К.е.н. Сидоренко Р.В.

Луцький національний технічний університет

Особливості діяльності спрощеної системи оподаткування в Україні

Мале підприємництво в розвинутих країнах завжди було в центрі уваги влади. Завдяки його підтримці та ефективному розвитку досягається соціальна стабільність як внутрішнього суспільства, так і економіки держави загалом.

Передумовами ефективної діяльності малого підприємництва є створення для них спрощених систем обліку, оподаткування та звітності. Однак, при розробці даних положень виникає конфлікт інтересів. Держава зі своєї сторони, а підприємці зі своєї, мають власні бачення основних положень на яких має будуватись така система, оскільки кожен переслідує свої власні цілі. Влада перш за все зацікавлена в розвитку економіки, росту розмірів надходжень до бюджетів і фондів всіх рівнів, збільшенні рівня зайнятості населення (при чому за його ж власний рахунок та на його ж ініціативі) тощо.

Для підприємців основними положеннями на основі яких мають бути розроблена така система є:

1) простота у розумінні положень – як працювати на такій системі, вести облік та складати звітність повинні легко розуміти майбутні підприємці, навіть ті, що не мають економічної освіти або які не мають взагалі вищої освіти;

2) сплата одного або кількох податків навзамін всіх існуючих за звичайною системою оподаткування;

3) стимулювання до роботи – ставки податків, якими будуть обкладатись підприємці, повинні бути невисокими;

4) простота у розрахунку розміру податку і заповнення форм звітності – різних ставок податків та форм звітності повинно бути невелика кількість, бланки мають бути простими і з незначною кількістю рядків для заповнення;

5) періодичність подання звітності має бути або піврічною, або річною;

6) відсутність обмежень у підприємницькій діяльності у зв’язку з вибором спрощеної системи оподаткування;

7) незмінність діючих нормативних актів щодо спрощеної системи протягом тривалого часу;

8) запровадження для новостворених підприємств певного проміжку часу без оподаткування або оподаткування за зниженими ставками.

Для того, щоб спрощена система діяла лише на певне коло суб’єктів господарювання для неї встановлюють певні обмеження. Характерними рисами переважної більшості діючих спрощених систем оподаткування для підприємців і малих підприємств є:

· обмеження по розмірах річного доходу;

· обмеження по чисельності працюючих;

· обмеження у виборі напряму діяльності.

Ще одним напрямом зацікавлення щодо створення і діяльності нових суб’єктів господарювання може бути частковий вплив на розмір ставки оподаткування місцевих органів влади, а також направлення сум податку в місцеві бюджети. Таким чином платники податку бачитимуть на що конкретно витрачатимуться сплачені ними кошти.

Створена у 1998 році вітчизняна спрощена система оподаткування, обліку і звітності була логічним результатом економічного розвитку країни. Вона була доволі проста, чітка і зрозуміла у застосуванні. Було визначено однакові вимоги до фізичних і до юридичних осіб, що мали право перейти на сплату єдиного податку, систему розрахунку, розподілу і сплати зобов’язань. Кількість підприємств і підприємців, що обрали такий вид оподаткування постійно зростала. Однак, деяка частина суб’єктів господарювання вибирали єдиний податок не задля оптимізації своєї діяльності і спрощення нарахування і сплати податків, а для зменшення сум податкових зобов’язань. Зі сторони податкових служб це трактувалось як ухиляння від сплати податків.

Суми податкових надходжень від платників єдиного податку збільшувались, однак загальна сума платежів до бюджетів різних рівнів і фондів зменшувалась. Коригувань до діючої системи не вносилось більше 10 років. Щоб виправити таку негативну для держави ситуацію в 2010 році були внесенні суттєві зміни до спрощеної системи оподаткування. Навантаження на малий бізнес почали зростати. Спочатку, платників єдиного податку зобов’язали додатково сплачувати ще кошти за єдиним соціальним внеском, а згодом взагалі докорінно змінили всю систему. Було змінено підходи до тих, хто має право на використання спрощеної системи: їх розподілили по групам у залежності від розміру доходу і чисельності працівників. Для підприємців, які потрапили в перші групи (з малими обсягами доходів і малою чисельністю працюючих) встановлені суттєві обмеження по видах діяльності, якими вони можуть займатись. Так, наприклад, підприємці першої групи можуть лише проводити торгівлю на ринках і надавати послуги населенню.

Введення таких змін спричинило до зменшення кількості платників єдиного податку: частина суб’єктів малого бізнесу була змушена перейти на загальну систему, інша – припинила свою діяльність взагалі.

Нині діючий механізм оподаткування єдиним податком є доволі складним та громіздким, його може використовувати лише обмежена кількість підприємців та малих підприємств. Задля виконання спрощеною системою оподаткування всіх своїх основних функцій необхідно внести суттєві зміни в законодавство, інакше розвиток малого бізнесу в країні буде зупинений.

Література:

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

2. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [Електронний ресурс]: Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VI. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2464-17.