Меркулова Н.В.

Воскобоєва О.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Бараноськоо

Особливості формування та розвитку трудового потенціалу України

Актуальність. На сучасному етапі розвитку державності України вирішення питання якісного трудового забезпечення суспільно-політичних та соціально-економічних сфер життєдіяльності України стало одним із пріоритетних завдань. Сьогодні в Україні склалися несприятливі умови щодо збереження і відтворення людських ресурсів, людського потенціалу, який є природним джерелом формування якісного складу працівників усіх сфер економіки. Насамперед, це - несприятливі соціально-економічні умови; проблеми, пов'язані із забезпеченням гарантованого конституційного права громадян на працю, вільний вибір професії та роду трудової діяльності; зниження зацікавленості в розвитку якісного трудового потенціалу в умовах занепаду вітчизняного виробництва; старіння населення; бідність; низький рівень інвестування в освіту. Так, питання розвитку трудового потенціалу є актуальним у нашій державі, особливо за умовами післякризового становища.

Мета дослідження: визначити особливості формування трудового потенціалу країни, виявити основні проблеми його розвитку, запропонувати шляхи їх подолання.

Аналіз попередніх досліджень. Проблеми формування та розвитку трудового потенціалу розглядувалися такими науковцями як Дуда С.Т., Ковбасюк Ю.В., Рекуненко С.Н. та ін. Результати їхніх досліджень є суттєвим вкладом у вивчення цього питання. Однак деякі аспекти потребують більш детального та ґрунтовного опрацювання.

Виклад основного матеріалу. Трудовий потенціал - це сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність [1]. Формування трудового потенціалу суспільства є процесом постійного поновлення його чисельності та якісного складу.

Оцінка трудового потенціалу України на сучасному етапі є неоднозначною. З одного боку, відбувається поліпшення певних якісних його характеристик:

· збільшується частка населення з вищою освітою;

· зростає комп'ютерна грамотність;

· формується вміння працювати в ринковому середовищі;

· підвищується підприємницька активність.

При цьому в Україні відбуваються процеси, що призводять до руйнації трудового потенціалу - не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває більш вираженого депопуляційного характеру: погіршуються показники здоров'я людей усіх вікових груп; посилюється інтенсивність трудової міграції; зростають показники старіння тощо [2].

На сьогоднішній день стан трудового потенціалу України недостатньо відповідає як потребам особистості, так і потребам держави в цілому. Це призводить до диспропорцій у співвідношенні попиту та пропозиції на висококваліфікованих працівників на ринку праці, виникненню перевиробництва й одночасного дефіциту за окремими спеціальностями. Для поліпшення ситуації, що склалася необхідним є приведення традиційної системи управління освітою у відповідність до нових соціально-економічних умов розвитку суспільства на основі державної політики, проведення моніторингу ринку праці, застосування маркетингових стратегій розвитку освіти.

Наразі існують такі причини, які перешкоджають якісному формуванню трудового потенціалу і спонукають до вжиття ефективних заходів щодо покращання ситуації:

· відсутність ефективної системи моніторингу потреб суспільства і держави у фахівцях із відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки, недосконалість механізму формування державного замовлення на підготовку фахівців;

· відсутність збалансованої системи управління професійною орієнтацією молоді, об'єктивних принципів її відбору і навчання, повільні темпи впровадження сучасних технологій професійного розвитку;

· недостатнє застосування наукових підходів, результатів наукових досліджень при формуванні та реалізації державної кадрової політики [3].

Негативними факторами, що впливають на розвиток трудового потенціалу нашої країни, виступають:

· несприятливі соціально-економічні умови формування трудового потенціалу до досягнення людиною працездатного віку;

· проблеми соціально-економічної захищеності працівників;

· недосконалість законодавства в соціально-трудовій сфері, нескоординованість його положень із господарським, міграційним, податковим, фінансово-бюджетним, цивільним законодавством тощо;

· небезпечне усталення тіньових трудових відносин;

· значний відплив економічно активного, професійно підготовленого населення за межі України;

· зруйнованість системи спадковості передачі трудових навичок і досвіду в багатьох галузях суспільного виробництва;

· неадекватна нинішнім умовам система державного управління трудової сфери тощо[4].

Серед інших проблем розвитку трудового потенціалу можна виділити: недостатнє забезпечення правових, економічних та соціальних гарантій для підвищення трудоактивного, самостійної зайнятості, розвитку підприємницької ініціативи населення, недосконала система підготовки та перепідготовки кадрів, відповідно до потреб економіки, слабкий моніторинг розвитку трудового потенціалу на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу, відсутність спеціальних програм по формуванню
нової трудової свідомості населення, орієнтованої на високопродуктивну, кваліфіковану, відповідальну працю в умовах конкурентного ринкового середовища [5].

Для подолання негативних тенденцій у формуванні трудового потенціалу необхідно, по-перше, в основу соціально-економічної політики держави покласти завдання досягнення конкурентних переваг національного ринку праці. Насамперед, необхідно забезпечити зростання заробітної плати в усіх сферах економіки. Запровадження всіх складових соціально відповідального бізнесу дасть змогу не тільки підвищити заробітну плату, але й на основі економічного зростання здійснити перерозподіл національного доходу на користь праці, головним чином, кваліфікованих працівників.

По-друге, забезпечити на кожному робочому місці безумовного дотримання законодавства про працю та гідних умов праці.

По-третє, одним із приорітетних напрямків національної політики у сфері розвитку людських ресурсів та сфері зайнятості має стати формування та розвиток єдиної цілісної системи неперервної професійної освіти. Рівень і якість трудового потенціалу, перспективи його розвитку є визначальними у стабільності та конкурентоспроможності економіки України.

Висновки. На сьогодні особливо гостро постає проблема невідповідності наявного трудового потенціалу сучасним вимогам економічного й соціального розвитку держави. Так, існують не тільки кількісні (демографічний фактор), але й якісні обмеження, які викликаються погіршенням таких характеристик як здоров'я та освіта. Разом з тим, забезпечення ефективного процесу формування, розвитку та використання трудового потенціалу є визначальним для майбутнього України. Таким чином, визначені проблеми потребують невідкладного та всебічного вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні, схвалені Указом Президента України від 3 серпня 1999 року N 958/99. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/958/99.

2. Дуда С.Т. Трудовий потенціал України: проблеми зайнятості населення та шляхи їх подолання / С.Т. Дуда // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.5, с.125-128.

3. Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки, схвалена Указом Президента України від 1 лютого 2012 р №45. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/45/2012.

4. Ковбасюк Ю.В. Державна кадрова політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку. Наукова доповідь. // Ю.В. Ковбасюк та ін. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ogoloshennja/koment-inter_prezident/d_1.pdf.

5. Рекуненко С.Н. Актуальные проблемы развития трудового потенциала Украины / С.Н. Рекуренко // Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Ви п. 116/2011. Серія: Економіка і фінанси. — Севастополь, 2011, с.163-167.