Физическая
культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.
К.п.н. Чустрак А.П., Карауш І. В.
Південноукраїнський національний педагогічний університет імен
і
К.Д.Ушинського, Одеса, Україна
ТРЕНУВАННЯ СИЛИ ВЕРХНЬОГО ПЛЕЧОВОГО ПОЯСУ ДІТЕЙ
Актуальність.
Внаслідок
гіподинамії останнім часом, все частіше спостерігається збільшення кількості
дітей шкільного віку з ослабленим тонусом верхнього плечового поясу. Причин цього
негативного явища багато. На наш погляд, однією з основних причин є низька ефективність методики викладання фізичної культури в школі
та нераціональне використання нестандартного обладнання.
На розвиток фізичних якостей дітей звертали увагу
багато авторів [1, 51; 2, 11, 43, 60; 3, 85; 4, 18; 5, 200-240 та інші]
Гіпотеза. Враховуючи анатомо-фізіологічні
особливості дитячого організму, пластичність нервової системи дітей, сенситивні періоди розвитку їх
моторно-функціональних якостей та використовуючи нестандартні прилади на уроках
фізичної культури, можна значно підвищити силу верхнього плечового поясу дітей.
Об’єкт дослідження.
Розвиток верхнього плечового поясу дітей.
Предмет дослідження.
Методика підвищення сили верхнього плечового поясу дітей.
Завдання роботи: 1. Визначити
в літературі особливості розвитку дитячого організму. 2. Визначити засоби та
методики підвищення сили верхнього плечового поясу. 3. В педагогічному
експерименті визначити ефективність вибраних засобів та методів для підвищення
сили верхнього плечового поясу школярів.
Організація та
методики дослідження:
Обстеження
дітей було організоване в загальноосвітній школі міста Одеси. Використовувались
методики: 1) аналіз літератури; 2) педагогічний
експеримент, в ході якого використовували педагогічні тести шкільної програми з визначення сили верхнього плечового поясу у дітей та методику
розвитку сили[1, 51; 2, 11, 43, 60; 3, 85; 5, 200-240].
Таблиця
1
|
Клас вік |
Стать група
|
Початок
навчального року |
Кінець
навчального року |
||||||
|
Підтя- гування (Кількість разів) |
Згин.
та розгин. рук в упорі
леж. (Кількість разів) |
Підтя- гування (Кількість разів) |
Згин.
та розгин.
рук
в упорі леж. (Кількість разів) |
||||||
|
M±m |
Бали |
M±m |
Бали |
M±m |
Бали |
M±m |
Бали |
||
|
10
кл 16
р. |
Д.Е.* |
9±2 |
2 |
8±1 |
5 |
18±3,3 |
9 |
14±2,5 |
11 |
|
Д.К. |
9±1,5 |
2 |
8±1,5 |
5 |
10±2 |
5 |
9±1 |
7 |
|
|
Х.Е. |
8±2,2 |
5 |
25±3 |
6 |
12±2,1 |
12 |
35±2 |
12 |
|
|
Х.К. |
9±1 |
5 |
26±2 |
7 |
10±2 |
9 |
27±2 |
8 |
|
|
11
кл 17
р. |
Д.Е. |
9±1,5 |
4 |
9±2 |
5 |
20±2,4 |
9 |
23±2 |
11 |
|
Д.К. |
9±2 |
4 |
10±1,5 |
5 |
11±2 |
5 |
12±1 |
6 |
|
|
Х.Е. |
9±3 |
6 |
26±2,6 |
7 |
13±2 |
12 |
36±3,1 |
11 |
|
|
Х.К. |
9±1,5 |
6 |
27±1,6 |
7 |
10±1 |
8 |
28±2 |
8 |
|
Зміна
показників сили верхнього плечового поясу старшокласників за навчальний рік
*
Позначення: Д.Е. – дівчата експериментальної групи;
Д.К. – дівчата контрольної групи;
Х.Е. – хлопці експериментальної групи;
Х.К.– хлопці контрольної групи
На початку навчального року показники сили верхнього плечового поясу у старшокласників були на досить низькому та посередньому рівні. (Таблиця 1). Наприклад, дівчата 10 класу (16 років) підтягувались на низькій перекладині із вису стоячи 9±2 рази (2 бали) та згинали і розгинали руки в упорі лежачи 7±1 рази (3 бали). Дівчата 11 класу (17 років) підтягувались 9±1,5 (4 бали) та згинали і розгинали руки в упорі лежачи 9±2 рази (5 балів). У хлопців була дещо краща картина. Десятикласники (16 років) підтягувались із вису 8±2,2 рази (5 балів), згинали і розгинали руки в упорі лежачи 25±3 разів (6 балів). Одинадцятикласники (17 років) підтягувались 9±3 рази (6 балів), згинали і розгинали руки в упорі лежачи 30±2,6 разів (7 балів).
Таблиця
2
Різниця
показників сили верхнього плечового поясу старшокласників за період
педагогічного експерименту
|
Клас вік |
Стать група |
Підтягу-вання |
Бали |
P |
Згинан- ня та
розгинан-ня рук |
Ба- ли |
P |
|
10
кл 16
р. |
Д.Е.* |
+9 |
+7 |
<
0,01 |
+6 |
+6 |
<
0,05 |
|
Д.К. |
+1 |
+3 |
>0,05 |
+1 |
+2 |
>0,05 |
|
|
Х.Е. |
+4 |
+7 |
<
0,01 |
+10 |
+6 |
<0,01 |
|
|
Х.К. |
+1 |
+2 |
>0,05 |
+1 |
+1 |
>0,05 |
|
|
11
кл 17
р. |
Д.Е. |
+11 |
+5 |
<0,05 |
+14 |
+6 |
<0,01 |
|
Д.К. |
+2 |
+1 |
>0,05 |
+2 |
+1 |
>0,05 |
|
|
Х.Е. |
+4 |
+6 |
<0,05 |
+10 |
+6 |
<0,01 |
|
|
Х.К. |
+1 |
+2 |
>0,05 |
+1 |
+1 |
>0,05 |
*
Позначення: Д.Е. – дівчата експериментальної групи;
Д.К.
– дівчата контрольної групи; Х.Е. – хлопці експериментальної групи;
Х.К.–
хлопці контрольної групи
Протягом педагогічного експерименту, який тривав 6 місяців, школярі експериментальних груп виконували силові вправи в кінці кожного уроку тричі на тиждень по 12-15 хвилин.
Як видно із таблиць 1 і 2 та малюнка 1, після педагогічного експерименту всі школярі, за середніми показниками покращили свої результати. Але в контрольних групах можна говорити тільки про тенденцію до покращення бо різниця результатів виявилась недостовірною за критерієм Стюдента, (Таблиця 2).
Наприклад, дівчата 16 років експериментальної групи за період експерименту покращили свої показники підтягування на 9 разів (+7 балів), (Р < 0,01), а згинання та розгинання рук в упорі лежачи - на 6 разів (+6 балів) (Р< 0,05). За цей же період їх однолітки контрольної групи покращили підтягування на 1 раз (+3 бали), (Р>0,05), а згинання та розгинання рук в упорі лежачи - теж на 1 раз (+2 бали) ), (Р>0,05),(таблиці 1,2).
Дівчата та хлопці 16 років експериментальних груп покращили показники підтягування на 7 балів, (Р>0,05), а дівчата контрольних груп цього віку – на 3 та 2 бали відповідно (Р>0,05). Дівчата 17 років експериментальних груп покращили результати підтягування на 5 балів,
(Р< 0,05), а контрольної – на 1 бал (Р>0,05).
Показник згинання та розгинання рук в упорі лежачи покращився у всіх експериментальних групах на 6 балів, ( Р< 0,05), а в контрольних групах – на 1-2 бали, (Р>0,05). Таким чином використання експериментальної методики підвищення сили верхнього плечового поясу старшокласників дало позитивні результати.
Висновки:
1. На початку навчального року показники сили верхнього плечового поясу у старшокласників були на досить низькому та посередньому рівні. Школярі 16 років виконували силові тести шкільної програми - підтягування в середньому на 2-5 балів, а 17-річні – на 4-6 балів, згинання та розгинання рук в упорі лежачи всі школярі виконували в середньому на 5-7 балів за 12-бальною шкалою оцінок.
2. Після педагогічного експерименту всі школярі покращили досліджувані показники сили але різниця змін цих показників була достовірною тільки в експериментальних групах. Показники підтягування в експериментальних групах покращились на 5-7 балів, а згинання та розгинання рук в упорі лежачи – на 6 балів, ( Р<0,05) порівняно з вихідними даними.
3. Експериментальна методика удосконалення сили верхнього плечового поясу у школярів дала позитивні результати.
Література:
1. Гужаловский
А.А. Развитие двигательных качеств у школьников / А.А. Гужаловский М.- 1966. – С.
51.
2. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена / В.М. Зациорский. - М.: ФИС. - 1966. - С. 11, 43, 22, 60, 164, 167.
3. Менхин Ю.В. Силовая подготовка гимнастов / Ю.В. Менхин. - М.: ФИС. - 1968. - С .85.
4. Поморский П.Ю. Динамика силовых показателей развивающегося организма / П.Ю. Поморский. - М. -1987 – С. 18.
5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б.М. Шиян.– Тернопіль.: Навчальна книга – Богдан, Ч. 2. – 2002 – 247 с.