География и
геология/9. Экономическая география
Бойко
И.Д.
Черновицкий
национальный университет им. Ю.Федьковича, Украина
Інфраструктурні
складові курортів: класифікація
Під курортною інфраструктурою
слід розуміти систему матеріальних об'єктів і видів діяльності з надання
курортних послуг населенню, які сприяють зміцненню здоров'я та покращенню
загального стану а також з організації дозвілля, побутового обслуговування,
зв’язку, торгівлі, харчування тощо. Курортна
інфраструктура включає в себе заклади
розміщення, лікувально-профілактичні,
культурно-побутові та розважальні установи, спортивні майданчики, парки і
т.п. Курортна інфраструктура є
підсистемою соціальної інфраструктури, яка складається з підсистем і
допоміжних господарств (комунікації, дороги, транспорт тощо).
Курортну діяльність
в Україні здійснюють різні санаторно-курортні заклади, до числа яких відносять
підприємства, установи, організації різної форми власності та відомчої
приналежності, розташовані як на території курортів, лікувально-оздоровчих
місцевостей, так і поза їх межами. В сукупності курортні установи України
формують санаторно-курортний комплекс.
Основними типами
закладів є: санаторії, санаторії-профілакторії, пансіонати з лікуванням, бази
відпочинку, курортні поліклініки, лікувальні пляжі, галереї та бювети
мінеральних вод, водолікарні, радонолікарні, грязелікарні, солярії, аерарії а
також басейни для лікувального плавання. На кліматолікувальних курортах є також
будинки відпочинку, турбази, пансіонати і кемпінги, де організовано відпочинок
для практично здорових осіб з використанням кліматичних чинників для корекції
функціонального стану, прискореного відновлення працездатності і загартовування
організму. Новітніми тенденціями розвитку галузі на сучасному етапі є
виникнення сучасних лікувально-оздоровчих комплексів, лікувально-діагностичних
центрів, спа-готелів та інших різновидів.
Усі, зазначені вище
типи, можна розділити на чотири категорії:
1)
Заклади охорони здоров’я;
2)
Заклади розміщення, які надають незначний перелік послуг
оздоровчого характеру;
3)
Рекреаційно-курортні комплекси (центри);
4)
Заклади курортної інфраструктури.
1.
Заклади охорони здоров’я на
курортах. Відповідно до визначення, що надає нам
закон України, закладом охорони здоров'я
є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми (або
її відокремлений підрозділ), основним завданням яких є забезпечення медичного
обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної
діяльності медичних (фармацевтичних) працівників [5].
Санаторно-курортний
заклад – це
заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального,
профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних
лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та
термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів зі сприятливими для
лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів,
дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного
лікування [9].
Відповідно до наказу
МОЗ України N 385 від 28.10.2002 «Про затвердження переліків
закладів охорони здоров'я…», до категорії «заклади охорони здоров’я» належать
такі типи санаторно-курортних закладів (п. 1.4.):
·
Бальнеологічна
лікарня (у т.ч. дитяча)
·
Грязелікарня
(у т.ч. дитяча)
·
Дитячий
оздоровчий центр
·
Курортна
поліклініка
·
Міжнародний
дитячий медичний центр
·
Санаторій
(у т.ч. дитячий, однопрофільний, багатопрофільний, спеціалізований)
·
Санаторій
для дітей з батьками
·
Санаторій-профілакторій
Бальнеолікарня (також вживається термін водолікарня) – лікувально-профілактичний заклад,
або спеціалізоване відділення в медичному чи санаторно-курортному закладі, що
спеціалізується на бальнеотерапії (проведенні водних процедур: душів, ванн,
промивань, зрошень, інгаляцій та ін.) з використанням природних мінеральних вод
(морські, радонові, йодобромні ванни), штучних мінеральних вод і прісної води
(перлинні ванни, з екстрактами рослин, ароматичними маслами тощо) [8].
Грязелікарня – лікувально-профілактична
установа, що спеціалізуються на грязелікуванні; іншими словами – це медичний заклад, в якому проводять
процедури лікування природними мінеральними грязями (пелоїдотерапію).
Дитячий оздоровчий
заклад (табір,
містечко, комплекс, центр) є
позашкільним оздоровчим закладом, метою діяльності якого є реалізація права
кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного
дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних
потреб [7].
Дитячі оздоровчі центри санаторного типу – це
заклади, де діти перебувають цілодобово і де, поряд із оздоровчими, надаються
комплекси медичних профілактичних послуг, спрямованих на запобігання
захворюванням. З урахуванням специфіки
захворювань дітей такі заклади можуть бути спеціалізованими.
Хворим, які не
потребують постійного медичного нагляду, призначається амбулаторно-курсовочне
лікування в курортних поліклініках і лікувальних пансіонатах. Курортні
поліклініки – установи, організовані у великих курортних містах і призначені для надання поліклінічної медичної допомоги та ведення
хворих, що прибувають на курорт за курсівками. Відпочиваючі
розміщуються в пансіонатах або приватному секторі.
Санаторій (лат. sanare – зцілювати,
оздоровлювати) – лікувально-профілактичний заклад, призначений для лікування,
профілактики та медичної реабілітації з використанням природних лікувальних
фізичних чинників у поєднанні зі штучними (преформованими), лікувальною
фізичною культурою, лікувальним (дієтичним) харчуванням та іншими методами в
умовах спеціально організованого режиму [12]. При загостренні захворювань, а також для посилення дії фізичних факторів і
профілактики реакцій хворих на переїзд в іншу природну зону в санаторії можуть
бути використані медикаментозне лікування і постільний режим
Санаторій для дітей
з батьками –
багатопрофільна лікувально-оздоровча установа, яка призначена й спроектована
для відпочинку та лікування дітей з батьками і серед інших складових (спальний
та лікувально-діагностичний корпуси, їдальня), має дитячі ігрові кімнати.
Санаторії, які створюють при промисловому підприємстві для реабілітації та
профілактики захворювань працівників, як правило, без відриву від виробництва,
називають санаторіями-профілакторіями.
2.
Заклади розміщення на
курортах. Більшість закладів віднесені до
категорії таких, що надають, переважно, послуги розміщення. Зокрема, листом
Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
від 20 листопада 2009 року №14264 [6]. визначено, що пансіонати віднесені
до інших суб’єктів господарської діяльності, які надають послуги з тимчасового
розміщення (або проживання), харчування, організації екскурсійних, розважальних
та інших туристичних послуг. Пансіонат – установа, призначена для відпочинку і лікування. У всіх пансіонатах
відпочиваючим надають житло і харчування. Пансіонати з лікуванням,
зазвичай,
розміщені на курортах, поблизу курортних поліклінік і санаторіїв. Відпочиваючі
в пансіонатах лікуються амбулаторно. Багато лікувальних пансіонатів
нічим не відрізняються від санаторіїв, мають повноцінну власну лікувальну базу
і ліцензію на медичну діяльність.
Будинок відпочинку – профілактичний заклад, призначений для організованого
відпочинку осіб, які не потребують спеціального медичного
догляду, лікарського спостереження і лікування.
Турбази
призначені для відпочинку практично здорових людей, які прибувають сюди для заняття активними формами туризму і відпочинку.
Основними оздоровчими факторами в будинках
відпочинку та турбазах є фізична культура й спорт, ближній і дальній туризм,
природні лікувальні чинники, а також культурно-масові заходи.
Курортно-амбулаторне лікування клієнтів цих закладів проводять в кліматолікувальних павільйонах, бальнеогрязелікарнях,
бюветах питних мінеральних вод, інгаляторіях та інших курортних
установах, розташованих на території курорту.
Відпочивати
та оздоровлюватись в умовах курорту можна в приватному туристичному секторі,
який формують, переважно, готелі, вілли та інші заклади розміщення. Відпочинок
в приватному секторі обирають досить заможні, практично здорові люди, стомлені
від повсякденної суєти і міського шуму, яким не вистачає тиші, спокою і
домашнього затишку.
Готель – будинок із мебльованими
кімнатами для короткочасного проживання приїжджих; майновий комплекс (будинок,
будівля, частина будівлі, інші будівлі) з мебльованими кімнатами («номерами»)
для тимчасового проживання мандрівників. Звичайно
надаються і інші послуги (прибирання, охорона), в залежності від класу
обслуговування. Залежно від рівня готелю, в ньому можуть бути додаткові послуги
– ресторани, кафе, бари, бібліотеки, спортзали, сауни та інше.
На
сьогодні достатньо популярними, альтернативними до готельних, закладами
розміщення на курортах є вілли –
невеликі (порівняно з готелями) заклади розміщення. Причини їх появи можна
шукати у двох площинах – ретроспективній (історичній) та перспективній. У ХІХ –
на початку ХХ ст. цей тип був вельми популярним, про що можимо прочитати,
зокрема, в книзі Ігора Сеніва «Трускавець на давній поштовій листівці», 2012 [11].
З
іншого боку, вибір назви цього типу закладів розміщення на курортах можна
розцінювати як вдалий маркетинговий хід, оскільки, загалом облаштування і функціонування
їх мало чим відрізняється від традиційного готелю, але, в силу реакції на
цінову політику, контингент відвідувачів тут складають платоспроможні соціальні
прошарки населення, які формують так званий середній клас і вище, чи іноземні
туристи.
Відповідно
до класичного визначення, вілла (лат. villa – заміський або сільський будинок) – розкішний заміський
будинок в італійському стилі, як правило, на березі теплого моря, великого
озера або річки [4]. Для прикраси вілли,
зазвичай, використовують мармур, ротонди, колони і фрески. Сучасні вілли
повністю автоматизовані, а часто – повністю автономні і не вимагають втручання
людини протягом тривалих періодів.
Вілла,
як правило, призначена для сезонного (чи
іншого періодичного) проживання власників, чи постійної здачі в оренду і,
зазвичай, прив'язана до популярних рекреаційних об'єктів (курорти, узбережжя,
гори, озера).
Близьким
за значенням терміном є котедж, який призначений для цілорічного проживання в
межах найближчих передмість мегаполісу.
В
даний час продовжується будівництво і приватних супервілл. У більшості своїй
сьогодні такого роду заклади розміщення призначені для колективного
використання, а історичні вілли після реконструкції перетворюються в готелі,
музеї, клуби або інші об'єкти рекреаційного призначення.
Багато
вілл є пам'ятками архітектури, перебувають у власності юридичних осіб,
переобладнані під готель або використовуються під заміський офіс і призначені
для здачі в оренду. Зокрема, на курорті Трускавець послуги проживання
пропонують такі вілли – «Наталя», «Христина», «Марта», у Ялті – вілла «Софія»,
клуб-готеь «Вилла Елена» тощо.
3.
Рекреаційно-курортні
комплекси. В останні роки спостерігається
тенденція до розширення функціональних меж підприємств санаторно-курортної
сфери України, зокрема інтенсифікується створення санаторно-курортних центрів з
комплексними послугами рекреаційного характеру. Як правило, ці заклади мають
власника – фізичну або юридичну особу, – які й обирають назву, виходячі з
місії, бачення перспектив, функціонального призначення тощо. Тому зустрічаємо
наступні різновиди: лікувально-рекреаційний курортний комплекс, діагностічний
лікувально-реабілітаційнийкурортний комплекс, дедалі частіше – Resort & Spa та інші. В якості прикладів можуть слугувати комплекси «Шале Грааль», «Ріксос-Прикарпаття»,
«Mirotel Resort & Spa».
Щодо визначення
сутності сучасного рекреаційно-курортного комплексу, можна стверджувати, що це поліфункціональне підприємство, яке акумулює
в собі основні природні лікувальні ресурси, можливості для їх використання,
суб'єктів санаторно-курортної діяльності та допоміжні інфраструктурні одиниці,
які органічно взаємодіють і використовуються з рекреаційною метою, а також для
лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань на фоні послуг
комфортабельного проживання, якісного харчування і відповідного рівня цін.
До загальних
складових сучасного поліфункціонального санаторно-курортного комплексу (центру)
можна віднести:
-
природну складову (простір, клімат, ландшафти, лікувальні
ресурси);
-
номерний фонд;
-
виробничі потужності;
-
споживачів санаторно-курортних послуг;
-
можлівості для культурного збагачення і організованого
дозвілля;
-
технічні та природно-технічні утворення (пляжі, зелені
насадження, транспорт, водоводи, свердловини, питні галереї тощо);
-
партнерів та ринкових посередників.
До функціональних
складових відносяться:
-
готель;
-
лікувально-діагностична база;
-
спа-комплекс;
-
заклади харчування (ресторани, бари)
-
розважально-відпочинкові заклади (нічний клуб, більярд,
боулінг, тенісні корти, дітяче містечко, міні-клуб тощо);
-
конференц-сервіс (конференц зал) тощо.
4.
Заклади
інфраструктури курортного господарства. Важливими
інфраструктурними об’єктами курортного господарства є лікувальні пляжі, галереї
та бювети мінеральних вод, солярії, аерарії, басейни для лікувального плавання
а також спа-центри. Вони можуть бути як складовимі частинами курортних центрів
(комплексів), санаторіїв так і перебувати в муніципальній власності, тобто бути
загальнодоступними.
Пляж – (від фр. Plage) – відносно рівна поверхня берега
будь-якої водойми, утворена її ерозією під дією води і вітру; похилий берег,
складений тонким уламковим матеріалом [13]. Пляжі
приурочені не тільки до морських берегів, але і до внутрішньоконтинентальних
водойм. Формуються в результаті хвильової діяльності. У плані часто мають
вигляд півмісяця між двома скелястими мисами. Іноді формуються уздовж похилої
надводної ділянки шельфу.
Оскільки такі місця
виявляються рекреаційно-привабливими для значної кількості людей, термін «пляж»
використовується для позначення місця масового відпочинку, купання і прийому
сонячних і повітряних ванн.
Вони, в ряді
випадків, забезпечується відповідним обладнанням (шезлонги, парасольки, кабіни
і туалети), внаслідок чого такий пляж називається «культурним» на відміну від
пляжу «дикого», на якому природа до певної міри зберігає свій первозданний
вигляд, а люди почуваються вільніше і мають можливість відмовитися від
дотримання деяких умовностей.
Каптаж (фр. captage, з лат. Capto – ловлю, хапаю) – комплекс інженерно-технічних та інших споруд і
заходів щодо виведення підземних вод на поверхню і забезпеченню їх подальшої
обробки. Стосовно до забору промислових, питних, мінеральних та вод іншого
призначення (наприклад геотермальних) використовується більш уживаний термін – водозабірні споруди. У відповідності зі
БНіП 30-02-97 («Терміни і визначення») [1]: каптаж – споруда (кам'яний колодязь,
траншея) для перехоплення і збору підземних вод в місцях їх виведення на
поверхню.
Бювет (франц. Buvette – буфет) – спеціальна споруда, що
влаштовується над каптажем мінерального джерела, або поблизу нього, для
відпуску питної мінеральної води з метою запобігання її забрудненню і створенню
необхідних зручностей для користування [2].
Іноді бювет холодних мінеральних джерел влаштовується із пристосуванням для
підігріву води. Часто бювет влаштовують у спеціальних галереях.
Солярій – площадка, пристосована
для прийняття сонячних ванн.
Аерарій – відкрите приміщення чи
площадка, призначені для прийняття повітряних ванн і здійснення інших процедур
аеротерапії.
Розвиток соціальної
інфраструктури курортів (курортне господарство, транспорт, зв'язок, комунальне
господарство) потребує розв'язання територіальних, соціально-економічних завдань.
Важливим є комплекс задач, які пов'язані з розподілом й визначенням
пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками
шляхів збалансування інтересів віробників послуг та необхідності забезпечення
охорони навколишнього середовища, вирішенням питань розміщення курортного,
житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів
будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, збереження та
покращення природного середовища курортів.
Надмірна концентрація
у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага
промислового та сільськогосподарського виробництва, інтенсивний рух
автотранспорту на загальному фоні загалом недосконалої інфраструктури (водо- та
теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, дорожна мережа)
створюють надмірне антропогенне навантаження та ставлять під загрозу збереження
якості сировинної бази найбільш популярних курортів.
1. БНіП 30-02-97 [Електронний
ресурс]. Режим доступу: http://www.ggost.ru/content/view/325/4/
2. Бювет [Електронний ресурс]. Режим доступу
http://ru.wikipedia.org/wiki/бювет
3. Ветитнев А. М. Курортное дело / А. М. Ветитнев, Л. Б. Журавлева.. – М.: КноРус, 2006. – 528 с.
4. Вилла [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/вилла
5. Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону
здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги» [Електронний
ресурс]
Режим доступу http://www.balance.ua/sai/sprav_info/dokumenti_dlya_raboti/meduchna_dopomoga.html
6. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва від 20.11.2009 р. N 14264 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://document.ua/shodo-licenzuvannja-poserednickoyi-dijalnosti-z-realizaciyi--doc10962.html
7. Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді «Про
затвердження типового положення про дитячий оздоровчий заклад». [Електронний
ресурс] Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0213-04.
8. Орфографический словарь-справочник [Електронний
ресурс].
Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/rus_orthography/5083/бальнеолечебница
9. Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад
(Постанова КМ України від 11 липня 2001 р. N 805) [Електронний
ресурс].
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/805-2001-п
10. Про
затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських
посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у
закладах охорони здоров'я [Електронний ресурс] Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0892-02
11. Сенів
І. Трускавець на давній поштовій лістівці / Сенів
І. –
Дрогобич, 2012. – 390 с.
12. Туристична
курортологія [Текст] / Укл.: Бойко І.Д., Савранчук Л.А. – Чернівці: Рута, 2007.
– 116 с. (С.4.)
13. Энциклопедия
Кольера [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/1093/ПЛЯЖ