Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

К.пед.н. Шарата Н.Г.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

До питання механізму ефективного управління інноваційними процесами у вищих навчальних закладах

Аналіз процесів розвитку в різних сферах людської діяльності свідчить, що їх основою є різного роду інновації в науці, техніці, організації, що втілені в нові продукти, послуги, технології. Сучасний стан освіти не є винятком, адже він не може існувати без інновацій, які сприятимуть створенню конкурентоспроможного середовища, розширенню самостійності вищих навчальних закладів, наданню ними додаткових освітніх послуг тощо. Це вимагає удосконалення структури, механізмів ефективного управління інноваційними процесами.

Для визначення механізму ефективного управління інноваційними процесами, необхідно розглянути внутрішню та зовнішню системи управління інноваційним процесом, визначити цілі, зміст, функції, принципи управління.

На думку А. М. Мухамед'ярова, сьогодні у виробництві, сільському господарстві функціонують дві взаємопов’язані системи управління інноваційним процесом [1].

Перша система – це загальна система управління виробництвом. При цьому управління інноваційним процесом розглядається як складова частина системи управління сільським господарством. Ця система спрямована на вирішення проблем виробництва в цілому, одночасно стимулюючи розвиток інноваційного процесу. Це зовнішня система управління інноваційним процесом.

Друга система – це управління безпосередньо інноваційним процесом. Ця система відрізняється від управління іншими соціально-економічними процесами за змістом, метою, функціями, принципами й методами. Це внутрішня система управління інноваційним процесом.

Цілями управління інноваційним процесом є: безперервне оновлення й удосконалення продукції, що виробляється, а також послуг, що надаються; подальший розвиток наукового та науково-технічного потенціалу країни.

Сутність управління інноваційними процесами полягає у цілеспрямованому впливі на процес досліджень, проектно-конструкторських розробок і засвоєння інновацій з метою скорочення витрат та термінів виконання і, у свою чергу, підвищення ефективності (економічної, соціальної, екологічної).

Управління інноваційними процесами здійснюється на підставі загальних принципів управління й специфічних принципів, обумовлених особливостями інновацій й змістом інноваційної діяльності. Останні є важливими для формування внутрішньої системи управління. До специфічних принципів управління інноваційними процесами належить принцип гнучкості, врахування часу, комплексності, врахування невизначеності інноваційних робіт, врахування їх творчого характеру.

Важливий принцип – принцип гнучкості, який обумовлений циклічним характером науково-технічного прогресу, неможливістю передбачення результатів наукових досліджень. Цей принцип потребує застосування особливих видів планування й форм фінансування, впливає на склад науково-технічних кадрів й вибір методів управління.

Принцип врахування часу обумовлений значною тривалістю інноваційного циклу, нерівномірністю часового проміжку виконання окремих його стадій та етапів. Цей принцип пов'язаний з перспективністю інновацій, що означає необхідність врахування довготривалих результатів прийнятих управлінських рішень.

Принцип комплексності передбачає технічну, економічну, організаційну та інформаційну єдність на усіх стадіях та етапах інноваційного процесу. Це впливає на всі елементи системи управління інноваціями: планування, фінансування й організаційне забезпечення тощо. Комплексність означає ще й забезпечення тісного зв’язку між різними галузями науки й між функціями управління.

Принцип врахування невизначеності інноваційних робіт та їх ризикованого характеру проявляється в прогнозуванні й плануванні, фінансуванні й методах оцінки ефективності нововведень. Він вимагає створення фінансових резервів для ліквідування можливих негативних наслідків від ризику або коректування термів виконання окремих інноваційних робіт при плануванні.

Принцип врахування творчого характеру інноваційних робіт заснований на впливі творчого характеру створення й впровадження інновацій на систему управління інноваційним процесом. Він враховується при організації процесу виконання робіт, побудові структури управління, визначенні режиму роботи й сил. Керівництва, оцінки ефективності інноваційних робіт й особливо при стимулюванні праці співробітників..

Ефективність управління інноваційними процесами реалізується через організаційно-педагогічний механізм, що за своєю сутністю є інноваційним. Він уявляє собою сукупність організаційних, управлінських, фінансових, правових, інформаційних, технологічних й морально-психологічних елементів, їх взаємозв’язки й взаємодії, що сприяють успішному здійсненню інноваційної діяльності й підвищення ефективності її результатів. На нашу думку, основними елементами інноваційного механізму є: організаційно-педагогічні форми інноваційних відносин; методи управління інноваціями; методи фінансування інновацій; порядок формування й використання інноваційних фондів;законодавча база в галузі інновацій; методи оцінки ефективності результатів інновацій; морально-психологічні методи взаємодії на інноваційну активність; заходи інформаційно-технічного оснащення інноваційного процесу.
Налаштування інноваційного механізму, спільне функціонування всіх його елементів багато в чому визначається їх взаємообумовленість й відповідність, пропорціональність. Відповідність і структура цих елементів, значимість та оптимальність форм, методів мають відповідати рівню управління, на якому здійснюється інноваційна політика [1].

Для ефективного управління інноваційними процесами у ВНЗ основна увага має приділятися, на нашу думку, на такі основні організаційні форми інноваційної діяльності: створення на базі ВНЗ навчально-науково-інноваційного комплексу;трансформація ВНЗ в освітньо-дослідний ВНЗ зі створенням біля нього паркової зони; створення у ВНЗ інформаційно-консалтингового центру.

Змінні умови функціонування вищої школи, необхідність підвищення конкурентоспроможності інновацій потребують пошуку організаційних форм інноваційної діяльності. Найбільш перспективною формою, на нашу думку, є навчально-науковий-інноваційний комплекс (ННВК), що дозволяє найбільш ефективно відпрацювати моделі інтеграції науково-освітніх закладів з партнерами у галузі промисловості.

ННВК – це вищий навчальний заклад, що: має статус юридичної особи або асоціацію юридичних осіб;пройшов атестацію та держану акредитацію; реалізує відповідно до ліцензії освітні програми вищої та середньої освіти; проводить наукові досягнення й науково-технічну діяльність; має у складі акредитовані інноваційні структури; забезпечує єдність освітнього процесу, науково-дослідної, науково-технічної й інноваційної діяльності на всіх етапах і формах підготовки фахівців; забезпечує випуск інноваційного продукту: інформаційного, спеціалістів [2] .

Головна специфіка ННВК полягає у тому, що поруч традиційними (речовим (матеріальним) й інформаційним (ідеальним) інноваційними продуктами, він має випускати «специфічний інноваційний продукт» – спеціалістів. Сьогодні стратегічною програмою багатьох ВНЗ, на нашу думку, має стати формування якісно нового ВНЗ. Формою якого має стати інноваційних технопарк, а сам університет прийняти форму освітньо-дослідного інноваційного університету [3]. Сутність такого університету полягає в орієнтації на логічне поєднання у рамках проведеної єдиної навчально-наукової політики освітньо-дослідної діяльності, побудованої на основі інноваційних розробок, методик і програм. Тобто, освітньо-дослідний процес, побудований таким чином, має орієнтувати спеціаліста, що готується у рамках такого ВНЗ, не на сьогодні, а на перспективу, тобто тут має бути закладено у випускниках здібності перспективного мислення, що адаптується до швидко змінних умов життєдіяльності суспільства в постіндустріальній цивілізації, громадянського суспільства й глобалізації економічних й соціальних процесів. Іншою прогресивною інноваційною організаційної структури ВНЗ може стати інформаційно-консалтинговий центр, завданнями якого є: проведення моніторингу інноваційних проектів, що реалізуються; проведення консалтингової діяльності; надання інформаційних послуг; навчання співробітників суб’єктів інноваційної діяльності.

Проведення моніторингу надає оцінку експертами інформаційно-консалтингового центру проектів, що реалізуються, спрямованих на виявлення помилок, порушень затверджених правил і норм, своєчасне прийняття рішень з підвищення ефективності реалізації проекту.

Література:

1. Мухамедьяров, A.M. Инновационный менеджмент /
A.M. Мухамедьяров. – М.: ИНФА-М, 2004. – С. 20.

2. Казакова, Н.В. Университеты и экономика, основанная на знаниях / Н.В. Казакова. – Саратов: Сарат. гос. техн. ун-т, 2002. – С. 131.

3. Юрьев, B.M. Формирование региональной инновационно-образовательной среды системы непрерывного образования: опыт и перспективы Тамбовского государственного университета им. Г.Р. Державина / B.M. Юрьев // Психолого-педагогический журнал Гаудеамус. – 2004. – № 1(5). – С. 26.