками різних груп,
інфляційний тиск на економіку» [6, с. 419]. Своє бачення причини банківської
кризи має С. Лямець [7], погляди якого поділяє В. М. Геєць: учені стверджують,
що причиною банківських криз може бути кредитування банками потенційно можливих
банкрутств, яке дестабілізує банківський сектор економіки. Ми цілком поділяємо
думку, що кредитувати некредитоспроможних клієнтів неприпустимо. І проблема
полягає ще й в тому, що банки, рятуючи потенційних банкрутів, не тільки
ризикують власними капіталами, а й в тому, що вони гальмують процес
реструктуризації економіки і поглиблюють кризу в банківській системі. Водночас до
причин банківських криз доцільно включати суперечність між завданнями
кредитного стимулювання економіки, забезпечення цінової стабільності та
завданнями банківського нагляду, яка періодично проявляється дуже гостро.
В цілому, в сучасній економічній
літературі на тему походження банківських криз існує ціла низка думок,
найпоширенішими з-поміж яких є такі: безвідповідальна поведінка інвесторів, які
брали на себе непомірно великі кредитні борги з метою «зірвати» величезні
прибутки на іпотеці і цінних паперах; змова світових банкірів, яка виражається
у неконтрольованій доларовій емісії ФРС; шахрайські дії мільярдерів; перегулювання
фінансових, у т.ч. банківських, ринків, яке зайшло надто далеко; розвиток
олігополістичного рейтингового ринку, який «змушує інвесторів опиратися при
своїх рішеннях про майбутні інвестиції тільки на кредитний рейтинг, не
проводячи свого аналізу»; економічний спад та негаразди у реальному секторі
економіки, спад виробництва, погіршення платоспроможності позичальників банків;
проінфляційна грошово-кредитна та фіскальна політика уряду; інституційні
особливості сучасних кредитних, валютних та фондових ринків, з якими пов’язана
банківська діяльність; погана якість активів; неспівставно великі операційні
витрати; наявність прихованих збитків.
Отже, за різноманітністю причин
появи банківська криза є складним багатофакторним явищем, яке потребує
системного комплексного аналізу. Глибоке вивчення причин та умов виникнення
банківських криз має допомогти державним регуляторам у розробці правильної
стратегії і тактики управління національною банківською системою і максимально
запобігти банківським кризам та їх руйнівним наслідкам, які у ринковій
економіці були, є і будуть. Однак слід пам’ятати, що причини банківських криз
зазвичай не бувають одиничними, а є поєднанням певної сукупності причин, які
для кожної кризи є різними.
Література
1.
Bordo M., Eichegreen B., Klingebiel, Martinez-Peria M.S.
Is the Crisis Problem Crowing More severe? // Economic Policy.
2001. Voc. 16, Apr. P.
51-82.
2.
Швайко М. Світова фінансова криза / М. Швайко [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://soskin.info/ea/2008/11-12/200803.html
3.
Рустамов
Э. Финансовые кризисы:
источники, проявления, последствия / Э. Рустамов // Вопросы экономики. - 2012. - №
4. - С. 46-66.
4.
Куликов А. Г.
Деньги, кредит, банки : учебник / А. Г. Куликов. . – М.: КНОРУС, 2009. – 656 с.
5.
Суэтин А.А.
Финансовая экономика: подъем, стабильность, спад/ А. А. Суэтин. – М.:
Альфа-М: ИНФРА-М, 2011. – 256 с.
6.
Барановський О.
І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання : монографія / О.
І. Барановський. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 754 с.
7.
Лямець С. Банки
почали кредитну гонку / С. Лямець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2010/10/19
/252765/
ДАНІ ПРО АВТОРА:
Буряк Олег Петрович
– к.е.н., доц.., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної
академії.
Адреса для розсилки:
79008
м. Львів
вул. Туган-Барановського, 10
Львівська комерційна академія
кафедра економічної теорії
Башнянину Г. І.