Право/10. Хозяйственное право.

 

Дутчак Віра Федорівна

 

аспірантка кафедри правового регулювання економіки

 

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана», Україна

 

Види екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи та засоби їх здійснення

 

В сучасних умовах реалізації ноосферної концепції сталого розвитку в Україні відбувається поступова екологізація економіки. Доцільно починати впровадження такої концепції на території Чорнобильської катастрофи, так як економічні та екологічні умови такої території є специфічними в силу обмеження доступу до певних природних ресурсів. Невідповідність господарсько-правового регулювання здійснення екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи, відсутність визначення видів екологічно безпечного господарювання на такій території та їх закріплення в чинному законодавстві обумовлює актуальність теми даного дослідження.

Питання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у своїх наукових працях розглядали такі вчені-юристи: І. О. Віхрова, А. С. Ластовецький,                       О. Ю. Нечипоренко, А. В. Омельченко, В. Ф. Опришко та інші. Але поза увагою науковців залишається дослідження видів екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи та конкретизація засобів здійснення господарської діяльності на такій території. Тому, метою даного дослідження є визначення видів екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи та засобів їх здійснення.

Доцільно зауважити, що відродження господарської діяльності на території Чорнобильської катастрофи можливе тільки за умови екологізації економіки такого регіону. Як зазначає М. В. Трегобчук, ще в 1992 році у місті Ріо-де-Жанейро «Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією функціонування земної цивілізації у ХХІ ст.» [1]. В Україні державна політика в сфері сталого розвитку та екологізації економіки, в тому числі напрямку екологічно безпечного господарювання, розвивається повільно. Верховною Радою України 24 грудня 1999 року прийнято Постанову «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів» [2], 21 грудня 2010 року прийнято Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» [3]. В міністерствах України існує відповідна законопроектна робота щодо Концепції переходу України до сталого розвитку. В основі вище згаданої концепції лежить необхідність структурної перебудови економіки на засадах обов'язкової інтеграції екологічної політики в стратегію економічних реформ [4]. В положеннях проекту такої концепції міститься перелік інструментів впливу, використання яких на території Чорнобильської катастрофи могло б забезпечити більш швидке відродження господарської діяльності, а саме: «екологізація виробництва з метою зниження рівня техногенного навантаження на довкілля, перехід на екологічно безпечні технології; створення правових та економічних передумов для випуску конкурентоспроможної продукції тощо» [4]. Ось чому є важливим нормативно-правове врегулювання здійснення екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи та визначення видів господарської діяльності на такій території, що є екологічно безпечними, і які є пріоритетними для впровадження при відродженні економіки в даному регіоні.

Проведені А. Арсененко, М. Сакада та Є. Суйменко соціальні дослідження, шляхом соцопитування в забруднених та чистих зонах, надали результати щодо найбільш перспективних видів виробництва в Чорнобильському регіоні. До їх переліку населення віднесло в ранговому переліку: переробку сільськогосподарської продукції, випуск споживчих товарів та послуг населенню, відродження народних промислів, створення нових видів виробництва, виробництво та переробку сировини, використання забруднених територій під полігони для дослідження і експериментів [5]. Але при визначенні видів екологічно безпечного господарювання потрібно враховувати не тільки внутрішнє переконання суб’єктів господарювання щодо здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, а й екологічні умови такої території, а саме її радіаційні показники. Тому залежності від екологічних показників господарсько придатної території Чорнобильської катастрофи, пропонуємо виокремити такі види екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи в порядку пріоритетності їх впровадження на такій території:

1. Перероблення ядерних відходів: передбачається переробка тільки тих відходів, які залишилися на промисловому майданчику ЧАЕС.

2. Збирання, очищення та розподілення води: до такої господарської діяльності належить видобування, збір та очищення прісної води, ‒ розподілення питної та не питної води для промислових потреб, населенню тощо.

3. Виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення та постачання електроенергії: це в першу чергу вітрові електростанції, гідроелектростанція, з переробки та очищення води, сонячні електростанції. Наприклад, науковці А. Мельников, Т. Лобач, С. Саверский, В. Холоша запропонували в 2011 році використати опору радара Чорнобиля-2 та перетворити її у «вітрову стіну». Науковці зазначають, що «будівництво вітрової електростанції в Чорнобиль-2 може слугувати одним із напрямків реабілітації Чорнобильської зони відчуження і повернення її до господарського використання» [6, с. 90].

4. Видобувна-промисловість передбачає господарську діяльність в сфері добування корисних копалин глибоких покладів та корисних копалин місцевого значення. Якщо добувати, наприклад, паливно-енергетичні корисні копалини глибоких покладів і здійснювати пряме постачання з місця видобутку спеціальним трубопроводами, то буде досягнуто не потрапляння радіоактивних речовин до такої сировини.

5. Целюлозно-паперова переробна промисловість можлива на території чорнобильської катастрофи у випадку переробки деревини із застуванням спеціальних радіаційно понижуючих технологій.

6. Лісове господарство: деревина при спеціальній обробці майже втрачає вміст в собі радіонуклідів; на тих територіях, де підвищені радіаційні показники в деревині, ліси будуть слугувати потужним джерелом вироблення кисню, укріплення ґрунтів щоб вони не розмивалися і не переносили з собою радіонукліди в поверхневі води.

7. Сільсько-господарська діяльність: в рослинництві ‒ це вирощування саженців плодо-ягідних культур (як зазначають П. П. Надточій,                         А. С. Малиновский, А. О. Можарта: «4 роки малий період для опромінення саженців» [7]), вирощування технічних культур таких як рапс, льон; в тваринництві здійснення екологічно безпечненого господарювання можливе лише при «постійному годуванні тварин екологічно чистими кормами», «відгодівлі за 40-60 діб до забою спеціальними нейтралізаторами», «обробці молока та м’яса фероцином», «обов’язкового радіологічного контролю виготовленої продукції» [8].

8. Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів із використанням екологічно чистої сировини.

9. Створення на відповідній території Чорнобильської катастрофи (міста Прип’ять, Чорнобиль та прилеглі до них території в радіусі десятикілометрової зони навколо ЧАЕС) природного парку-заповіднику.

Визначення вище вказаних видів екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи є важливим кроком у розробці господарсько-правового механізму забезпечення господарської діяльності на території Чорнобильської катастрофи, так як це дозволить у майбутньому законодавчо закріпити пріоритетність впровадження того чи іншого виду екологічно безпечного господарювання на такій території, з’ясувати напрямок державної політики щодо підтримки підприємництва. Державна підтримка може здійснюватися тільки за допомогою відповідних засобів здійснення екологічно безпечних видів господарювання.

На нашу думку, засобами здійснення вище перерахованих видів екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи є:

-       створення гарантій довговічності екологічної безпеки об’єкта «Укриття»;

-       забезпечення переробки та надійного захоронення радіоактивних відходів, що залишилися на ЧАЕС;

-       мінімізація радіаційного випромінювання на територіях з довго тривалими радіонуклідами, шляхом застосування спеціальних транспортних засобів, одягу, кулінарної обробки харчових продуктів;

-       впровадження наукових досліджень, новітніх технологій у виробництві та переробці продукції, з метою зниження вмісту радіоактивних речовин до прийнятних рівнів;

-       формування кластерів на території Чорнобильської катастрофи як засобу відродження господарської діяльності на такій території;

-       залучення фінансових ресурсів на територію Чорнобильської катастрофи за рахунок створення державою привабливого інвестиційного клімату;

-       створення сучасної екологічно безпечної інфраструктури сполучення;

-       забезпечення впровадження контролю за якістю в сфері екологічно безпечного господарювання;

-       гарантування прав суб’єктів господарської діяльності в контексті екологічно безпечного господарювання та притягнення до відповідальності правопорушників в даній сфері.

Отже, вище запропоновані заходи потребують нормативного закріплення їх у відповідних нормативних актах, що регулювали б правові умови екологічно безпечного господарювання на території Чорнобильської катастрофи та відродження господарської діяльності на такій території в цілому. Постає необхідність в комплексній розробці Концепції нормативно-правового забезпечення здійснення господарської діяльності на території Чорнобильської катастрофи, що потребує подальших досліджень в даному питанні.

 

Література:

1.       Трегобчук В.М. Екологобезпечна економіка: альтернативи немає // Вісн. НАН України. ‒ 1998. ‒ № 3-4. ‒ С. 15-21.;

2.       Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної  екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010р. № 2818-VI // Відомості Верховної Ради України. ‒ 2011, ‒ № 26 ‒ ст. 218;

3.       Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів» від 24.12.1999р. № 1359-XIV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1359-xiv;

4.       Проект Закону України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/laws/laws/nuclear/92.htm;

5.       Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи (результати соціологічних досліджень 1986-1995рр..) / Відп. ред.: В. Ворона, Є. Головаха,                       Ю. Саєнко; Фото. В.Марущенко, О. Гусєва; Худож. Оформ.                            Ю. Модлінського. – Харків: Фоліо, 1996. – 414с., Фотоліт;

6.       Мельников А, Лобач Т., Саверский С., Холоша В. и др. Ветроелектростанция в Чернобыле-2. // Висновки та рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього» ч. 1. – 2011. – 383.;

7.       Надточій П. П., Малиновский А. С., Можарта А. О. Досвід подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. // Висновки та рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього» ч. 1. – 2011. – 383.;

8.       Зубед М. В., Пристер Б. С., Алексахин Р. М. и др. Актуальные проблемы производства сельскохозяйственной продукции в зоне радиоактивного загрязнения ЧАЭС. // Висновки та рекомендації Міжнародної конференції «Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього»  ч. 1. – 2011. – 383.