Право/ 2. Адміністративне і фінансове право.

К.ю.н. Апаров А.М.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра

Конашевича-Сагайдачного

Поняття та особливості адміністративно-процедурної діяльності

Адміністративно-процесуальні відносини, що виникають з метою реалізації управлінських функцій і юридичним фактом щодо їх організації є волевиявлення суб’єкта державного управління, оформлене у вигляді акту, вказівки чи розпорядження (внутрішньосистемні процесуальні відносини) або заява громадянина, що звернувся за одержанням управлінської послуги (зовнішньосистемні процесуальні відносини), характеризуються як процедурні управлінські. Інші адміністративно-процесуальні відносини, якщо юридичним фактом щодо їх виникнення є адміністративно-правовий спір або порушення норми адміністративного права, є юрисдикційними процесуальними адміністративно-правовими відносинами. Тому виділяють два напрямки адміністративного процесу [1, c. 51]:

1) адміністративно-процедурна діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в разі виконання останніми делегованих державою виконавчих функцій;

2) адміністративно-юрисдикційний процес, тобто процесуальна діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, що діють на тих же засадах, що і в першому випадку, щодо вирішення адміністративно-правових спорів та реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм матеріально-адміністративного права.

Адміністративно-процедурною діяльністю охоплюється майже весь управлінський процес.

На думку Ю.О.Тихомирова, управлінський процес – це процес досягнення нормативно установлених цілей управління за допомогою правових, організаційних та інших засобів управлінського впливу, це постійно здійснювана управлінська діяльність з усіма своїми взаємопов’язаними елементами. До елементів чи функцій управлінського процесу можуть бути віднесені функції, що застосовуються двояко. З одного боку, це функції, які закріплюються в правових актах та виражають основні напрямки та предметний зміст діяльності суб’єктів, що управляють; з іншого боку, є функції, які мають процесуальну суть. Ці функції виникають на різних стадіях управлінської діяльності та виражають послідовне здійснення управлінських дій щодо збору інформації, складанню планів, прийняттю рішень тощо. Їм притаманна, як відомо, і часова характеристика, так як даний фактор враховується в повній мірі в процесі управління [2, c. 714–715].

Адміністративно-процедурна діяльність представляє собою сукупність правових форм діяльності органів виконавчої влади, а у визначених законом випадках – органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які спеціалізуються за різними галузями управління та видами юридичної практики.

Одним із видів управлінської адміністративно-процедурної діяльності є адміністративна нормотворчість. Базовим правовим актом, який мав би регулювати цей вид управлінської адміністративно-процедурної діяльності, повинен був би стати Закон України “Про нормативно-правові акти”, який переслідував би мету створення системи внутрішньо узгоджених нормативно-правових актів, спрямованої на забезпечення належних умов для реалізації прав і свобод громадян та їх ефективного захисту.

Правозастосовча діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб проявляється в управлінській діяльності в тому, що ця діяльність спрямована на реалізацію норм права і здійснювана в спеціально встановлених формах: державно-владна, творчо організуюча діяльність щодо прийняття індивідуальних конкретних правових приписів з метою вирішення відповідної управлінської справи [1, c. 51].

Необхідність застосування норм адміністративного права зумовлена випадками, коли адміністративно-правові відносини можуть виникнути або змінитися лише за рішенням органу виконавчої влади, наприклад, призов на дійсну військову службу, зарахування особи на державну службу тощо. Також, коли адміністративні правовідносини, що виникають між об’єктом і суб’єктом державного управління, є настільки важливими для держави, що є необхідність їх контролювати з її боку з точки зору законності, наприклад, президентський контроль за діяльністю міністерств та інших органів виконавчої влади; коли для виникнення певних правовідносин потрібне офіційне підтвердження наявності фактів, наприклад, шляхом реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності; коли потребує вирішення питання надання управлінської послуги, створення органом виконавчої влади умов реалізації права громадянина, наприклад, видача ліцензії на заняття окремими видами господарської діяльності [1, c. 51].

В адміністративному процесі має місце також і використання та додержання норм адміністративного права. Ця форма реалізації норм права полягає у здійсненні повноважень, наданих суб’єкту нормами права. Додержання норм адміністративного права в управлінському процесі виражається в узгодженні учасниками адміністративного управлінського процесу своєї поведінки з нормами-приписами та нормами-заборонами. Щоправда, приписи частіше реалізуються у формі їх виконання. Адміністративно-процедурна діяльність є врегульованою нормами адміністративно-процесуального права із застосуванням різних форм реалізація матеріальних норм адміністративного права.

Література:

1. Стахурський М. Адміністративно-процесуальне законодавство потребує оновлення / М. Стахурський // Право України. – 2001. – № 10. – С. 49–51.

2. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М. – 1998. – 909 c.