Экономические науки/3.Финансовые отношения.

Курчаба О.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПОДАТКОВА КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ЯВИЩЕ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

В умовах глобалізації та інтеграції національні економічні системи переплітаються в єдину світову економіку. Це сприяє масштабному збільшенню та ускладненню міжнародної ділової активності, зростанню відкритості економік країн і швидкому розвитку комунікаційних систем, які об’єднують локальні ринки в єдиний економічний простір[1]. Разом з тим ліквідація бар’єрів в процесі виходу національного підприємництва на міжнародний рівень не супроводжується зрівнянням умов для господарювання на рівні окремої країни, у тому числі й щодо оподаткування, що дало можливість міжнародному бізнесу використовувати в своїх інтересах відмінності у податковому законодавстві різних країн.

Тому, власне розвиток економічної глобалізації є причиною виникнення і пожвавлення міжнародної податкової конкуренції. Але потрібно враховувати, що перелічені процеси підвищують чутливість інвестицій та бізнесу до оподаткування, оскільки окремі держави пом’якшують податкові закони, маючи на меті протилежні мотивації: з одного боку вони приваблюють іноземні інвестиції, а з іншого – перешкоджають відпливу податкової бази за межі своєї країни. З цих причин і виникає конкуренція між різними країнами у сфері оподаткування. Податкова конкуренція відбувається не завжди чесно і справедливо, тому одні держави втрачають значні податкові надходження до своїх бюджетів, а інші їх збільшують[2].

У деяких країнах податкова конкуренція через переміщення доходів, майна, власності між окремими адміністративно-територіальними одиницями може виникати і в межах однієї держави. Як приклад, можна навести Сполучені Штати Америки. Приблизно половину доходів штатів формують універсальний акциз (податок з продажу) і специфічні акцизи. Податок сплачують 45 із 50 штатів (крім Аляски, Делавара, Монтани, Нью-Гемпшира, Орегона). У 2010 р. ставки знаходилися в межах від 2,9 %до 8,25 %. Але в деяких штатах продукти харчування і лікарські засоби оподатковуються за зниженими ставками 1–2,5 % [4]. Разом з податком з продажу встановлений за такими ж ставками супутній платіж – податок на користування. Цей податок сплачують у тих випадках, коли товари, закуплені резидентом одного штату в іншому штаті, де податок з продажу відсутній або його ставка є нижчою [2].

Економічна інтеграція досягла найвищого рівня у країнах Європейського союзу. З 1972 р. у всіх країнах ЄС запроваджено податок на додану вартість єдиного типу, але ще й до сьогодні не досягнено цілковитої узгодженості податкових ставок і пільг. Схожа ситуація відбувається і в питаннях гармонізації прямого оподаткування. Кожна країна союзу застосовує такий рівень податків, який відповідає її внутрішнім умовам та національним інтересам, тим самим породжуючи конфлікти інтересів партнерів з різних країн. Мито з імпортованих товарів на територію ЄС, яке перераховується в бюджет ЄС, спричиняє, також, конфлікт інтересів, бо має дещо дискримінаційний характер щодо країн ЄС із значними обсягами імпорту з тих країн, які не мають членства в ЄС. Насамперед це стосується Великобританії, яка зберегла традиційні економічні зв’язки щодо імпорту сировини та продукції харчування з країнами Британської співдружності націй – своїми колишніми домініонами і колоніями[1]. Набагато складнішим є питання оптимізації структури прямих і непрямих податків. Воно полягає в тому, що прямі податки часто для бізнесу рівнозначні витратам виробництва, бо їх неможливо компенсувати збільшенням ціни на продукцію як, для прикладу, при непрямому оподаткуванню. Тому конкурентоздатність у торгівлі вища в тих державах, де рівень прямих податків нижчий[1].

З пoгляду непрямoгo oпoдаткування в менш вигіднoму станoвищі oпиняються країни, в яких рівень непрямих пoдатків нижчий від інших. Цей ефект ще називають парадoксoм непрямoгo oпoдаткування. Йoгo суть пoлягає в тoму, щo чим вищі за інших рівних умoв ставки акцизів і пoдатку на дoдану вартість, тим вища кoнкурентoспрoмoжність тoварів цієї країни.

На сьогодні залишаються істотні розбіжності в системі оподаткування між країнами ЄС, що є особливо відчутними в умовах вільного руху капіталів, товарів і робочої сили. Так, науковці вбачають серйозну проблему в існуванні міжнародної податкової конкуренції, яка спричиняє зменшення ставок податку на прибуток корпорацій і податку з доходів фізичних осіб. Це є причиною зменшення податкових надходжень державних бюджетів членів ЄС[3].

Хоча, серед науковців побутує й інша точка зору: податкова конкуренція є такою ж потрібною, як і конкуренція загалом, аргументуючи це тим, що вільна міждержавна конкуренція в сфері оподаткування сама собою забезпечить встановлення податкових ставок на нижчому рівні. Якщо країнам з високою мобільністю капіталу і значним рівнем його оподаткування, наприклад Німеччині, гармонізація зі зниженням податку з прибутку є вигідною, то країнам з уже низькою ставкою податку, наприклад Ірландії, немає зацікавленості в такій гармонізації ставок. Тому питання гармонізації податкових ставок та усунення міжнародної податкової конкуренції є об’єктом дискусій і надалі.

Література:

1. Педь І.В. Податкова конкуренція: Монографія. - К.: Експерт-Консалтинг, 2009. – С.223

2. Тучак Т.В. Податкова конкуренція в умовах глобалізації та інтеграції // Економічний вісник університету, 17/2, 2011

3. Швабій К.І. Вплив глобалізації на систему оподаткування та податкову політику України / К.І. Швабій // Стратегічні пріоритети. –2009. - №1. – С.137

4. Юрій С.І. Сучасні тенденції розвитку європейського оподаткування та новітня парадигма податкової політики України: монограф. / С.І. Юрій, А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук. – Тернопіль : ТНЕУ, 2010. – 292 с.