Сурник Віктор Миколайович

Аспірант кафедри адміністративного права

Юридичного факультету

Київського національного університету ім. Т. Шевченка, (Україна)

Деякі теоретико-правові аспекти розуміння сутності Державної судової адміністрації

Тематика доступного правосуддя у значній мірі залежить саме від організації діяльності судів та органів. І це з тих причин, що саме належне організаційне забезпечення є однією з умов підвищення ефективності судочинства в цілому.

Характеризуючи Державну судову адміністрацію як державний орган у системі судової влади, постає необхідність висвітлити питання її сутності. Саме завдяки цьому можливо визначити місце даного інституту в судово-правовій реформі. У контексті зазначеного доцільно звернутися до напрацювань вчених з означеного питання. Адже цілком логічно, що Державна судова адміністрація, яка є ефективним інструментарієм організаційного забезпечення діяльності судів, за своєю сутністю відома давно. Докорінні зміни політичного, соціального й економічного характеру в Україні, за два останні десятиліття, охопили всі сфери суспільного життя та вагомо вплинули на стан організації судової діяльності, доступність судової влади, впливовість суддівського самоврядування, а також їх структуру і характер. Водночас, як свідчить статистика, у 2012 р. на організаційне забезпечення судів (комп’ютеризація, бюджетні асигнування на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт приміщень судів тощо) порівняно з 2011 р. зменшено в рази. Причому, фактичне фінансування істотно відрізняється від того, що передбачено державним бюджетом і становить менше 50 % запланованих асигнувань.

З огляду на це, сутність інституту Державної судової адміністрації слід вивчати у контексті його завдань, повноважень та місця у системі органів державної влади. Що й дасть змогу виявити як причини порівняно низької ефективності адміністративної реформи, що проводиться в Україні, так і механізми підвищення її результативності з питань організаційного забезпечення діяльності судової системи саме Державною судовою адміністрацією України.

Значний внесок у розробку засад щодо вдосконалення правового регулювання організації діяльності судової системи України, здійснили такі вчені як М. П. Запорожець, Р. В. Ігонін, В. Я. Карабань, О. В. Красноборов, В. Т. Маляренко, С. Ю. Обрусна, П. П. Пилипчук, А. О. Селіванова, В. С. Стефанюк, Д. М. Притика, А. А. Стрижак, С. Г. Штогун та ін.

Водночас, незважаючи на дослідження ними окремих аспектів означеної тематики, залишилися недостатньо вивченими питання адміністративно-правових засад діяльності Державної судової адміністрації України, а з проведенням адміністративної реформи є актуальним на сьогоднішній день і дослідження сутності Державної судової адміністрації.

Нині в Україні триває формування нових, наповнених особливим змістом, соціально-економічних відносин, що зумовлює необхідність реформування органів законодавчої, виконавчої і судової влади, а належне забезпечення їх діяльності, у свою чергу, передбачає залучення необхідного обсягу різногалузевих знань. Оскільки знання – це особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням їх істинності, або ж цілісна система відомостей, пізнання, які накопичені людством. Знання зі сфери адміністративного регулювання являють собою розуміння, збереження в пам’яті та вміння відтворювати основні факти науки і витікаючі з них теоретичні узагальнення, на основі яких розробляються організаційні засоби і способи, що застосовуються в процесі проведення адміністративних реформ.

Серед дискусійних проблем адміністративного права, як з теоретичного, так і з практичного погляду одне з важливих місць займає питання сутності Державної судової адміністрації, чітке визначення якої дасть вагомий поштовх адміністративному праву в пошуках нових напрямів її дослідження.

Визначенню сутності Державної судової адміністрації неодноразово приділялася увага вченими, проте ознозначного підходу до її розуміння немає. Одна група науковців, С. Ю. Обрусна, О. В. Красноборов вказують, що суть Державної судової адміністрації зводиться до суто організаційних функцій в судовій системі [1, с. 46]. Вважаємо, що даний науковий підхід має своє право на існування, проте не є безспірним. І це з тих причин, що Державна судова адміністрація розглядається науковцями в окремих аспектах, а визначення її сутності потребує комплексного дослідження. Адже, як відомо, сутність як філософська категорія виражає головне, основне, визначальне в предметі, таке, що зумовлене глибинними, необхідними, внутрішніми зв’язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення [2, c. 610].

Друга група науковців, А. М. Хливнюк, С. Г. Штогун, Р. В. Ігонін сутність Державної судової адміністрації зводять до її діяльності, що забезпечує фундаментальний принцип правової держави, тобто незалежність судової влади [3, с. 69]. Дозволимо теж дещо полемізувати з означеної позиції. Оскільки, за такого підходу сутність Державної судової адміністрації розглядається як саме явище, що передбачене в законі. Водночас, якщо трактувати співвідношення сутності та явища, то виявиться що процес пізнання починається саме з вивчення явищ, тобто зовнішньої сторони об’єктивної реальності, яка безпосередньо дається органам чуття і далі йде до розкриття їх сутності. В нашому випадку, об’єктивною дійсністю є безпосередня діяльність Державної судової адміністрації, що має і внутрішню сторону, недоступну для її прямого сприймання органами чуття. Ця сторона в дійсності й називається сутністю. Як доречно зазначає І. І. Котюк, сутність – це зміст явища, зовнішній прояв якого є лише певним аспектом його сутності, пізнання якої здійснюється шляхом аналізу та синтезу, спрямованим в глибину явища, від явища до сутності, від сутності першого порядку до сутності наступного порядку, і так до безкінечності [4, c. 51]. Отже, для розуміння сутності Державної судової адміністрації як інституту державної влади необхідно розкрити її внутрішню сторону. Це можливо зробити шляхом виокремлення характерних для Державної судової адміністрації завдань і повноважень та встановлення взаємозв’язку між ними.

Проведене дослідження нормативно-правової бази, наукової літератури дало підстави для висновку про те, що згідно з нормативно-правовими і науковими положеннями Державна судова адміністрація України є органом судової влади, про що зазначено у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» [5] від 07. 07. 2010 р. та Положенні про державну судову адміністрацію України [6] від 22 жовтня 2010 р. Сутність ж якої полягає у: 1) її державно-управлінській діяльності; 2) підзвітності органу суддівського самоврядування (з’їзду суддів України); 3) здійсненні організаційного забезпечення діяльності органів судової влади; 4) представництві судів у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом; 5) виконанні покладених на неї повноважень відповідно до поставлених завдань; 6) її структурі, де територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а їх посадові особи є державними службовцями; 7) система органів Державної судової адміністрації вибудувана на основі адміністративно-територіального поділу України; 8) напрямках діяльності її структурних підрозділів відповідно до їх функціонального призначення.

Таким чином, сміливо можна стверджувати, що в результаті проведеної адміністративної реформи, у судовій системі України Державна судова адміністрація за природно-правовими та соціально-правовими чинниками, а також за своєю сутністю є органом судової влади. Суспільні відносини, що пов’язані з організацією належної роботи судів та апарату суду в Україні фактично і відображають визначальну сутність предмету діяльності Державної судової адміністрації, що зумовлена глибинними адміністративно-управлінськими зв’язками. Хоча й завдання, повноваження Державної судової адміністрації регламентовані чинним законодавством, все ж якісне їх виконання можливе лише за умови дотримання науково розроблених правил та рекомендацій методично-правового характеру.

Список використаних джерел:

1. Обрусна С.Ю. Адміністративно-правові аспекти Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наше право. 2010 - №4. – С. 45 – 49.

2. Філософський словник / [за ред. В. І. Шинкарука]. – [2-e вид., перероб. і доп.]. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. – 876 c.

3. Ігонін Р.В. Правова природа Державної судової адміністрації. Вісник Запорізького національного унверситету. – 2010. – №3. – С. 67 – 72 .

4. Котюк І. І. Судова гносеологія: проблеми методології та практики : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Котюк Іван Ілліч. – К., 2008. – 276 с.

5. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

6. Положення про Державну судову адміністрацію України. Рішення Ради суддів України від 22. 10. 2010 р. № 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://court.gov.ua/dsa/