УДК 616.314-089.28(615.465+615.464)-07:6.31.092

д.мед.н. Ніконов А.Ю. ¹, к.мед.н. Романова Ю.Г. ², Ковальчук Ю.А. ¹, Ніконова О.В.³

¹Харківський національний медичний університет

² Одеський національний медичний університет

³ Стоматологічна поліклініка №1 м. Харків

Дослідження фактора природної детоксикації в проблемі металотоксикозу, обумовленого ортопедичними стоматологічними конструкціями

У даний час у клініці ортопедичної стоматології застосовують велику кількість металів, які входять у різні конструкції, котрі відновлюють дефекти зубів і зубних рядів. Ця кількість металу продовжує з року в рік збільшуватися й більша їх частина при певних обставинах може завдавати шкоди здоров’ю.

Накопичені людством знання давно привели до усвідомлення того факту, що практично будь-яка хімічна речовина, зокрема метал, у залежності від діючої кількості, може бути байдужим, корисним або шкідливим для організму, тобто виступати в якості отрути — бути токсичним. Токсичність можна визначити як властивість (здатність) хімічних речовин, що діючи на біологічні системи немеханічним шляхом викликають їх пошкодження або загибель, чи стосовно до організму людини — викликають порушення працездатності, захворювання чи смерть. [1].

Відомо, що розвиток компенсаторних та адаптаційних процесів в організмі при дії на нього хімічних речовин, підвищення його стійкості до дії токсикантів визначаються функціонуванням універсальної біологічної системи природної детоксикації [2]. Провідну роль при цьому відіграють метаболічні механізми, які включають переважно три групи реакцій: ензиматичну біотрансформацію ліпофільних ксенобіотиків за участю цитохром P-450 - залежних монооксигеназ (1-а фаза детоксикації), кон’югацію реактивних метаболітів і гідрофільних з’єднань (2-а фаза детоксикації), антиоксидантний захист (АОЗ), що об’єднуює антирадикальні та антиперекисні механізми (3-а фаза детоксикації). Порушення узгоджуваного процесу детоксикації є одним із загальних механізмів токсичності, воно приводе до порушення гомеостазу й розвитку хімічної патології. Підвищення ефективності природної системи детоксикації та АОЗ за допомогою біологічно активних речовин, синтетичних препаратів і рецептур відкривають шляхи для експериментальної профілактики й терапії отруєнь хімічними речовинами, токсичні ефекти яких формуються за рахунок пригнічення механізмів їх ендогенного зневоднювання.

Літературні дані й власні дослідження [4;6;7] дозволяють припустити, що однією з центральних ланок патогенезу металотоксикозу, який обумовлений уведенням до організму різних ортопедичних металевих конструкцій, виступає дисбаланс між інтенсифікацією процесів вільно-радикального окислення та інгібіюванням активності актиоксидантної системи, тобто порушення прооксидантно-актиоксидантного гомеостазу. У даний час у плані лікарської корекції ортопедичних стоматопатій слід вважати включення до фармакотерапії мембранопротекторних засобів з вираженою антиоксидантною активністю. Одним з препаратів, який має такі властивості, є „Тіотриазолін” виробництво НВО „Галичфарм” або „Фарматон” (Україна) [3]. І в своїх дослідженнях ми приділили велику увагу цьому препарату при лікуванні непереносності металевих ортопедичних конструкцій [5]. До того ж необхідно звернути увагу на те, що в проблемі підвищення антиоксидантного статусу організму, нормалізації ослаблених функцій його імунної системи, мобілізації наявних резервів суттєва роль належить харчовим продуктам, фітопрепаратам з високим ступенем антиокислювальної активності.

Метою роботи стало дослідження впливу тіотриазоліну й антиоксидантного харчування на показники перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) й системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у хворих з непереносністю металевих ортопедичних конструкцій.

Матеріали і методи дослідження. Під динамічним і клінічним спостереженням знаходилося 46 пацієнтів з ознаками непереносності конструкційних металів (21-чоловік, 25-жінок), у тому числі в 13 пацієнтів у порожнині рота були штамповано-паяні конструкції з нітрид-титановим покриттям (відновлення середніх дефектів зубних рядів верхніх і нижніх щелеп); у 17 пацієнтів — комбінація із суцільнолитих і штамповано-паяних конструкцій; у 16 пацієнтів — суцільнолиті конструкції зубних протезів без нітрид-титанового покриття. Середній вік пацієнтів склав 47, 3 роки. Нами також було обстежено 15 практично здорових пацієнтів (контрольна група). Хворі були розподілені на 2 групи. У першій групі (n=23) лікування проводили тіотриазоліном по 0,1 г три рази на день протягом 21 дня. У другій групі, крім тіотриазоліну, хворим рекомендувалося вживання харчових продуктів-антиоксидантів. На цьому зупинимося більш детально. Відомо, що високу антиокислювальну активність мають свіжовижаті соки фруктів та ягід. Сильні – антиоксиданти антоціани й флаваноїди — є в забарвлених соках із граната, винограду та цитрусових. Значна кількість їх , крім соку, виявлена в мезокарпії цитрусових — білому шарі під шкірою. Із соками граната й цитрусових цілком можуть змагатися вітчизняні соки з аронії (чорноплодної горобини) та яблук зимових сортів. У винограді, що складається з м’якоті (87-90%), шкірки (6-10%) та насіння (1,7-5%), флавоноїди містяться тільки в шкірці та насінні. Причому, у темних сортах винограду цих речовин міститься в 10-20 разів більше, ніж у світлих. Особливий захист та антиоксидантну здатність виявляють комплекси флавоноїдів з іонами металів, зокрема з міддю. Джерелом цих речовин є насіння й шкірка винограду.

Зверталася увага на часник, цибулю, капусту, буряк, моркву. За величиною антиокислювальної активності до часника наближається редька, ріпа, редиска —рослини родини хрестоподібних. У них виявлено, крім антиоксидантів, сірковмісні глікозиди, індольні з’єднання, вітаміни. Усі ці рослини успішно використовуються також для профілактики онкозахворювань. Цінні ефірні масла, що мають антисептичну, бактерицидну та спазмолітичну дію на шлунково-кишковий тракт людини, крім часника та цибулі, містить зелень петрушк.

Тонізуючі та стимулюючі ефекти, що пов’язані з антиокислювальною активністю, підтверджені в екстрактах родіоли рожевої, елеутерококу, настойки лимонника, аралії, заманихи, женьшеню. Багато біологічно активних речовин містить чай: і білки, і цукор, і таніни, і алкалоїди, і вітаміни, і ефірне масло. Відомо, що чай корисний при отруєннях, послабленні серцевої діяльності та дихання. Він має в’яжучу дію та покращує травлення. Якість чаю за міжнародними стандартами оцінюють за вмістом флавоноїдів. Співвідношення неокислених флавоноїдів та окислених продуктів у гарному чаї складає 1:10, у поганому — 1:20 й не допускається більше ніж 1:25. Більш високою антиокислювальною активністю відрізняється зелений чай вищих сортів (елітний). Такий чай містить біля 40 % галату епігалокатехіну (ГЕГК) — антиоксиданту, що перешкоджає розвитку ракових пухлин й активізації канцерогенів. У чорному чаї вміст ГЕГК унаслідок ферментації листка зменшено до 10%. Високі лікувальні властивості мають сухі, ординарні, столові виноградні та ягідні вина, а також коньяки. У виноградному вині міститься велика кількість біологічно активних речовин: поліфенолів та вуглеводів, органічних кислот, пектинів, амінокислот, мінеральних солей, вітамінів. Вино покращує роботу підшлункової залози, жовчного міхура, кишківника, має бактерицидну та антистресову активність, зменшує рівень холестерину та розширяє артерії серця, блокує скорочення судин на відповідь спазму, який викликаний стресом. Нагадування про лікувальну властивість виноградного вина можна відшукати в працях видатних учених медиків Парацельса (1493-1544рр.) та Авіценни (Ібн-Сіни, 980-1037рр.). Ще батько медицини Гіппократ (460-370 рр. до н. е.) вважав виноградне вино „гарним чином пристосованим як до здорового, так і до хворого, якщо воно призначено вчасно й у потрібній кількості”. А Платон (428-348 рр. до н. е.) називав вино „молоком літніх людей”, яке здатне при правильному використанні продовжувати життя. Проте це не означає, що необхідно обмежувати свою дієту продуктами, що входять до цього списку, тому що наші знання про оксидантні властивості продуктів — це тільки вершина айсберга й багато чого ми просто ще не знаємо.

Матеріалом для дослідження була венозна кров, яка бралася у хворих на початок і після курсу лікування. Активність АОЗ аналізували за концентрацією в сироватці крові церулоплазміну (ЦП) і трансферину (ТФ), рівнем сульфгідрильних (Sh) груп. Стан ПОЛ оцінювали за концентрацією малонового діальдегіду (МДА). Опис виборки біохімічних показників проведено з використанням традиційних дискрептивних статистик: середнє вибіркове як характеристика центральної тенденції; дисперсія й стандартне відхилення як показники розкиду; мінімум і максимум як показники розмаху вибірки. Розрахунки проводилися з використанням статистичного показнника загального призначення „Statistica 6.0 for Windows”. Достовірність відмінностей між вибірками представлена рівнем значущості p.

Результати дослідження. Установлено, що ступінь виявів непереносності конструкційних металів у порожнині рота залежить від кількості металевих введень і їх різнорідності. Більшість пацієнтів мали гіперсалівацію, прояви глосалгії, парестезії, відчували печію язика, що виникали відразу після фіксації металевих протезів. До клінічних проявів приєднувалися роздратованість, головні болі й поганий сон. У процесі лікування пацієнтів з металотоксичними проявами зазначена низка позитивних властивостей тіотриазоліну. Так, більшість хворих, яким був призначений даний препарат, уже на 5-6 добу відчували зменшування печії язика, проявів глосалгії, показники салівації нормалізувалися, поліпшувався загальний стан. Повне зникнення симптомів відбувалося на 18-20 добу в пацієнтів 2-ї групи. У 1-й групі динаміка змін клінічних проявів металотоксикозу була дещо меншою. Аналіз стану АОЗ і ПОЛ показав, що пацієнти з металотоксичними проявами мали змінення показників ліпопероксидації щодо групи практично здорових.

(табл.)

Таблиця

Показники перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту в пацієнтів з токсикохімічними стоматитами.

Показники	Практично здорові (контроль)	Групи хворих
		До лікування	Після лікування тіотриазоліном (1-а група)	Після лікування тіотриазоліном +а. о. харчування Харчування (2-а група)
ЦП(умов. од.)	28, 55(0, 76)	38, 02	34, 93 (2, 31)*	28, 94 (2, 12)***
ТФ (умов. од)	0, 17(0,02)	0,11(0,01)	0, 12 (0,01)	0,13 (0,01)*
ЦП/ТФ (умов. од.)	167, 94(22, 06)	345, 64	291,08(30,37)**	222, 61(45, 88)***
МДА (ммоль/л)	72, 94(0,76)	91, 81	87,86 (6,27)*	76, 02 (5,42)**
Sh-rp. (ммоль/л)	1, 56 (0, 15)	1,24 (0,1)	1,27 (0,09)	1, 31 (0,1)**

Примітка: *p <0,05**; p<0,01;***p<0,001 у порівнянні з показниками до лікування.

Так, до лікування концентрація МДА в сироватці крові хворих була на 20, 55% вища, ніж у контрольній групі. Суттєвим також було збільшення концентрації ЦП на 24, 9% в осіб, які мали більшу кількість металевих ортопедичних конструкцій з нанесенням металозахисних покриттів, що склало в середньому 38.02 (2.16) умов. од. Концентрація ТФ достовірно знижена у хворих на 35, 29 % у порівнянні з групою практично здорових пацієнтів. Говорити про стан антиоксидантної системи можна за показником співвідношення ЦП і ТФ. У поцієнтів з проявами токсичного хіміко - стоматиту до лікування цей індекс був в два рази вищим щодо контролю. Важливу роль в оксидантному статусі організму відіграють Sh-групи. У наших дослідженнях були зазначені зниження даного показника в осіб, що страждали на непереносність металевих сплавів. Отже, за клінічною картиною токсичних хіміко-стоматитів, що розвивалися, в цілому має місце наявне зниження антиоксидантного резерву організму пацієнта й інтенсифікація процесів ПОЛ.

Аналіз впливу тіотриазоліну й тіотриазоліну+антиоксидантне харчування, що застосовується при лікуванні токсичних хіміко-стоматитів, викликаних непереносністю до конструкційних сплавів металів, на процеси перекисного окислення ліпідів і стан антиоксидантного захисту свідчить про такі закономірності. При лікуванні пацієнтів тіотриазоліном спостерігали тенденцію до пригнічення процесів ПОЛ. Рівень МДА і в 1-й і в 2-й групах достовірно знизився з 91. 81 (7,3) ммоль/л до 87.81 (6, 27) і 76,02 (5, 92) ммоль/л, (p<0,001), відповідно.

Однак у 2-й групі, в порівнянні з 1-ю, зменшення концентрації МДА склало 13, 75% , що очевидно пов’язано з фактором харчування. Вміст ЦЛ у сироватці крові хворих 2-ї групи зменшився на 23, 74% в порівнянні з показниками до лікування й на 17, 15 % у порівнянні з даними 1-ї групи. Нами також відмічено деяке збільшення концентрації ТФ у 2-й групі в порівнянні з даними до лікування. При цьому показник ЦП/ТФ в групі пацієнтів, які приймали тіотриазолін +антиоксидантне харчування, зменшився на 35, 54%, а в 1-ій групі менше на 15, 78%. У пацієнтів 2-ої групи відзначалося підвищення вмісту SH-груп на 5, 64%, а в 1-ій групі — на 2, 47% (p>0,05).

Отже, використання тіотриазоліну та антиоксидантних харчових продуктів підвищує резистентність клітинних мембран, що і обумовлює зниження інтенсивності процесів ПОЛ та активізацію системи АОЗ. На наш погляд, взаємовідношення ПОЛ та антиоксидантної системи відображає картину патогенезу токсико-хімічних стоматитів, отриманих непереносністю до конструкційних металів. Таким чином, одержані дані свідчать про велику ефективність використання тіотриазоліну з антиоксидантним харчуванням при лікуванні токсико-хімічних стоматитів металотоксичного генезу.

Висновки

1. Тіотриазолін підсилює фактори природньої детоксикації за метало-токсичного впливу металічних ортопедичних конструкцій.

2. Тіотриазолін є ефективним адаптогеном і гепатопротекторним препаратом, дозволяє усунути симптомокомплекс токсико-хімічного стоматиту та показаний при лікуванні пацієнтів з даною патологією.

3. При розвитку токсико-хімічного стоматиту, обумовленого непереносністю металевих конструкційних матеріалів, коли немає можливості видалити дані ортопедичні елементи, доцільно рекомендувати, крім тіотриазоліну, вживання харчових продуктів, біологічно активних речовин, фітопрепаратів з високим ступенем антиокислювальної здатності.

Література

1. Куценко С.А. Основы токсикологи / С.А. Куценко.- СПб., 2002.- 872 с.

2. Бабин Е.Ю. Сравнительная оценка состояния npоцессов переокисления липидов в различных структурах мозга при острой церебральной ишемии на фоне комбинированного применения ацелизина и тиотриазолина / Бабин Е.Ю., Лысенко Е.А., Савченкова Л.В. // Буковинський медичний вісник. – 2001.- №5(4).- С 141-145

3. Тиумов Л.А. Механизмы естественной детоксикации и антиоксидантной защиты / Тиумов Л.А. // Вестник Российской академии медицинских наук.-М. Медицина, 1995.- №3.- С 9-13

4. Никонов А.Ю. Нарушение прооксидантно антиоксидантного гомеостаза при введении никеля и нитрида титана / Никонов А.Ю. // Проблеми медичної науки та освіти. – 2005.- №2.- С 49-52

5. Никонов А.Ю. Применение тиотриазолина в патогенетическом лечении симптомокомплекса непереносимости металлических зубных протезов / Никонов А.Ю. // Экспериментальна і клінічна медицина.- 2006.-№2.- С 152-156

6. Di Giampaolo L., Di Gioaccino M., Ponti J. ”In vitro” comparative immune effects of different titaniun compounds. Int.J. Immunopathol. Pharmacol. – 2004.- №17(2).- Р 115-122

7. Ermolli M., Menne С, Pozzi G. Nickel, cobalt and chromium - induced cytotoxicity and intracellula accumulation in human hacat keratinocytes. Toxicol.- 2001.- №15.- Р 348-353