Філологічні науки/3. Теоретичні й методологічні проблеми дослідження мови

К.філол.н. Стасюк Т.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Основні метапоняття соціокогнітивного

термінознавства: мова для спеціальних

цілей / фахова мова

Сьогодні, коли відбувається перегляд традиційних питань про сутність терміна, про специфіку наукових текстів, про особливості мови для спеціальних цілей, про структури знання, які стоять за терміном, про когнітивні карти науки, про професійну комунікацію, необхідним є розроблення метапонять нового напряму термінознавства, яке отримало назву соціокогнітивне термінознавство (термін Р.Теммерман).

Саме в когнітивному термінознавстві почала розвиватися теорія мов для спеціальних цілей (фахових мов), і стало можливим виділення основних їхніх характеристик, що дозволяє показати сутність фахової мови як з когнітивної, так і з коммунікативної точки зору, а також визначити місце окремих мов для спеціальних цілей в загальнонаціональній системі тієї чи іншої конкретної мови. Це дозволило сформулювати наукове визначення фахової мови.

Мова для спеціальних цілей - це система лінгвістичних засобів загальнонаціональної мови, що репрезентує структури знання, які склалися в певний період розвитку науки і демонструють досягнутий в цей період особливий рівень розвитку для соціуму [2].

Фаховою мовою можна називати “сукупність усіх мовних засобів, які застосовуються у професійно замкнутій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері” [2: 53]. До цієї дефініції варто додати, що функціонування цієї мови забезпечується чітко встановленою термінологією.

З точки зору когнітивно-дискурсивної парадигми, мова професійної комунікації – це така система лінгвістичних засобів загальнонаціональної мови, яка репрезентує структури знання, що склалися в певний період розвитку науки, і демонструє досягнутий в цей період рівень розвитку в конкретній предметній галузі знання, який є важливий для соціуму і забезпечує його власний розвиток і прогрес.

Релевантність окремо взятої фахової мови зумовлена релевантністю відповідної спеціальної сфери знання, тобто специфіка її пов’язана зі специфікою самої галузі знання, з рівнем розвитку цього знання і його важливістю для відповідного соціума.

Основні функції мови для спеціальних цілей – представляти концептуальну і мовну картину даної галузі знання, а також здійснювати професійне нормування і забезпечувати адекватність мовних засобів, бути сховищем структур людського знання і досвіду, служити забезпеченню опису спеціальної сфери знання і спілкування в ній, а також її розвитку.

Стуктура мови професійної комунікації передбачає виділення чотирьох основних страт (або зон): ядром виступає термінологія (сукупність термінів), іншу частину простору заповнюють професіоалізми (професійне просторіччя), професійні жаргонізми і усні корпоративні одиниці (корпоративні діалекти) [1; c.48].

Основною лінгвістичною складовою фахової мови є терміни. Їх когнітивне осмислення також було здійснено в когнітивному термінознавстві, де термін визначається як вербалізований результат професійного мислення, значущий лінгвокогнітивний засіб орієнтації в професійній сфері і найважливіший елемент професійної комунікації. В терміні реалізується результат пізнання тієї чи іншої спеціальної області знання або діяльності, в ньому репрезентовані структури спеціального знання, які визначають когнітивну сутність терміна.

Неоднорідність мови професійної комунікації, пов’язана з об’єднанням в ній як мініму трьох форм взаємодії (офіційної, неофіційної повсякденної і неофіційної оцінної), не лексичному рівні представлена трьома основними групами одиниць: термінами, усною професійною лексикою (професіоналізмами) і професійними жаргонізмами. Ці лексичні шари відрізняються як змістом трансльованого знання, так і прагматичними властивостями. Ядром або своєрідним комунікативним центром мови професійної комунікації виступає термінологія. Всередині кожного із названих класів одиниць ми можемо спостерігати складні зв’язки і відношення. Так, наприклад, термінологія представлена наступними чотирма розрядами: загальногалузеві (загальнонаукові) терміни, галузеві, вузькогалузеві та вузькоспеціальні термінологічні одиниці. На відміну від професіоналізмів і професійних жаргонізмів, що функціонують на основі узуальних норм, терміни є кодифікованими одиницями мови, тобто закріпленими в ДСТУ, словниках і довідниках професійного і загальнолітературного характеру [1; c. 50 – 51].

З іншого боку, всю лексику фахового тексту можна поділити на 5 видів: 1) терміни певної галузі, які мають власну дефініцію; 2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (в т.ч. терміни суміжних наук); 3) напівтерміни або професіоналізми, до яких можна віднести й номенклатури; 4) професійні жаргонізми, які не претендують на точність та однозначність, мають великий рівень образності та емотивно забарвлене значення; 5) нетермінологічна лексика, яка складається з загальновживаних і загальнонаукових слів, об’єктивуючи повсякденні і фонові значення. У мовній реалізації когнітивного фону нетермінологічна лексика забезпечує введення термінів у професійну комунікацію шляхом своєї власної термінологізації.

1. Голованова Е.И. Введение в когнитивное терминоведение: учеб.пособие / Е.И.Голованова. – М.: Флинта: Наука, 2011. – 224с.

2. Зяблова О.А. Принципы исследования языка для спецыальных целей (на примере языка экономики). Издательство РАН. – М., 2005 – 320 с.