Государственное управление / 3.Взаимодействие разных ветвей власти.

к.держ.упр. Куліков Андрій Ігорович

Буковинський державний фінансово-економічний університет

доцент кафедри фінансів

Сучасні механізми реалізації державно-приватного партнерства в Україні

Для України в умовах економічної кризи є важливим розвиток та забезпечення належного функціонування суспільно значущих об’єктів соціального та виробничого призначення на регіональному і місцевому рівнях. Нині не вистачає бюджетного фінансування на утримання підприємств житлово-комунального господарства, доріг, закладів освіти, культури, тощо. Державно-приватне партнерство розглядається, як інструмент антикризових заходів, основа розвитку регіонів, міст, населених пунктів. Проблема визначення сутності державно-приватного партнерства в контексті дослідження зумовлена відсутністю єдиного наукового поняття та трактування складових державно-приватного партнерства. В умовах, коли відбувається становлення економічної, соціальної, правової, політичної позиції органів влади стосовно досягнення партнерських відносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та приватним сектором щодо реалізації програм соціально-економічного розвитку, інвестиційних та інфраструктурних проектів, чітке розуміння складових поняття “державно-приватне партнерство” є особливо важливим[1].

Державно-приватне партнерство дає можливість розвивати соціальну та виробничу інфраструктуру на місцевому рівні та є ефективним засобом залучення інвестицій у галузі, які потребують додаткових коштів. Виходячи з наведеного, вважаємо, що кожен з учасників державно-приватного партнерства має забезпечити свій внесок у спільний проект. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть надавати матеріальні ресурси, створювати податкові та інші пільгові умови, забезпечувати більш якісні послуги, виконуючи адміністративно-контрольні функції. Приватний партнер забезпечує додаткові фінансові ресурси, професійне управління, новітні технології, новаторські здібності та ефективність методів роботи.

Форми, моделі взаємодії державного та приватного сектору мають різноманітний характер, але їм притаманні риси, що виділяють їх в самостійну категорію. Механізми державно-приватного партнерства на місцевому рівні особливо актуальні в умовах фінансово-економічної кризи, створюючи умови і впроваджуючи нові форми управління та трансформації інвестиційної стратегії, комплексного підходу для забезпечення належного інвестиційного клімату, розвитку інноваційних технологій.

Останні десятиріччя збагатили практику державно-приватного партнерства різноманіттям форм і механізмів співробітництва держави і бізнесу, які диференціюються залежно від інвестиційних зобов‘язань сторін, розподілу повноважень та ризиків, передачі прав власності чи управління від держави до приватного партнера після реалізації проекту ДПП [1].

Найбільш поширені нині механізми державно-приватного партнерства такі:

ВОТ (Build, Operate, Transfer - будівництво - експлуатація/ управління - передача). Цей механізм, головним чином, використовується у концесіях. ОРСП створюється за рахунок концесіонера, який після завершення будівництва отримує право на експлуатацію ОРСП на термін, що забезпечить окупність вкладених ресурсів. Потім ОРСП передається державі. Концесіонер отримує право використання, але не володіння ОРСП, власником якого є держава.

BOOT (Build, Own, Operate, Transfer - будівництво – володіння – експлуатація/управління - передача). У цьому випадку приватний партнер отримує повноваження не тільки користування, а й володіння ОРСП на термін угоди, після чого він передається державі (муніципалітету).

ВТО (Build, Transfer, Operate - будівництво - передача - експлуатація/управління). Цей механізм передбачає передачу ОРСП державі одразу після завершення будівництва. Після цього переходить у користування до приватного партнера, але без права власності (володіння і розпорядження).

BOO (Build, Own, Operate - будівництво - володіння - експлуатація/управління). У цьому випадку створений ОРСП після завершення дії угоди про ДПП не передається державі (муніципалітету), а знаходиться у власності приватного партнера як інвестора.

ВОМТ (Build, Operate, Maintain, Transfer - будівництво - експлуатація/управління - обслуговування - передача). У цій моделі акцент робиться на відповідальність приватного партнера за утримання створеного ним ОРСП, в тому числі поточний ремонт.

DBOOT (Design, Build, Own, Operate, Transfer - проектування - будівництво - володіння - експлуатація/управління - передача). Особливість цієї моделі заклечається у тому, що приватний партнер несе відповідальність не тільки за будівництво ОРСП, але й за його проектування.

DBFO (Design, Build, Finance, Operate – проектування - будівництво - фінансування - експлуатація/управління). В угодах про ДПП спеціально обумовлюється відповідальність за фінансування будівництва ОРСП [2].

Отже, світовий досвід використання спільних зусиль держави і приватного сектору у рамках ідеології державно-приватного партнерства для створення та використання суспільно-важливих об‘єктів є сьогодні ефективним, результативним та відрізняється різноманіттям форм і механізмів співпраці держави і бізнесу.

Література

1. Лебеда Т. Державно-приватне партнерство як фактор економічного зростання та проблеми його розвитку в Україні / Т. Лебеда, І. Запатріна // Економіст. – 2011. – № 3. – С. 52-58.

2. Дутко Н.Г. Сутність та поняття державно-приватного партнерства в контексті дослідницьких підходів / Н.Г. Дутко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Управління». – 2011. – № 3. – С. 41-48.