Бендас В.В.

ІМУННІ ДИСФУНКЦІЇ БЕЗПЛІДДЯ

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Безпліддя (sterilitas) - нездатність осіб дітородного віку до відтворення потомства внаслідок порушення запліднення або імплантації заплідненої яйцеклітини. Проблема фертильності є однією з найважливіших питань сучасної науки, і особливе значення в ній належить неплідності у шлюбі. За останні 10-15 років у патології безпліддя значна роль відводиться порушенням з боку імунної системи, однак у теперішній час залишаються недостатньо вивченими патогенетичні аспекти безпліддя, обумовлені імунологічними факторами. Поскільки діагностика імунних дисфункцій не знайшла широкого застосування в клінічній практиці, тому, що дисфункція імунної системи це не діагноз, а прояв будь-якої поломки в ній, що має безпосереднє відношення до клінічної картини. Багато спеціалістів передбачають, що нерозпізнані імунні порушення, частіш за все є причиною ідіопатичного безпліддя. Крім того, при врахуванні сучасних даних про те, що непліддя може розвинутися під впливом декількох причин, імунний фактор може бути причетним до патогенезу інших форм безпліддя.

Існує два види неплідності: первинна та вторинна. Первинна неплідність – коли впродовж одного року при регулярному статевому житті без застосування контрацептивних заходів не наступає вагітність. Вторинна неплідність - наявність зачаття в минулому, в анамнезі була вагітність, яка закінчувалася родами або невиношуванням і втратою плода (викидні, аборти) на ранніх термінах, і в подальшому впродовж тривалого часу вагітність не наступала. За статистикою кожна шоста жінка, яка зважилася на переривання саме першої вагітності, надалі страдає на вторинну неплідність. Більше того, ряд авторів вважають, що втрата плода на ранніх термінах вагітності (вторинне непліддя) має переважно імунну етіологію.

Первинне імунологічне непліддя зустрічається у 82,9%, вторинне в 17,1% жінок репродуктивного віку. Однак, на сьогодні залишається недостатньо вивченими патогенетичні аспекти безпліддя, які обумовлені імунологічними факторами.

До імунних факторів непліддя, доля яких становить 20% серед інших причин, можна віднести: а) імунну несумістність між сперматозоїдом і яйцеклітиною;

б) антитіло-нейтралізуюча дія на сперматозоїди. Імунологічна форма безпліддя обумовлена утворенням антиспермальних антитіл як у чоловіків так і у жінок. Ця форма непліддя зустрічається досить рідко. Її частота становить 2% серед всіх форм безпліддя. Серед усіх пар з нез'ясованою причиною безпліддя (безпліддя не ясного ґенезу), при подальшому обстеженні у 20-25% виявляють антитіла до сперми. Антиспермальні антитіла впливають на репродуктивну функцію жінки наступним чином:

• перехресно зв’язують антигенні детермінанти на поверхні сперматозоїда, створюючи великі агрегати клітин (аглютинація) або активують систему комплементу, яка може знищувати сперматозоїди;

• вкриті антитілами сперматозоїди можуть загущувати шийковий слиз, що гальмує їхнє проникнення у матку (кругові рухи переважають над поступальними, тобто виникає так званий shaking phenomenon);

• антиспермальні антитіла, фіксовані до голівки сперматозоїда, унеможливлюють його зв’язування і/або проникнення в яйцеклітину.

Антиспермальні антитіла найчастіше виявляються у шийковому слизі, вони утворюються внаслідок місцевої імунної відповіді і належать до імуноглобулінів (Ig) класу А. З різних джерел відомо, що від 5 до 40% чоловіків із числа безплідних пар мають антиспермальні антитіла (АСАТ). Дані інших досліджень свідчать про те, що більше ніж у 20% чоловіків причиною безпліддя є аутоімунні реакції проти сперматозоїдів. АСАТ який виробляється в шийковому каналі матки (шийковий слиз), у жінок зустрічається в декілька разів частіше (30-40%), ніж у чоловіків. Є деяка кількість АСАТ і у жінок, які здатні до запліднення. Можливо вони приймають участь в усуненні неповноцінних сперматозоїдів. І коли АСАТ у жінок стає надто багато, то ці антитіла перещкоджають заплідненню. В 50% випадків, вироблення власних АСАТ у жінок є реакцією на проникнення у статеві шляхи сперми партнера, в якій є антитіла, що придає спермі більш імуногенності.

в) імунні порушення, які полягають у розвитку помірної Т-лімфопенії;

г) дисбаланс основних регуляторних субпопуляцій Т-клітин з відповідним зниженням імунорегуляторного індексу;

д) пригнічення активності лімфоцитів;

е) активація автоімунних і імунокомплексних реакцій. При виявленні аутоімунного безпліддя і з’ясуванні причин невиношуванності вагітності, має значення виявлення аутоантитіл до власних гормонів та ДНК.

є) антигени блискучої оболонки яйцеклітини відіграють немалу роль, оскільки Zona pellucida – одна із найважливіших структур, що забезпечує нормальний перебіг процесів запліднення та раннього ембріонального розвитку. Антигенна мозаїка Zona pellucida яйцеклітини складна, вона містить перехрестно-реагуючі антитіла та, можливо, видоспецифічні антигени. Антитіла проти неї (антизональні антитіла) – це один із етіологічних чинників непліддя імунного генезу жінок. При цьому встановлено, що в жінок з імунозалежним непліддям не існує одночасно антитіл проти Zona pellucida та антиспермальних антитіл. Імовірно, що ці два типи антитіл беруть участь у конфлікті « чоловік-жінка» » в різних випадках та за різних умов.

Імунний статус у жінок з безпліддям характеризується не тільки вторинним Т – імунодефіцитом але й значною активацією як В-лімфоцитів, так і клітинних факторів неспецифічного захисту організму – (CD16+) NK лімфоцитів крові, (СD56+) клітин ендометрію, а, також, фагоцитів – нейтрофілів. У жінок з безпліддям виявлені суттєві порушення з боку гуморальної ланки імунітету, які характеризуються підвищенням рівня ЦІК у сироватці крові, переважно за рахунок зростання кількості найбільш патогенних середньо (11S - 19S) та дрібно молекулярних фракцій, збільшується кількість автоімунних лімфоцитоксичних антитіл.

У пацієнток з хронічними запальними процесами сечостатевої системи спостерігається зниження кількості Т-лімфоцитів, порушується співвідношення регуляторних субпопуляцій Т–клітин, у крові підвищується вміст Ig A, IgG. Встановлено головні патогенетичні чинники клітинної ланки системного імунітету, що впливають на настання вагітності. До них можна віднести зміни вмісту NK Т-лімфоцитарного ряду, концентрації Т–регуляторних клітин (CD4+, CD25+) та загального вмісту Т-лімфоцитів (CD3+), зміну процентного вмісту Т лімфоцитів, що несуть на собі рецептор до антигенів головного комплексу гістосумісності (HLA – DR), а також дисбаланс між основними субпопуляціями регуляторних Т – клітин (CD 4 + і CD 8 +) у вигляді зниження або підвищення IPI (імунорегуляторного індексу). Важливу роль в процесі розпізнавання чужорідного тіла в організмі жінки відіграють антигени гістосумісності системи HLA. Під час нормального перебігу вагітності, імунна система матері по відношенню до плоду забезпечується комплексом захисних механізмів, провідну роль в якому відіграє головний комплекс гістосумісності. Наявність 3-4 ідентичних антигенів HLA у чоловіка і дружини часто супроводжується мимовільними викиднями та безпліддям, наявність 2 ідентичних антигенів HLA часто призводить до підвищених ризиків для плода.

Таким чином, підтверджено, що нявність спільних HLA антигенів у подружньої пари є прогностично негативним фактором для настання та перебігу вагітності.

Висновки.

1. Дані про поломки в імунній системі свідчать про необхідність подальшого імунологічного обстеження і консультації клінічного імунолога.

2. Подружні пари у яких виявлені імунологічні порушення в подальшому потребують імунотерапевтичної корекції.