Рябуха А. В.

НУ «ЮАУ ім. Я. Мудрого»

ІПСК для МВС України 5курс 4 група

Питання визнання Україною цінностей Європейського Союзу

Європейський Союз, як унікальне політико-економічне утворення аналогів якого досі не створено, не може не викликати інтерес з боку України. Ті соціальні та економічні можливості, що може надати членство в союзі громадянам нашої держави та економіці, не можуть залишити байдужим. Проте для участі в європейському союзі вимагається досягнення ряду вимог. Такі вимоги були сформовані на засіданні Європейської ради в місті Копенгагені в червні 1993 року, і стосувались країн Центральної та Східної Європи:

- досягнення стабільності інституцій, які гарантують демократію, верховенство права, права людини, дотримання і захист прав меншин (політичний критерій);

- існування функціонуючої ринкової економіки, а також здатність витримувати конкурентний тиск та дію ринкових сил у межах ЄС (економічний критерій);

- спроможність взяти на себе зобов'язання, що випливають із членства, у тому числі дотримуватися цілей політичного, економічного та монетарного союзу шляхом приведення національної системи законодавства у відповідність до Спільного доробку ЄС (юридичний критерій).

Крім вище згаданих існує ще критерій внутрішньої спроможності ЄС "поглинути" нового члена, а також географічний критерій, адже членом ЄС може стати лише "європейська країна".

Найважливішою умовою для початку переговорів про вступ до ЄС є відповідність політичному критерію членства. Це ґрунтується на ст.49 Договору про Європейський Союз: «будь-яка країна, яка поважає цінності зазначенні у ст.2, і зобов’язується втілювати їх у життя, може звернутися із заявою про прийняття її в члени Союзу».

Вище названими цінностями є: повага людської гідності, свободи, демократії,рівності, верховенства права; повага до прав людини, включно з правами осіб, що належать до меншин. Повага в контексті даної статті означає, що держава має вчиняти активних дій по захисту перелічених цінностей, пасивне визнання не можливе так як держава є активним суб’єктом право регулювання.

В більшості країн світу, для органів державної влади встановлюється правовий режим: те що прямо не передбачено законом – заборонено. ч.2ст.19КУ Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це зумовлює необхідність нормативного закріплення прав та обов’язків органів державної влади по захисту вище названих цінностей Європейського Союзу в правовій системі України.

Хартія основних прав Європейського Союзу зі змінами від 26.03.2007 деталізує цінності переліченні установчим договором, що містять морально-правові засади сучасного етапу розвитку суспільства держав-членів, на яких базується ЄС. Вона є одним з основоположних документів Союзу і має таку ж юридичну силу, як і Лісабонські договори. Каталог встановлених нею прав достатньо широкий і передбачає 50 прав. Проаналізуємо деякі положення її змісту на відповідність нормам національного законодавства.

Розділ І Хартії ("Гідність") (стаття 1-5), крім права на людську гідність, закріплює права та гарантії, які забезпечують гідне існування людської особистості в суспільстві: право на життя; заборона тортур. Ці права знайшли своє відображення і в Конституції України: ст.27 «кожна людина має невід'ємне право на життя»; ст.28 «ніхто не може бути підданий катуванню»

Стаття 3Хартії "Право на особисту недоторканність" передбачає право кожної людини на фізичну недоторканність та недоторканність психіки знайшла своє відображення в ч.2ст.28КУ («Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам») Зокрема, в галузі медицини та біології забезпечується право на добровільну та вільну згоду зацікавленої особи відповідно до встановленого законом порядку, заборона евгеністичної практики, передусім тієї, яка спрямована на селекцію людини, заборона використання людського тіла та його частин як таких як джерела прибутку, а також заборона репродуктивного клонування людських істот. Ці положення є свого роду новелами в міжнародному праві прав людини, оскільки раніше такі правила в міжнародних документах не закріплювалися. Тому наша конституція прямо не закріплює дані положення, проте їх зміст передбачається в нормативно-правових актах що прийняті на її виконання та відповідно до її положень.

У розділі II "Свободи" (статті 6-19) зосереджено увагу на фундаментальних громадянських та політичних свободах, закріплених в Європейській конвенції з прав людини: право на свободу та особисту недоторканність; на повагу приватного та сімейного життя на захист інформації особистого характеру; на укладення шлюбу та створення сім'ї (обслуговуються нормами ст. 51 Конституції України); свободу думки; совісті та віросповідання; свободу мистецтва та науки тощо. Змістовне наповнення перелічених прав передбачається в основному законі України, а саме: ст.29КУ «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторкарність»; ст.32КУ «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України»; ст32КУ «Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації; ст.34КУ «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань»; ст.35КУ «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання»; ст.54КУ «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості».

Крім того, в розділі «Свободи» закріплюються певні соціальні права, але із застереженням, що вони реалізуються «на умовах, закріплених правом Союзу та національними практикою і законодавством», тобто надають можливість враховувати соціо-культурні особливості кожної держави (право на освіту(ст.53КУ «Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою»); свободу професійної та підприємницької діяльності (ст.42КУ «Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом»); а також право на труд(ст.43КУ «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується»); право власності(ст.41КУ «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним»); право на притулок(ст.47КУ «Кожен має право на житло»)).

Вище наведене закріплення цінностей Європейського Союзу в основному законні Української держави, дає змогу стверджувати, що Україна визнає цінності Європейського Союзу в повному обсязі та зобов’язується втілювати їх у життя.Ч.2ст.8 КУ закріпила пряму дію своїх норм передбачивши права звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Ця норма дає підстави стверджувати про «повагу» Українською державою цінностей ЄС,що дає передумови звернення із заявою про прийняття її в члени Союзу.