Экономические науки / 7.Учет и аудит.

Студентка ОМА-51 Лавренкова І.М.,

Національний університет ДПС України,Україна

Характеристика методів оцінки вибуття запасів

Зі здобуттям незалежності, з переходом від командно-адміністративної до ринкової системи економіки, вітчизняні підприємства отримали змогу самостійно вибирати та затверджувати облікову політику, форми організації бухгалтерського обліку, а разом із тим і обирати найбільш вигідний метод оцінки вибуття запасів. Важливим є те, який саме метод і чому саме обере те чи інше підприємство, та які цілі переслідує обравши саме його. Адже вибір методу оцінки запасів є однією із ключових ланок максимізації прибутку та мінімізації затрат. Від обраного підприємством методу оцінки вибуття запасів залежить сума збільшення собівартості запасів, що списуються, і вартісна величина залишку таких запасів на балансі. Методика оцінки запасів є важливим інструментом організації ефективної фінансово-господарської діяльності підприємства і викликає значний практичний інтерес у зв'язку з потребою визначення реальної вартості запасів. Тому вибір методу оцінки запасів варто робити залежно від вимог користувачів бухгалтерської інформації. Навколо цих питань велося багато дискусій, у результаті чого були сформовані різні методи оцінки запасів, що використовувались при їхньому списанні. Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку даного об'єкту, тому що вона впливає на точність фінансових результатів. На сьогодні завдання полягає у визначенні кращого методу в конкретній ситуації.

Актуальність теми підтверджується тим, що за сучасних умов питання вибору методу оцінки на підприємствах є все більше і більше досліджуваним. Проблеми обліку і оцінки виробничих запасів знайшли своє відображення в працях вітчизняних вчених, зокрема М. Кужельного, І. Лазаришиної, Н. Малюги, та зарубіжних: Б. Нідлза, Х. Андерсона, Д. Колдуелла,Р. Ентоні, Дж. Ріса, Е. Райса, Д. Міддлтона, Г. Муса, Р. Ханшманна. Ряд зарубіжних вчених (Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл) оцінку матеріальних запасів визначають як одну з найбільш цікавих і широко обговорюваних проблем бухгалтерського обліку. Такої ж думки дотримується Д. Міддлтон, який грошову оцінку наявних на підприємстві запасів вважає однією з головних проблем бухгалтерського обліку [1, с. 5].

Методи оцінки вибуття запасів, обрані підприємством, залежать від багатьох факторів, зокрема асортиментності запасів, розміру та частоти поповнення запасів, технічних можливостей автоматизації обліку, цінової політики підприємства, темпів інфляції, тощо. При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один метод. На даний момент офіційно існує п’ять основних методів оцінки запасів: Метод специфічної ідентифікації, метод середньозваженої собівартості, метод ФІФО, метод стандартних витрат, метод роздрібних цін.

Варто проаналізувати особливості впливу внутрішніх факторів на вибір методу оцінки запасів при їхньому списанні. Серед факторів загально організаційного характеру можна виділити такі, що дозволяють застосовувати лише один з можливих методів оцінки запасів або здійснювати вибір з декількох варіантів методів. Наприклад, використання підприємством виробничих запасів в особливому порядку для виконання спецпроектів і замовлень дає йому можливість простежити, які одиниці запасів були використані для даного замовлення і яку вартість вони мають. У такій ситуації можливе застосування методу оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю. Даний метод також дозволяє використовувати застосування підприємством пристроїв для зчитування штрихових кодів. Крім того його можна застосовувати у випадку використання господарським суб'єктом малих обсягів запасів. Якщо ж запаси мають велику вартість чи не можуть звичайним чином заміняти один одного, тоді метод ідентифікованої собівартості є єдино можливим – інші методи в таких випадках не застосовуються. На фактори, які ускладнюють або унеможливлюють застосування методів оцінки запасів, потрібно звернути особливу увагу. Так, при використанні підприємством великої кількості і номенклатури однакових запасів застосування методу ідентифікованої собівартості є складним і неефективним. Метод роздрібних цін - найчастіше застосовується підприємствами роздрібної торгівлі для оцінки великої кількості одиниць запасів, що швидко змінюються і дають однаковий прибуток та для яких неможливо використати інші методи калькулювання. Собівартість запасів визначається шляхом зменшення вартості продажу запасів на відповідний відсоток валового прибутку. Цей відсоток розраховується як співвідношення собівартості та роздрібної ціни наявних запасів. Метод середньозваженої собівартості застосовується у випадках використання підприємством періодичної системи обліку запасів, при якій даний метод є простим у застосуванні і досить діючим для надання інформації в управлінських цілях. Таким чином, метод застосовується, коли господарському суб’єкту потрібно одержати інформацію щодо оцінки запасів у момент безпосереднього здійснення операцій. Крім того, він дозволяє виключати можливість маніпуляції обліковими записами. Недоцільно застосовувати метод середньозваженої собівартості, якщо господарський суб'єкт використовує постійну систему обліку запасів чи якщо особливості технологічного процесу зв'язані з щоденним надходженням і витратою запасів. Це робить використання даного методу неефективним і трудомістким. Якщо виробничий процес пов'язаний з використанням виробничих запасів, які швидко псуються чи втрачають свої властивості, доцільне використання методу ФІФО. Він дозволяє наблизити вартість запасів, що відображаються в обліку і звітності, до їх поточної ринкової вартості. Особливе значення надається методу ФІФО , коли власник приймає рішення про фінансування подальшого розвитку господарського суб'єкта: оцінюючи виробничі запаси за собівартістю перших за часом надходження одиниць, штучно зменшується собівартість готових виробів. Якщо ж не зменшувати продажної вартості готових виробів, підвищується розмір прибутку, отриманий від реалізації продукції, що використовується для формування власного капіталу підприємства [2, с. 220-223].

Отже вищезазначені методи є провідними у оцінці запасів. Проте, використання на практиці лише зазначених методів оцінки вибуття виробничих запасів в системі управлінського обліку не в повній мірі забезпечує керівництво підприємств необхідною інформацією в системі оптимізації ціноутворення на власні продукцію, роботи і послуги, та визначення точки беззбитковості. Враховуючи зазначене, можна запропонувати додатково ще два методи оцінки вибуття виробничих запасів, які забезпечать додаткове надання обліковцями керівництву підприємства в системі управлінського (внутрішньогосподарського) обліку альтернативної інформації, необхідної при прийнятті управлінських рішень щодо ціноутворення на продукцію, та визначення точки беззбитковості, зокрема такі методи: найменшої собівартості запасів ЧІФО; найбільшої собівартості запасів ЕІФО [3, с. 1].

Зміст методу ЧІФО розкриває його переклад із англійської – (cheapest – in – first - out) тобто “найдешевший в – перший із”. Оцінка вибуття запасів за методом ЧІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдешевші запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті), даний метод є ефективний при формуванні собівартості продукції, на які існує жорстка конкуренція на ринку, або є потреба в визначенні мінімально допустимої ціни її реалізації. Метод ЧІФО надає можливість вкрай мінімізувати вартість використаних виробничих запасів у собівартості окремої продукції за рахунок віднесення виробничих запасів із більшою закупівельною ціною (у відповідності із розглянутим далі методом ЕІФО) до собівартості продукції, яка має більш вигідне становище із реалізацією на ринку .

Суть методу ЕІФО розкриває його переклад із англійської – (expensive – in – first - out), тобто “найдорожчий в – перший із”. В основу методу ЕІФО закладено принцип прямо протилежний тому, який використовується при методі ЧІФО. Оцінка вибуття запасів за методом ЕІФО базується на припущені, що з початку вибувають найдорожчі запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та іншому вибутті) [3, с. 2].

Використання запропонованих методів оцінки вибуття виробничих запасів при їх списанні на витрати виробництва в системі управлінського обліку дає можливість додатково забезпечити керівників підприємств важливою інформацією, яка є суттєвою при формуванні і аналізі цінової політики з метою визначення точки беззбитковості виробництва окремих видів продукції, а також загальної оцінки фінансових результатів суб’єкта господарювання.

Список використаної літератури:

1. Костів І.Я.: «Вибуття виробничих запасів у виробництві: методи оцінки» - 2009р. – 10с.

2. П.В.Павлов: «Особливості використання різних методів оцінки запасів». Науково-технічний збірник №56 – 2010р. – с.217-223

3. Лишиленко О.В.: «Напрямки покращення методів оцінки спиання виробничих запасів в системі аналізу беззбитковості виробництва продукції» // Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, м. Київ – c.1-3