Физическая культура и спорт: 1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения.

Журавльов Ю.Г., Дудник Ю.І., Крюков Ю.М., Крюкова І.М.

Запорізький національний технічний університет. Україна

Запорізька державна інженерна академія. Україна

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ТА ТРЕНУВАЛЬНІ НАВАНТАЖЕННЯ

Симптоми захворювань серцево-судинної системи (ССС), за винятком болів в області серця, служать проявом серцевої недостатності, що виникає при порушеннях здатності серцевого м'яза до повноцінного його скорочення. Звичайно на початку розвитку слабкості серця здобувають силу основні фактори компенсації, які забезпечують пристосування серцево-судинної системи до нових умов і тим самим перешкоджають розвитку серцевої недостатності. Це, по суті справи, ті ж фактори пристосування, які в організмі спортсмена включаються при необхідності різкого збільшення функціональної здатності серцево-судинної системи. До них відносяться: частішання пульсу; перерозподіл крові по різних областях тіла; збільшення маси циркулюючої крові за рахунок переходу крові із кров'яних депо в кров'яне русло; збільшення ударного обсягу серця; підвищення швидкості кровотоку; дилатація порожнеч серця; гіпертрофія серцевого м'яза.

Комплексний підхід до проблеми серцево-судинних захворювань показує, що недостатня рухова активність - не єдина причина їх катастрофічного зростання, так само як і одні фізичні вправи не є панацеєю від всіх кардинальних розладів. Однак варто підкреслити, що на частку неактивного способу життя, надзвичайно поширеного в наш час, в загальній картині серцево-судинних порушень припадає найбільш значна вага.

В даний час серцево-судинні захворювання і пов'язані з ними ускладнення є однією з найбільш поширених причин передчасної часткової і повної втрати працездатності.

Завдання теорії і практики фізичної культури тут зводяться до того, щоб, з одного боку, забезпечити дієву профілактику серцево-судинних порушень у практично здорових осіб, тобто запобігти виникненню потенційних відхилень і розладів (превентивна фізична культура), і, з іншого боку, цілеспрямовано використовувати фізичні вправи для прискорення і найбільш повного відновлення засмучених функцій серцево-судинної системи з метою одужання і повернення людини до активної трудової діяльності (реабілітаційна фізична культура). У зв'язку з тим, що значно розширилися вікові межі учасників різних оздоровчих програм, накопичено чимало нових фактів про можливості істотного продовження професійного довголіття. Беручи до уваги можливий позитивний вплив на стан здоров'я регулярних фізичних вправ, раціональної дієти, відмови від куріння і вживання алкоголю було проведено дослидження факторів ризику коронарної хвороби серця (КХС) у дорослих чоловіків і жінок з метою визначення природи ризик-факторів. В результаті було ідентифіковано 7 факторів з загальною вагою 56% від загальної варіації: 1) низький рівень фізичної активності і фізичної працездатності - 17%; 2) несприятливі показники ліпідного обміну (високий рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ), три-гліцеридів в крові і т. п.) - 9,1%; 3) поганий функціональний стан серцево-судинної системи - 7,8%; 4) систематичне куріння сигарет - 6,7%; 5) наявність попередніх відхилень серцево-судинної функції - 6%; 6) періодичне куріння сигар або трубки - 5%; 7) спадковість - 4,5%. Таким чином, висока фізична активність є природним, фізіологічно виправданим засобом попередження КХС.

Яка ж роль регулярних фізичних вправ у зниженні ризику серцево-судинних захворювань?

Система фізичних вправ, спрямованих на підвищення функціонального стану до необхідного рівня, називається оздоровчим, або кондиційним тренуванням. Першочерговим завданням оздоровчого тренування є підвищення рівня фізичного стану до безпечних величин, що гарантують стабільне здоров'я. Найважливішою метою тренування є профілактика серцево-судинних захворювань, що є основною причиною непрацездатності в сучасному суспільстві.

Крім того, необхідно враховувати вікові фізіологічні зміни в організмі. Все це обумовлює специфіку занять оздоровчою фізичною культурою та вимагає відповідного підбора тренувальних навантажень, методів і засобів тренування.

В кондиційному тренуванні (так саме, як і у спортивному) розрізняють

наступні основні компоненти навантаження, що визначають його ефективність: тип навантаження, величину навантаження, тривалість (обсяг) і інтенсивність, періодичність занять (кількість разів у тиждень), тривалість інтервалів відпочинку між заняттями.

Характер впливу фізичного тренування на організм залежить, насамперед від виду вправ, структури рухового акту.

В оздоровчому тренуванні розрізняють три основних типи вправ, які володіють різною виборчою спрямованістю:

1 тип - циклічні вправи аеробної спрямованості, що сприяють розвитку загальної витривалості;

2 тип - циклічні вправи змішаної аеробно- анаеробної спрямованості, які розвивають загальну та спеціальну (швидкісну) витривалість;

3 тип - ациклічні вправи, що підвищують силову витривалість.

Визначено, що після одноразового сеансу інтенсивних фізичних вправ відбувається зниження рівня тривожності, причому ця реакція зберігається протягом 2-5 годин. Особи, які систематично займаються фізичними вправами, характеризуються достовірно більш низьким рівнем тривожності і депресії, так само як і більш високою впевненістю в собі. При спостереженні 36 чоловіків з високим вихідним рівнем ризику КХС протягом 8-місячного фізичного тренування, що проводиться 3 рази на тиждень, було виявлено, що найбільша результативність досягається емоційно стійкими особами які виявляють велику турботу про своє здоров'я.

Фізичне тренування обумовлює і цілий ряд позитивних фізіологічних змін, у сукупності приводить до різкого зниження рівня факторів ризику ССС. З параметрів фізичного тренування найбільше значення для її ефективності має інтенсивність вправ.

У результаті вивчення показників ліпідного обміну у великої групи чоловіків було виявлено, що достовірно (р <0,01) більш високий рівень холестерину- ліпопротеїдів високої щільності (ЛВЩ) мала група з більш високими енерговитратам (п = 74), що займається понад 2 години на тиждень з інтенсивністю понад 7 ккал.хв-1. Чоловіки, що ведуть сидячий спосіб життя і займаються менше 2 годин на тиждень з інтенсивністю нижче 7 ккал.мін-1 (п = 85), мали достовірно гірші показники профілю ліпідів в плазмі крові. Таким чином, пороговою величиною тренувального навантаження, що викликає сприятливі зміни рівня ЛВЩ для цієї групи людей, є двогодинні заняття на тиждень з загальними енерговитратам не менше 1000 ккал (тобто з інтенсивністю не менше 7 ккал.хв-1).

Таким чином, мінімальним навантаженням для початківців, необхідним для профілактики серцево-судинних захворювань і зміцнення здоров'я, варто вважати 15 км ходьби на тиждень, або 3 заняття по 40 хв.

Оптимальне навантаження -це навантаження такого обсягу та інтенсивності, що дає максимальний оздоровчий ефект для даного індивіда. Зона оптимальних навантажень обмежена знизу рівнем граничних, а зверху -максимальних навантажень. На підставі багаторічних спостережень було виявлено, що оптимальні навантаження для підготовлених бігунів становлять 40-60 хв., 3-4 рази на тиждень (у середньому 20-25 км. на тиждень). Подальше збільшення кількості кілометрів недоцільно, оскільки не тільки не сприяє додатковому приросту функціональних можливостей організму, але й створює небезпеку травматизації опорно-рухового апарата, порушення діяльності серцево-судинної системи.

Мабуть, високоінтенсивні вправи, що використовуються при бігу, є необхідною умовою підтримки або досягнення сприятливого рівня ліпідів крові. Найбільшу ефективність фізичне тренування має в тому випадку, якщо інтенсивність складає 60-80% від МСК. Розгляд результатів досліджень, у яких за період тренування було досягнуто збільшення МСК, свідчить про нерозривний зв'язок зростання фізичної працездатності і зменшення ризику КХС.

Оптимальні навантаження забезпечують підвищення аеробних можливостей, загальної витривалості та працездатності, тобто рівня фізичного стану та здоров'я.

Максимальна довжина тренувальної дистанції в оздоровчому бігу не повинна перевищувати 7-10 км, оскільки з цього моменту в результаті виснаження м'язового глікогену в енергозабезпечення активно включаються жири, що вимагає додаткової витрати кисню, що приводить до нагромадження в крові токсичних продуктів..

Таким чином, можна зробити висновок, що найбільш сприятливий ефект фізичного тренування на фактори ризику серцево-судинних захворювань досягається в тому випадку, якщо використані фізичні навантаження викликають зростання фізичної працездатності людини, тобто фізичне тренування для тих, хто займається, повинно нести розвиваючий характер.

Найбільш сприятливими в даному аспекті є динамічні вправи аеробного характеру, які найбільшою мірою розвивають МСК. Перспективні дослідження в цій області повинні забезпечити можливість тонкого диференціювання величини фізичного навантаження в залежності від стану серцево-судинної функції людини.