Шафоростов І.М. Сікова О.Д.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Індивідуально-психологічні особливості людей з різним рівнем стресостійкості

Щодня, вступаючи в численні форми взаємодії, ми піддаємося впливу різних факторів, що постійно діють на нашу психіку. Однак цей вплив не завжди буває сприятливим. Численні психологічні дослідження показують, що багато видів діяльності та деякі взаємини супроводжуються негативними емоційними станами, які називають стресовими.

Вперше термін «стрес» почав вживати канадський лікар Ганс Сельє, але він і не здогадувався, що через кілька десятиліть це слово стане популярним не тільки серед лікарів, фізіологів, психологів, а й буде, використаються в повсякденному побуті людей. З часом, поширена фраза «всі хвороби від нервів» трансформувалася у більш точну − «всі хвороби від стресів». І це небезпідставно. Тому, розуміючи процеси, що відбуваються в нашому організмі під впливом стресу, стає ще більш очевидною проблема основної індивідуальної характеристики стресу − стресостійкості.

Вагомий внесок у зародження теорії даного поняття внесли такі вчені як Г.Сельє, Л.А.Китиєв-Смик, В.Я. Апчел, В.Н. Циган та ін. Автори, що займалися цим питанням, по-різному розуміли поняття стресостійкості: як здатність переносити великі навантаження і успішно вирішувати завдання в екстремальних ситуаціях (Н.Н. Данилова [3]); як багаторівневу систему взаємопов'язаних психологічних характеристик особистості (В.С. Мерлін [4]); здатність долати стан емоційного збудження при виконанні складної діяльності (В.Л. Марищук [5]) тощо.

Досить цікаві аспекти проблем стресостійкості розглядали такі вчені як В.А. Абабков та М. Перре [1] (диференціація внутрішніх та зовнішніх факторів, що викликають порушення адаптації); В.О. Бодров [2] (вивченню ролі деяких психологічних властивостей в регуляції стресових процесів); Е. Л. Носенко і Н. В. Коврига [6] (розгляд стресозахисної та адаптивної функцій в контексті емоційного інтелекту людини).

Аналіз стану досліджень у даній галузі свідчить про те, що ця проблема нині недостатньо розроблена. Можна сказати, що на даний час немає цілісної концепції стресостійкості особистості, тому дана проблематика є дуже актуальною, що й обумовлює тему даної роботи.

Ю.В. Щербатих [7] акцентує на тому, що детермінантами стресостійкості є індивідуально-психологічні характеристики. Даною роботою ми і спробуємо внести певний внесок у встановлення зв'язку між індивідуально-психологічними особливостями та рівнем стресостійкості.

Мета полягає в тому, щоб дослідити індивідуально-психологічні особливості у людей з різним рівнем стресостійкості.

Об’єктом цього дослідження було визначено стресостійкість. Предмет дослідження − індивідуально-психологічні особливості як фактор, що впливає на рівень стресостійкості.

Нами було висунуто такі гіпотези: а) Люди з високим рівнем нормативності мають високий рівень стресостійкості; б) Люди з високим рівнем відкритості до спілкування мають високий рівень стресостійкості.

Теоретичне значення роботи полягає у змістовному огляді питань стресу та стресостійкості, а також розгляду зв’язку з індивідуально-психологічними особливостями. З практичної точки зору, результати даної роботи можуть бути використані у лекційному матеріалі з диференціальної психології, в різноманітних тренінгах, що пов’язані зі стресостійкістю, у роботі практичного психолога, а також слугувати основою для подальшої розробки даної теми.

Новизна роботи полягає в розширенні уявлень щодо індивідуально-психологічних факторів стресостійкості за рахунок розгляду таких особливостей людини як нормативність та відкритість до спілкування.

Для проведення емпіричного дослідження нами було сформовано вибірку, до складу якої входило 40 студентів психологічного факультету Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара. Вік досліджуваних коливався від 19 до 22 років. За характеристиками статі, вибірка нараховує 9 чоловіків та 31 жінку.

Методи дослідження: а) Багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттела − 16 PF (форма А); б) Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації Хомса і Раге. Для статичного аналізу отриманих даних було застосовано критерій для визначення міжгрупових розбіжностей φ*- кутове перетворення Фішера.

У результаті проведення дослідження були отримані результати згідно з якими можна стверджувати, що люди з високим рівнем супер-его мають вищий рівень стресостійкості ніж ті, у яких рівень супер-его нижче (ρ≤0, 05). В операціоналізації факторів за особистісним опитувальником Р. Кеттела, знаходимо пояснення, що під поняттям супер-его розуміється нормативність, відповідальність, дотримання нормальних стандартів і правил.

Отже, за результатами дослідження підтверджується одна з висунутих нами гіпотез. А саме: Люди з високим рівнем нормативності мають високий рівень стресостійкості. Гіпотеза щодо понять відкритості до спілкування та стресостійкості не підтвердилась.

Спробуємо пояснити, яким же чином пов’язані поняття стресостійкості та нормативності. Відомо, що людина не може жити і розвиватися поза суспільством. Саме суспільство вимагає актуалізації основних механізмів взаємодії між людьми. Всі ці процеси, так чи інакше, урегулюванні певними нормами. Щоб біль-менш нормально співіснувати з оточуючими, людина повинна дотримуватись цих положень.

Однак відомі випадки, коли люди не приймають норми та правила існуючі у суспільстві. У такої людини закладається внутрішній конфлікт між мірою ідентифікації з суспільством і мірою виокремлення себе від інших. Адаптація такої людини буде неефективною та спостерігатиметься протистояння суспільству в цілому. Зі сторони ж суспільства, людина буде відчувати тиск, спроби домогтися від неї бажаної, соціально прийнятної поведінки. Такий вплив буде сприйматися як зовнішній подразник (стресор). Саме тому стресостійкість такої людини буде нижчою, ніж у тих представників суспільства, що мають достатньо високий рівень нормативності.

Висновки. Даним дослідженням ми розширюємо уявлення щодо індивідуально-психологічних факторів стресостійкості. І, підводячи підсумок, слід зазначити, що на сьогоднішній день існує потреба у вдосконаленні методичного апарату дослідження, вивченні особливостей проявів стресостійкості, розробці нових підходів її формування в процесі життєдіяльності кожної людини та підготовці професіоналів з використання теоретичних надбань у практичній сфері. До того ж існує необхідність створення цілісної концепції стресостійкості особистості. Таким чином, ми бачимо досить широке коло подальших перспектив дослідження.

Література:

1. Абабков В.А., Пере М. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии – СПб: Речь, 2004.– 166с.

2. Бодров В.А. Роль личностных особенностей в развитии психологического стресса / Психические состояния: под ред. Л. В. Куликова.– СПб: Питер, 2000.– с. 448-454.

3. Данилова Н. Н. Функциональные состояния: механизмы и диагностика. − М: МГУ, 1985. − 287с.

4. Кім В.К., Черняк А.І. Психосемантичний аналіз поняття «стресостійкість» у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка / Військово спеціальні науки.. – 2007. – №18-19 – с. 31-33.

5. Марищук В.Л., Евдокимов В.И. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. – Самара: Издательский Дом «Сентябрь», 2001. – 259с.

6. Носенко Е.Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е.Л.Носенко, І.Ф.Аршава, К.П.Кутовий. – Д.: Вид-во «Інновація», 2011. – 178 с.

7. Щербатых Ю. В. Психология стресса и методы коррекции / Ю. В. Щербатых. – С Пб.: Питер, 2006. – 256с.