Право/ 2. Адміністративне і фінансове право.

К.держ.упр. Ворона Д.М.

Міністерство юстиції України

Особливості правового регулювання міграційних відносин

Сьогодні в систему права включаються наступні галузі: конституційне право, адміністративне право, фінансове право, цивільне право, трудове право, цивільно-процесуальне право, кримінальне право, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право.

Розглянуті галузі права є основними, тими галузями, які визнані як існуючі і функціонуючі абсолютною більшістю правознавців. Проте, розвиток суспільних відносин, динаміка суспільного життя створюють умови для формування нових галузей права. Так, сьогодні йде дискусія про виникнення все нових галузей права, одним з яких є міграційне право України.

У сфері правового регулювання міграційних відносин склалася саме така суперечлива ситуація. З одного боку, очевидно, що міграція є особливою сферою правового регулювання. З іншого боку, в цій сфері часто виникає інший аспект, що не має до міграції прямого відношення. Річ у тому, що міграція є багатоплановим явищем суспільного життя, поєднуючи в собі економічний, політичний, етнічний, культурний та інші аспекти. Відповідно, в умовах невизначеності предмета правового регулювання можуть виникати тенденції змішення цих аспектів у сфері права. Наприклад, чи може міграційне законодавство регулювати відносини в етнічній сфері? Очевидно – ні. Між тим, іноді робляться спроби поєднання міграційного законодавства і законодавства, що має відношення до етнічності. Фактично це означає порушення етнічних прав і свобод, так само як і прав і свобод мігрантів.

Етнічні безлади у Франції не мають прямого відношення до проблем міграції. Але ця проблема має пряме відношення до правових умов соціальної реалізації етнічних меншин, які перешкоджають їх інтеграції у французьке суспільство. Радикалізм французької влади, що виражається в депортації етнічних мігрантів, говорить про нездатність влади залишатися в діючому правовому полі [2, c. 356].

Міграція як юридичне явище є переміщенням осіб, що супроводжується зміною їх правового статусу. Таке переміщення, як правило, здійснюється при перетині державного кордону. Чинне законодавство України не дає визначення поняттю мігранта. Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до Закону України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року № 2491-III іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Мігрантом є особою, яка змінила місце проживання або перебування: вимушений переселенець, вимушено переміщена особа, іноземець і особа без громадянства [1, c. 45]. Сукупність прав і обов'язків, що визначається цими категоріями мігрантів не включає етнічний компонент, який регулюється нормами іншого законодавства. Відповідно, предмет регулювання міграційного права складають відносини, що виникають між органами державної влади і мігрантами з приводу реалізації їх правового статусу при в'їзді до країни, перебуванні або проживанні на її території і при виїзді з країни. Очевидно, що визнання або невизнання правового статусу мігрантів на основі етнічної приналежності суперечить сенсу міграційного права.

Початковим пунктом аналізу міграційного права має бути визначення предмета правового регулювання. Багато непорозумінь відносно предмета правового регулювання міграційного права пов'язані з тим, що чинне міграційне законодавство України не є правовим, тобто не інституціоналізовано в якості особливої галузі права. Правові норми і інститути, що регулюють правовідносини в цій сфері, діють в різних галузях права – адміністративне право, цивільне право, кримінальне право, податкове право. Але, очевидно, що не усі вони можуть бути віднесені до міграційного права як такого. Предмет правового регулювання міграційного права значно вужчий за правове поле, яке охоплює міграційне законодавство. Предмет правового регулювання повинен вичерпуватися тією сукупністю правовідносин, які виникають з приводу прав і обов'язків осіб, які перетинають державний кордон, перебувають і проживають на території держави імміграції, що неминуче викликає їх зміну. Ця сукупність прав і обов'язків вичерпується відбитим в законодавстві правовим статусом, що фіксує форму, характер і якість правовідносин, що виникають між мігрантом і органами державної влади. Звичайно, міграція як явище суспільного життя значно ширше. Але не будь-яка міграція за змістом міграційного права може бути визнана юридичним фактом.

Література:

1. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міграція: генезис і механізм протидії: Монографія. – Київ–Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 372 с.