Глушко О. І. Здрок О.Ю.
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна
Психологічні
особливості Я-концепції підлітка з різними типами акцентуації характеру
Проблема формування та виховання особистості є
надзвичайно актуальною у психолого-педагогічній практиці. Адже одним з головних завдань навчальних
закладів є не лише формування висококваліфікованого фахівця, а й соціально
зрілої особистості готової до повної реалізації власних внутрішніх ресурсів [2].
Ключовим показником соціальної зрілості особистості є
наявність у неї позитивної „Я-концепції”, що виступає головною умовою
самореалізації людини [1].
При аналізі літератури, присвяченій проблемі
акцентуацій характеру видно, що при характеристиці психологічних особливостей
окремих акцентуацій, К. Леонгард [4], А. Лічко [5] описують зовнішні,
поведінкові прояви окремих типів особистості. Той факт, що крім здійснення
певних вчинків, суб’єкт ще якось внутрішньо на них реагує і усвідомлює, не
враховувався більшістю науковців. На нашу думку, корекція сфери самосвідомості
особистості та її „Я-концепції”, дозволяє людині самій ініціювати певні зміни у
своєму характері та поведінці, тобто робить його суб’єктом самовиховання. У
цьому і полягає актуальність нашої роботи.
Отже, виходячи з того, що акцентуація – це певна форма дисгармонійного
розвитку характерологічних рис, можна уявити, що така сама дисгармонійність
повинна спостерігатися і у самосвідомості акцентуанта, а певний тип акцентуації
характеру зумовлює специфічно-типологічні особливості функціонування сфери
самосвідомості людини.
Мета: дослідити структуру „Я-концепції” у
підлітків з різними типами акцентуацій характеру.
Об’єкт дослідження – cтановлення “Я-образу”
підлітка.
Предметом дослідження є особливості „Я-концепції”
підлітків з різними типами акцентуацій характеру.
Методи та методики дослідження:
В якості методів
дослідження, спираючись на класифікацію Б. Г. Ананьєва нами були
обрані організаційні: порівняльний, емпіричні: психодіагностичний; методи обробки даних: математико-статистичний
(φ*-критерій кутового перетворення Фішера); інтерпретації:
структурний.
В якості
психодіагностичних методик були
обрані:
1. Характерологічний опитувальник Г. Шмішека .
2. Методика Росса Кемпбелла «Вивчення ясності „Я-концепції».
3. Методика К. Роджерса і Р. Даймонда “Самоакцептація” (підлітковий
варіант).
Теоретико-методологічною основою роботи виступили фундаментальні
психологічні праці та теорії, щодо формування та розвитку самосвідомості
підлітків (В. М. Бехтерев, Л. С. Виготський,
С. Л. Рубінштейн, В. В. Столін, В. С. Мерлін);
психологічні теорії особливостей «Я-концепції» У. Джемса,
Е. Еріксона, К. Роджерса, В. В. Століна;
структурно-функціональна модель «Я-концепції» як системи установок Р. Бернса;
теорії акцентуацій характеру К. Г. Леонгарда та
А. Е. Лічко.
Наукову новизну обраної теми забезпечує
типологічний підхід до вивчення формування структури Я-концепції” у її зв’язку
з певними індивідуально-психологічними характеристиками. Приймаючи це до уваги,
було вирішено дослідити особливості „Я-концепції” підлітків з різними типами
акцентуацій характеру. Адже важливим є те, що при обговоренні питання динаміки
розвитку акцентуацій характеру протягом життя, Г. Шмішек [3],
К. Леонгард [4],
А. Є. Лічко [5] підкреслюють таке явище як загострення рис
акцентуйованих характерів у підлітковому віці. В період підліткового віку
особливості „Я-концепції” при окремих видах акцентуацій проявляють себе
найбільш рельєфно.
Теоретична значущість роботи полягає у розширенні теоретичних відомостей, щодо особливостей
«Я-концепції» у підлітків з різними типами акцентуації характерів, впливу
дисгармонійного розвитку характеру на особливості установок підлітків стосовно
себе.
Практична значущість роботи полягає в тому,
що результати дослідження можуть бути використані у психолого-педагогічній
практиці при роботі з підлітками з певними акцентуаціями характеру, шляхом
формування у них позитивної Я-концепції.
При порівнянні показників отриманих
по методикам Кемпбелла
«Вивчення ясності „Я-концепції» та К. Роджерса і Р. Даймонда
“Самоакцептація” за критерієм φ*-кутового перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності
по показникам ясності
Я-концепції та самоакцепації у виділених досліджуваних
групах.
При порівнянні підлітків з
гіпертимним і демонстративним типом акцентуацій за критерієм φ*-кутового
перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності за шкалами: «ясність
Я-концепції» (φ*=1,70; р<0,05), «прийняття своєї зовнішності»,
«прийняття характеру», «ставлення до виконання справ», «соціальна поведінка» (φ*=
3,87; р<0,01, φ*= 3,24; р<0,01, φ*= 4,22; р<0,01, φ*=
3,53; р<0,01 ). Отримані результати свідчать про те, що у підлітків з
демонстративним типом акцентуації більшою мірою проявляються такі показники як
«прийняття своєї зовнішності», «прийняття характеру», «ставлення до виконання
справ», але нижчі показники «соціальної поведінки».
В ході порівняння підлітків з
гіпертимним і тривожним типом акцентуацій
за критерієм φ*-кутового перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності за шкалами: «ясність Я-концепції»,
«прийняття своєї зовнішності», «прийняття характеру», «ставлення до виконання
справ» (φ*= 2,88; р<0,01, φ*= 5,29; р<0,01, φ*= 6,53;
р<0,01, φ*= 4,12; р<0,01), та не виявлено розбіжностей за шкалою
«соціальна поведінка». Отримані результати свідчать про те, що у підлітків з
гіпертимним типом акцентуацій більшою мірою проявляються такі показники як «прийняття своєї зовнішності», «прийняття
характеру», «ставлення до виконання справ», але меншою мірою «ясність Я-концепції»
та «соціальна поведінка».
При порівнянні підлітків з
гіпертимним типом акцентуацій і осіб з контрольної групи (без наявності
акцентуацій) за критерієм φ*-кутового перетворення Фішера не було виявлено
відмінностей за шкалами: «ясність Я-концепції», «прийняття своєї зовнішності»,
«прийняття характеру», «ставлення до виконання справ», «соціальна поведінка».
При порівнянні осіб з
демонстративним та тривожним типом акцентуацій за критерієм φ*-кутового
перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності за шкалами: «ясність Я-концепції», «прийняття своєї зовнішності»,
«прийняття характеру», «ставлення до виконання справ» та «соціальна поведінка» (φ*= 4,89; р<0,01, φ*=
7,12; р<0,01, φ*= 7,12; р<0,01, φ*= 3,81; р<0,01, φ*=
3,56; р<0,01) Отримані результати свідчать про те, що у представників з
демонстративним типом акцентуацій більшою мірою проявляються такі показники як
«прийняття своєї зовнішності», «прийняття характеру», «ставлення до виконання
справ», але меншою «ясність Я-концепції» та «соціальна поведінка».
Висновки. Порівнюючи
підлітків з демонстративним типом акцентуації та осіб з контрольної групи за
критерієм φ*-кутового перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності за шкалами: «ясність Я-концепції»,
«прийняття своєї зовнішності», «прийняття характеру», «ставлення до виконання
справ» та «соціальна поведінка» (φ*=
2,60; р<0,01, φ*= 3,79; р<0,01, φ*= 4,20; р<0,01, φ*=
4,66; р<0,01, φ*= 4,05; р<0,01). Отримані результати свідчать про
те, що у представників з демонстративним типом акцентуацій більшою мірою
проявляються такі показники як «прийняття своєї зовнішності», «прийняття
характеру», «ставлення до виконання справ», але меншою «ясність Я-концепції» та
«соціальна поведінка».
При порівнянні підлітків з
тривожним типом акцентуації та осіб з контрольної групи за критерієм φ*-кутового
перетворення Фішера були виявлені значущі відмінності за шкалами: «ясність Я-концепції», «прийняття своєї зовнішності»,
«прийняття характеру», «ставлення до виконання справ» (φ*= 2,54;
р<0,01, φ*= 5,12; р<0,01, φ*= 7,45; р<0,01, φ*= 3,98;
р<0,01) та не виявлено відмінностей за шкалою «соціальної поведінки».
Отримані результати свідчать про те, що у осіб з контрольної групи більшою
мірою проявляються такі показники як
«прийняття своєї зовнішності», «прийняття характеру», «ставлення до
виконання справ», але меншою «ясність Я-концепції» і немає відмінностей у
«соціальній поведінці».
Спираючись на результати
проведеного нами емпіричного дослідження,
найбільш розповсюдженими акцентуаціями характеру у нашій вибірці є
гіпертимний, демонстративний, тривожний. Узагальнено отримані нами результати мають такий вигляд:
Демонстративний тип –
високий рівень ясності „Я-концепції” при неадекватно завищеному рівні
самооцінки своєї зовнішності, характеру, завищеному ставленні до виконаної
діяльності. Знижена критичність по відношенню до своєї соціальної поведінки.
На наш погляд,
широке розповсюдження високого рівня ясності „Я-концепції” серед підлітків
демонстративного типу пов’язано з їх недостатньою самокритичністю, що може
породжувати ілюзорне почуття знання самого себе (по В. В. Століну ефект
„фальшивого Я”).
Тривожний тип акцентуації
характеру – низький рівень ясності „Я-концепції”, при неадекватно заниженій
самооцінці своєї зовнішності, характеру, результатів виконаних справ та
соціальної поведінки.
Ці результати по
контрасту відображають результати групи демонстративних акцентуантів. На нашу
думку, така розповсюдженість низького рівня самоусвідомлення, пов’язана з
загальною невпевненістю представників тривожного типу по відношенню до себе, що
може сприяти нечіткості (дифузії) свого „образу Я”.
Гіпертимний тип – середній
рівень ясності „Я-концепції”, з біль-менш адекватною оцінкою окремих
параметрів: зовнішність, характер, виконання справ. Самокритичність виражена на
достатньому рівні.
Тобто, приблизно
половина підлітків гіпертимного типу мають достатній рівні розвитку сфери
самосвідомості і самокритичності. Даний факт свідчить про те, що ознаки
гіпертимного типу впершу чергу проявляються на поведінковому рівні.
Практична значущість виконаної роботи полягає у
можливості використання даних дослідження у психолого-педагогічній практиці при
роботі з підлітками з певними акцентуаціями характеру, шляхом формування у них
позитивної Я-концепції.
Подальша перспектива дослідження полягає в
проведенні порівняльного емпіричного дослідження обраної тематики з іншими
даними, а також у виробленні рекомендацій
по самовихованню акцентуйованих підлітків та комплексу
індивідуально-корекційних заходів по роботі з дітьми даної категорії. Адже,
самовиховання має особливе значення у
розвитку та формуванні позитивної „Я-концепції”, тому виховна робота педагога з
підлітками повинна бути спрямована на прищеплення їм прагнення до праці над
собою, самовдосконалення.
Література:
1.
Бернс Р. Развитие
Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 421 с.
2.
Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. – К.: Школа, 1998. – 204 с.
3.
Братусь П. С. Аномалии
личности. М., 1988.
4.
Леонгард К. Акцентуированные
личности. / Пер. с нем., - Киев, 1981. – 236 с.
5.
Личко А. Е. Психопатии и
акцентуации характера у подростков. – Л. 1983.