РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ
РИНКОВИХ ПРОЦЕСІВ
Анотація : У статті
висвітлено значення рентабельності для оцінки ефективності діяльності підприємства та для відображення кінцевих результатів господарської діяльності підприємства в
умовах трансформації ринкових процесів.
Ключові слова:
рентабельність підприємства, ступінь дохідності,
рентабельність продукції, інтенсифікація виробництва,
економічність виробництва.
Актуальність теми: Актуальність теми
заключається в тому ,
що в умовах ринкових
відносин необхідно переорієнтувати кожне підприємство на
повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої
організації та ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами та виробничими
відносинами.
Постановка проблеми: Перехід до ринкових відносин
вимагає глибоких зрушень в економіці.
Необхідно здійснити
крутий поворот до
інтенсифікації виробництва, при
цьому показники рентабельності відображають остаточні результати
господарської діяльності підприємства.
Вони характеризують ефективність роботи підприємства в
цілому, прибутковість різних напрямків його діяльності та окупність
витрат.
Аналіз
основних досягнень та
публікацій. Підвищення кінцевих
результатів господарської
діяльності кожного підприємства має істотне значення
для економіки країни що і
зумовило постійну увагу дослідників. Поміж сучасних вітчизняних дослідників,
які займаються питаннями
прибутковості підприємницької діяльності,
необхідно відзначити таких як Мец В.О., Павловську О.В., Попович П.Я.,
Бець М. П., Васильєва В.В. та інших.
Виклад основного матеріалу. В умовах ринкових відносин, постійно проходить
врахування фінансового положення
підприємства. Тобто, якщо
темпи продажів підприємства падають,
то потрібно вирішити
чи зменшити відповідно
до цього виробництво товарів
чи підприємство повинно
дотримуватись колишніх темпів розвитку, роблячи запас на
майбутнє? Відповідь на
це питання пов’язана
з оцінкою використання ресурсів підприємства.
Найбільш узагальнюючим показником діяльності підприємства є
рентабельність підприємства. У
цьому показнику синтезуються всі чинники
виробництва та реалізації
продукції, обіговість господарських засобів і
позареалізаційні фінансові результати.
Для оцінки ефективності рівня роботи підприємства отриманий
результат (валовий дохід, прибуток),
зіставляється з витратами або
ресурсами які були використані.
Показники рентабельності характеризують
ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності
(виробничої, підприємницької, інвестиційної),
та окупність витрат.
Їх величина показує
співвідношення ефекту з наявними
або використаними ресурсами.
Тому їх використовують для оцінки
підприємства а також
як інструмент в
інвестиційній політиці та
ціноутворенні. При
прийнятті рішень, пов'язаних
з управлінськими процесами
формування прибутку,
використовується показник
рентабельності капіталу, витрат та продаж.
Водночас прибуток
є однією з
важливих форм розподілу національного доходу. Відтак
прибуток характеризує відносини,
які складаються в
процесі первинного розподілу
доходу, його перерозподілу та кінцевого використання. У практиці роботи
підприємств застосовується ряд показників рентабельності:
• Рентабельність продукції можна розрахувати
по всій реалізований продукції та
по окремих її
видах. Показники
рентабельності всієї реалізованої продукції дають уявлення про
ефективність поточних витрат
підприємства та про
прибутковість продукції, що реалізовується.
• Рентабельність
виробничих фондів розраховується по чистому прибутку.
• Рентабельність вкладень в підприємство визначається за вартістю
майна, наявного в його
розпорядженні. При розрахунку
використовуються показники
балансового і чистого прибутку.
Цей показник характеризує рівень продажів
на одну гривню вкладень в майно
підприємства.
• Рентабельність власних засобів підприємства характеризує
ефективність їх використання
.
• Рентабельність довгострокових
фінансових вкладень характеризує
ефективність цих вкладень
[1].
Зацікавленість підприємств
у виробництві та
реалізації якісної, такої,
що має попит на ринку продукції,
відбивається на величині прибутку, яка за інших рівних умов знаходиться в
прямій залежності від об’єму реалізації цієї продукції.
.
Якщо сума
прибутку показує абсолютний
ефект діяльності, то
рентабельність характеризує
міру цієї ефективності, тобто відносний рівень
прибутковості підприємства або продукції,
яка виготовляється. У
загальній формі рентабельність розраховують як відношення
прибутку до витрат або використаних ресурсів (капіталу) [2].
Рентабельність
в перший рік роботи підприємства, як правило, дуже низька, хоча наступні декілька
років роботи підприємства спостерігається її зростання.
З часом її величина стабілізується, а в кінці виробництва може почати падати. Однією
з причин збільшення рентабельності може бути збільшення об’ємів виробництва.
Збільшення рентабельності підприємства
пов’язане із збільшенням
рентабельності продукції.
До найважливіших
шляхів підвищення рентабельності підприємства також можна віднести:
•
покращення маркетингу, пов’язане з коригуванням стратегії і тактики маркетингу.
•
підвищення якості продукції, її
конкурентоспроможності. Це можна досягнути за рахунок зниження собівартості,
покращення дизайну, зовнішнього вигляду продукції;
• усунення
каналів втрати прибутку (виплата різних штрафів, пені, неустойок);
• чітке і
своєчасне виконання угод з поставок продукції;
•
підвищення оптових або інших відпускних цін на продукцію, але так, щоб ці ціни
відповідали якості продукції [4].
Рентабельність використання фінансових ресурсів може
бути підвищена, якщо підприємство досягає того ж обсягу
прибутку, але зменшує при цьому суму коштів, які вкладені в
основні і оборотні
засоби (наприклад, реалізує частину
машин, устаткування, якщо вони
використовуються не досить
ефективно, знижує залишки виробничих запасів, незавершеного
виробництва, готової продукції, товарів,
вивільняє
кошти, іммобілізовані в дебіторську
заборгованість).
У підвищенні
рівня рентабельності величезну
роль відіграють також
і трудові ресурси, з цього
випливає що на підприємстві обов’язково:
• потрібно
удосконалити роботу відділу кадрів;
• в першу
чергу потрібно звернути увагу на професійні якості працівників, їх уміння
працювати з колективом, відношення до своїх функціональних обов’язків [5].
Для підвищення
рівня рентабельності важливе
значення має собівартість продукції, робіт
і послуг. Собівартість дозволяє з’ясувати тенденції
зміни даного показника,
виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст,
встановити резерви та дати оцінку роботи підприємства по використанню
можливостей зниження собівартості продукції.
Висновок: Отже провівши дослідження даної тематики можна
зробити висновок, що рентабельність – це показник економічної ефективності
виробництва підприємства, який
відображає кінцеві результати
його господарської діяльності. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність чи
недостатність прибутку порівняно з
іншими окремими величинами, які
впливають на виробництво
та реалізацію та
взагалі на фінансово – господарську діяльність підприємства. При
визначенні показників
рентабельності, прибуток співвідноситься з чинниками, які мають найбільший вплив
на його отримання. До таких чинників належать інвестиції, активи, витрати.
Методологічною основою
аналізу фінансових результатів, до яких належать показник рентабельності, в умовах
ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від
організаційно-правової форми і
власності, модель їхнього формування та
використання.
Отже, підприємства повинні активно шукати
всі можливі шляхи
вдосконалення виробництва, підвищення конкурентоспроможності власної
продукції, це і буде сприяти зростанню рентабельності підприємства.
Література:
1. Мец В.О.
Економічний аналіз фінансових
результатів та фінансового
стану підприємства:/ Мец В.О. – К.: КНЕУ, 2008. – 132 с.
2. Попович
П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання:/ Попович П.Я. – Тернопіль:
Економічна думка, 2006. – 207 с.
3.
Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств /
Павловська О.В. // Фінанси України. – 2005. - №11. – с. 54-60.
4. Васильєв
В.В. Шляхи підвищення
результативності
українських підприємств/
Васильєв В.В. // Фондовий ринок. – 2007. - №12. – с. 11-14.
5. Бець М.П.
Планування рентабельності виробництва / Бець М.П. // Економіка
України. – 2007. - №2. – с. 40-45.