Экономические науки/7. Учет и аудит

Братішко Анна

керівник к.е.н Смирнова Л.Д

Донецький національний університет, Україна

Внутрішній контроль в управлінні підприємством

Сучасний розвиток контролю впритул підійшов до необхідності використання такого інструменту управління підприємством, як система внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль в підприємстві несе те ж смислове навантаження, що і контроль держави щодо дотримання законодавства, стандартів та затверджених нормативів. При цьому слід зазначити, що до недавнього часу контроль контролював лише тільки певний об'єкт контролю, або групу об'єктів, що знаходяться всередині контрольного середовища.

В умовах ринкової конкуренції успішна діяльність підприємства загалом і в цілому залежить від досягнення поставлених перед нею цілей, слідування прийнятим завданням і наміченим орієнтирам, стійкості з фінансово-економічної та правової точок зору, і стійкості її положення серед конкурентів на ринку. Забезпечити виконання перерахованих вище вимог - завдання управління підприємством.

Внутрішній контроль організації - це здійснення суб'єктами організації, наділеними відповідними повноваженнями (суб'єкти внутрішнього контролю), або в автоматичному режимі, заданому зазначеними суб'єктами і під їх управлінням, наступних дій:

1. визначення фактичного стану або дії керованої ланки системи управління підприємством (об'єкта контролю) всередині контрольного середовища;

2. порівняння фактичних даних з необхідними або прийнятими нормативами, базою для порівняння, прийнятою в підприємстві, заданою зовні, або заснованою на раціональності;

3. оцінка відхилень, що перевищують гранично допустимий рівень, і ступеня їх впливу на аспекти функціонування підприємства;

4. виявлення причин даних відхилень.

Внутрішній контроль забезпечує можливість прийняття ефективних управлінських рішень, а також їх виконання в інтеграції з процесами організації і регулювання. Ці сторони внутрішнього контролю знаходяться в нерозривній єдності і динамічній взаємодії в циклах управлінських процесів.

Обґрунтуємо необхідність внутрішнього контролю в сучасних умовах господарювання, щоб визначити мету внутрішнього контролю, завдання та функцію фахівців з внутрішнього контролю. Тут слід розуміти, що в українських компаніях назва посади таких фахівців не вказує на те, що наявність досконалої системи внутрішнього контролю буде обов'язково присутня. У випадку, якщо фахівець з внутрішнього контролю, аудиту, безпеки, управління ризиками або по контрольно-ревізійній роботі влаштовує зв'язок системи управління та системи контролю за своїми функціональними обов'язками, то отже це і буде та необхідна ланка в системі управління.

Мета внутрішнього контролю передбачає збереження та ефективне використання різноманітних ресурсів і потенціалів підприємства; своєчасну адаптацію підприємства до змін у внутрішній і зовнішній середовищі, забезпечення ефективного функціонування підприємства, а також його стійкості і максимального розвитку в умовах багатоплановою конкуренції.

Завдання внутрішнього контролю - забезпечення задоволення потреб підприємства, в частині надання всієї інформації керівництву з різних питань, що стосуються діяльності та зв'язків підприємства.

Внутрішній контроль в підприємстві спрямований також на рішення наступних завдань:

ü забезпечення контролю за наявністю і рухом майна (ресурсів) та його раціональним використанням відповідно до затверджених норм, нормативів і кошторисів;

ü дотримання збалансованості між активами і зобов'язаннями суб'єкта господарювання;

ü забезпечення ефективного функціонування підприємства, а також його стійкості і максимального розвитку в умовах багатопланової конкуренції;

ü виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів;

ü забезпечення належного рівня повноти і точності первинних документів та якості первинної інформації для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень;

ü дотримання вимог законів і підзаконних актів, виданих органами влади і її суб'єктів, а також уповноваженими органами місцевого самоврядування, в тому числі в області оподаткування підприємств, що відносяться до різних організаційно-правових форм та ін.

Отже, впроваджуючи або змінюючи систему внутрішнього контролю, власник повинен розуміти, що доведеться і змінювати систему управління підприємством. Тобто це інвестиції в глобальну перебудову підприємства.

Якщо у власника з'явилося бажання вийти на міжнародний ринок, то напевно однією з вимог цього ринку буде наявність досконалої системи управління і внутрішнього контролю. Необхідність законодавчого обґрунтування доцільності та необхідності аудиторської оцінки системи внутрішнього контролю виникла внаслідок випадків шахрайства щодо фінансової звітності в деяких великих компаніях. Тому 30 липня 2002 року було прийнято Закон Сарбейнса-Окслі (SOX). Згідно з цим документом фірми, чиї акції представлені на фондовому ринку США і підпадають під дію законодавства про цінні папери 1934 р., повинні в обов'язковому порядку відповідати деяким вимогам SOX. Зокрема, вони зобов'язані створити систему внутрішнього контролю фінансової звітності та звітувати про її надійність та ефективность перед радою по контролю бухгалтерської звітності публічних акціонерних товариств (Public Company Accounting Oversight Board).

Зміна якості бізнес-процесу зсередини, за рахунок підвищення рівня керованості організацією, а в більшості випадків дисципліни та відповідальності виконавців, використовуючи лише загальновідомі западні підходи не можливо. Вибудовування системи внутрішнього контролю для наших українських умов господарювання повинно бути винятковим і не стандартним. Тим більше, що законодавчо це не закріплено.

Внутрішній контроль на сьогоднішній день є одним з недооцінених ресурсів, щодо підвищення ефективності підприємства. Особливої актуальності набувають завдання розробки типових програм організації, розвитку та вдосконалення системи внутрішнього контролю (для різних підприємств в плані організаційно-правових форм, видів і масштабу діяльності, розмірів, організаційних структур управління). Дані програми повинні бути різноманітні. Їх слід розробляти з урахуванням: різних початкових умов і можливостей організацій; тенденцій розвитку економіки країни в цілому і діючих механізмів її функціонування; сформованих національних та місцевих традицій, менталітету персоналу.