Черток К.М., к.е.н. Гончаренко Т.П.

Українська академія банківської справи Національного банку України

Сутність поняття конкурентоспроможності регіону

Під впливом глобалізації та процесів регіоналізації підвищується роль національних регіонів, що проявляється в набутті регіонами нових якостей, однією з яких є конкурентоспроможність, а також здобуття ними статусу самостійних суб’єктів, що формують свою економічну стратегію розвитку в межах держави та на міжнародному рівні. Актуальність проблеми визначається наявністю великої кількості підходів до визначення сутності поняття «конкурентоспроможність регіону».

Вивченню проблем, пов’язаних з формуванням, підвищенням рівня, методичним забезпеченням, дослідженням окремих аспектів конкурентоспроможності регіонів, присвячені наукові роботи багатьох вітчизняних та закордонних вчених: І.Брітченко, В.Безугла, А.Гавриленко, В.Геєць, Н.Головченко, Б.Данилишин, Є.Лазарєва, Л.Ковальська, Н.Яблонська, О.Кузьмін та інші.

Проте регіональний аспект конкурентоспроможності є найменш дослідженим.

Розглянемо найпоширеніші підходи до визначення поняття «конкурентоспроможність регіону».

Перший підхід ґрунтується на тому, що регіон розглядається як сукупність незалежних, автономних господарських одиниць, які результатами своєї діяльності можуть як покращувати, так і погіршувати економічну привабливість певного регіону. Тобто, за цим підходом конкурентоспроможність регіону прямо залежить від конкурентоспроможності підприємств, розташованих у ньому.

Проте, для того, щоб залучити і утримати на даній території прибуткові підприємства, необхідно створити сприятливі умови, а це є показником впливу зовнішніх та внутрішніх чинників конкурентоспроможності. Тому в даному аспекті вважаємо за доцільне використання терміну «привабливість регіону».

За другим підходом регіон розглядається як самостійний економічний суб’єкт конкурентних відносин та є одним із факторів соціально-економічного розвитку.

Поняття конкурентоспроможності регіону тісно пов’язано з територіальною конкуренцією. З одного боку, існує конкуренція між певними видами діяльності або ринками, які діють на території, з іншого – конкуренція між характеристиками регіонів і їх соціальним капіталом, кваліфікованими кадрами, тощо. З огляду на це, конкурентоспроможність регіону – це здатність збільшувати або утримувати за собою частку ринків достатніх для розширення і вдосконалення виробництв, для зростання рівня життя населення.

Також існує комбінований підхід до визначення суті поняття «конкурентоспроможність регіону», який спирається на поєднанні економічних та соціальних чинників, а також найбільш широко трактує дане поняття.

До економічних чинників належать: забезпечення інноваційної привабливості бізнесу, освоєння нових ринків, максимізація прибутку та покриття витрат на виробництво, утримання позицій у зовнішньому середовищі.

Соціальні чинники спрямовані на підтримку високих темпів росту доходів громадян та забезпечення належного рівня якості життя населення.

Важливе значення за даного підходу мають також такі фактори, як: політичні, національні передумови, екологічний аспект розвитку економіки, імідж регіону, спроможність до відтворення інновацій і сприйняття нових товарів та послуг.

Кожний підхід до оцінки конкурентоспроможності регіону визначається рядом детермінант. Упродовж багатьох століть економісти намагалися віднайти і зрозуміти фактори, пов’язані з цим процесом. Внаслідок цього виникли різноманітні теорії: від концепції спеціалізації і розподілу праці, розробленої Адамом Смітом, до пріоритетності інновацій у фізичний капітал та інфраструктуру у економістів неокласичної школи.

Останні сучасні теорії вивчають інші механізми, наприклад, освіту й навчання, технологічний процес, макроекономічну стабільність, високий рівень державного управління, розвиненість бізнесу й ринкову ефективність. Зазначені фактори є важливими для конкурентоспроможності і не виключають один одного. Два або більша частина з них можуть відігравати важливу роль одночасно.

Важливо пам’ятати, що усі складові конкурентоспроможності регіону є взаємопов’язаними і мають тенденцію до посилення одна одної. Підтвердженням цього може слугувати наступне: важко буде досягти високого показника у складовій інновацій, не маючи достатньо освіченої й добре підготовленої робочої сили, здатної втілювати найновіші технології, без відповідного фінансування науково-дослідних праць і без ефективного ринку товарів, який надає можливості просування товарів на ринку.

Отже, дослідження сутності поняття конкурентоспроможності регіону як економічного явища з часом стає все більш актуальним. Конкурентоспроможність регіону – це динамічне явище, яке постійно варіюється під впливом різноманітних факторів та чинників та потребує постійного моніторингу.

Література:

1. Гончарук Т.І. Конкуренція і конкурентоспроможність: зміст і розвиток в перехідній економіці: [Монографія] / Т.І. Гончарук. – Суми: ВВП Мрія-1 ЛТД, УАБС, 2003. – 60с.

2. Бєлєнький П.Ю. Дослідження проблем конкурентоспроможності / П.Ю. Бєлєнький // Вісник НАН України. – 2007. – № 5. – С. 34-38.

3. Філонич В.С. Фактори та передумови формування конкурентоспроможності регіонів / В.С. Філонич, Т.О. Праченко. – К.: НАУКА, 2007. – 348 с.

4. Сальников В.А. Конкурентоспособность – текущее состояние и перспективы / В.А. Сальников, Д.И. Галимов //Проблемы прогнозирования. – 2006. - № 2. – С. 55-82.