Данило С.М., Кальцева А.І.

Бердянський державний педагогічний університет

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ У СТУДЕНТОК ПЕДАГОГІЧНИХ ВУЗІВ НЕТРАДИЦІЙНИМИ МЕТОДАМИ ОЗДОРОВЛЕННЯ

За даними цілого ряду науковців (В.И. Григорьева [1],
П.І. Євстратова [2], Э.А. Кудаева [3]) серед студентів майже 50 % мають
незадовільний рівень фізичної підготовленості, та 90 % з них –
відхилення у стані здоров’я. [4]

Здоров’я студентів в значній мірі визначає правильна постава, формування якої починається з раннього дитинства і залежить від розвитку м’язів і активного рухового режиму. Проте формування хребта закінчується аж у 20-22 роки, але після закінчення навчання у школах, роботі по корекції постави студентів у ВНЗ не приділяється майже ніякої уваги.

В даний час у науково-методичній літературі накопичено чимало даних про позитивний ефект вправ традиційних методик оздоровлення, але вкрай недостатньо робіт з питань застосування інноваційних методик, зокрема нетрадиційних систем та методик корекції [5].

У методиці проведення занять основної гімнастики у ВНЗ традиційні засоби (від загально-розвиваючих вправ без предметів, з предметами до вправ у висах і упорах на снарядах і приладах), звичайно ж, залишаються базовими. Проте ряд причин обумовлює появу нового і нетрадиційного в масовому фізкультурному русі вигляду рухової активності.

Серед цілого ряду нетрадиційних методів оздоровлення найбільш ефективними вважаються вправи гімнастики індійських йогів.

Відомо чотири основні напрями йоги:

· карма-йога: учить безкорисливій діяльності без очікування подяки своїй праці;

· бхакти-йога закликає до відданого служіння і поклоніння божествам;

· джанни-йога — філософське пізнання буття;

· раджа-йога — система психічного тренування.

Хатха-йога є складовою частиною раджі-йоги, яка забезпечує гарну фізичну підготовку, відмінне здоров'я і довголіття.

При освоєнні і виконанні вправ хатха-йоги слід мати на увазі, що їх можна умовно підрозділити на чотири групи залежно від спрямованості основних дій на ті або інші органи і функції організму.

Вправи хатха-йоги.

Перша група. Основні пози для повного відпочинку.

1. Поза ідеального відпочинку (шавасана).

2. Поза крокодила (макрасана).

3. Поза для сну (драбхасана).

Друга група – пози хребетного стовпа. Такі пози можна розділити на 4 групи: пози з нахилом вперед, пози з нахилом назад, пози з нахилом у сторони і скручені пози. Наприклад, з асан з нахилом уперед характерною є „поза плуга”, назад – „поза сарани”, з нахилом у сторони – „поза трикутника”. Асанами скручування хребта є напівпоза йога Матсьєндри („Ардха Матсьєндрасана”). Вправи призначаються головним чином для розвитку пластичності м'язів спини і сухожиль ніг, а також для розвитку рухливості хребта і ребер.

Третя група. Вправи групи призначаються для поліпшення функції органів черевної порожнини і симпатичного стовбура вегетативної нервової системи, а також зміцнення м'язів тулуба.

1. Поза „Кобра” (бхуджангасана).

2. „Коник” (салабхасана).

3. Поза „лука” (дханурасана).

4. Нахил вперед (пашимоттанасана).

Четверта група. Вправи цієї групи перш за все розраховані на поліпшення функцій головного і спинного мозку, на зміцнення м'язів спини, на нормалізацію роботи травного апарату, щитовидної залози, на розвиток м'язів шиї і плечей.

1. Універсальна поза (сарвангасана). Існує

2. „Плуг” (халасана).

Приведені тут асани підібрані в порядку зростання складності їх виконання. Під час проведення занять можна досить широко використовувати окремі елементи йоги, особливо пози, формою близькі до гімнастичних вправ (перекочування, положення в угрупуванні, „міст”, стійки на лопатках і голові). Проте в цьому випадку необхідно пояснювати не тільки техніку виконання тієї або іншої асани, але і її вплив на організм. Ряд вправ може використовуватися в основній частині оздоровчого заняття, це більше стосується вправ акробатичного характеру, інша частина доцільніша в завершальній частині, наприклад, пози для повного відпочинку, сидіння на п'ятах, лотос і т.п.

Оздоровчі заняття з використанням нетрадиційних при дефектах постави у студенток педагогічних вузів приводять за типовою схемою з групою 10-12 чоловік.

В підготовчій частині, яка займає 10-15 хвилин, вирішуються наступні завдання:

· помірна загально тонізуюча дія на організм;

· організація уваги студентів, з метою підготовки їх до виконання порівняно важких за координацією рухів;

· зосередження уваги на поставі.

Для вирішення цих завдань застосовуються такі вправи: ходьба, короткочасний біг, загально-розвиваючі гімнастичні вправи, вправи для закріплення правильної постави.

Основна частина включає 2 підчастини. Перша триває 20-40 хвилин. В ній вирішуються наступні завдання: корекція основних і другорядних проявів дефектів постави, зміцнення окремих м’язових груп. Удосконалення діяльності дихальної і серцево-судинної систем. Для вирішення цих завдань застосовуються вправи: спеціальні коригувальні; загально-розвиваючі без обтяження, з м’ячами, гантелями, на гімнастичних снарядах.

Для корекції порушень фізіологічних вигинів хребта (особливо лордозів) широко використовуються гімнастичні вправи для зміцнення і розтягнення окремих м’язових груп (головним чином м’язів спини на різних рівнях) в положенні лежачи, в висі на руках і в положенні стоячи. Слід врахувати, що при виконанні вправ в положенні лежачи і в висі (перші розвантажують хребет, а інші розтягують його і цим, до відомого ступеня, коригують порушення) не включається повністю вплив кута нахилу таза і обмежені можливості для локальної корекції.

Застосовуються також вправи на спеціальних гімнастичних снарядах: гімнастичних кільцях, валику Лоренца, похилій поверхні. Завдання корекції фізіологічних вигинів хребта вирішують також вправи, які виконуються в упорі, стоячи на колінах. Провисання хребта між плечима і поясом нижніх кінцівок помірно розтягує хребет і розвантажує його від дії ваги голови, верхніх кінцівок і тулуба, припиняє вплив кута нахилу таза на вигини хребта. Подібні вправи дають можливість збільшити лордоз і тим самим зробити більш рухливою ту ділянку хребта, яка повинна була бути під дією корекції, обмежуючи рухливість і викривлення. Використовуючи вправи в упорі стоячи на колінах для локальної корекції, слід одночасно змінювати окремі м’язові групи, які несуть основне навантаження при збереженні правильної постави.

Для корекції асиметричної постави використовуються асиметричні вправи з вихідних положень стоячи, лежачи і в упорі стоячи на колінах. Вправляти кут нахилу таза і коригувати фізіологічні викривлення хребта необхідно паралельно, так як лише в цьому випадку можна досягнути позитивного ефекту. Всяка корекція подібних дефектів постави повинна закінчуватись формуванням м’язового корсету – зміцненням м’язів тулуба (головним чином довгих м’язів спини і м’язів живота).

В другому розділі основної частини заняття, яка триває 10-20 хвилин, вирішуються наступні завдання:

· формування навички правильної постави;

· вдосконалення координації рухів і рухових навичок на фоні збереження правильної постави;

· удосконалення діяльності дихальної, серцево-судинної і інших систем органів.

Для вирішення цих завдань застосовуються спеціальні вправи, які сприяють формуванню і закріпленню навичок правильного положення тіла під час ігор, ходьби, бігу, стрибків, метань і т.п.

Для збереження правильної постави дуже важливо вміти розслабляти і напружувати окремі м’язові групи. Тому слід використовувати вправи на розслаблення в комбінацій з вправами на напруження м’язів. Наприклад, перевіривши, стоячи біля стіни положення голови, плечей і тазу при правильній поставі, треба відійти від стіни і виконати вправу на розслаблення м’язів тулуба (розслаблене „падіння” тулуба з переходом в положення розслабленого присіду), тоді, швидко випрямившись, прийняти положення правильної постави.

Ці вправи повинні формувати точні уявлення про взаємоположення окремих сегментів тіла і про взаємонапругу м’язів в положенні правильної постави.

В заключній частині заняття, тривалість 3-5 хвилин вирішуються наступні завдання: зниження рівня протікання вегетативних функцій; удосконалення уміння постійно зберігати правильну поставу. Ці завдання вирішують: повільна ходьба і ходьба в поєднанні з різними рухами рук. Вправи закінчуються фіксацією положення правильної постави.

Під час виконання корегуючих вправ у всіх частинах заняття постійно звертається увага на дотримування студентами правильної постави, на якість виконання запропонованих вправ.

Регулярні спеціальні фізичні навантаження підвищують загальний тонус організму, активізують діяльність ЦНС, серцево-судинну, дихальну системи, стимулюють обмінні процеси, забезпечують перерозподіл м’язового тонусу, зміцнення м’язів, створення м’язового корсету.

Поза сумнівом, використання вправ нетрадиційних видів гімнастики під час проведення оздоровчих заняття зі студентками педагогічних вузів додасть йому нове емоційне забарвлення, сприятиме його пожвавленню, підвищить інтерес студентів до занять гімнастикою, дасть певні знання і уміння у використанні цих засобів в самостійних заняттях, профілактиці хвороби і поліпшенні здоров'я в цілому.

Проте слід підкреслити, що характерні вправи нетрадиційних видів гімнастики не повинні замінювати програмні заняття, а тільки доповнювати їх, давати можливість для оновлення і розширення їх змісту.

Література:

1. Григорьев В.И. Кризис физической культуры студентов и пути его преодоления / Григорьев В.И. – К.: Золотий вік, 2004. – 61 с.

2. Євстратов П.І. Рівень здоров’я в залежності від рухової активності студентів / Євстратов П.І. – Чернівці: Буковинський науковий вісник, 2005. – 211 с.

3. Кудаев Э.А. Методические принципы оценки динамики физической подготовленности у студентов не физкультурных вузов / Кудаев Э.А. – К.: Теория и практика физ. культуры, 2004. – 120 с.

4. Про організаційно-методичні засади фізичної реабілітації студентів з обмеженими фізичними можливостями : збірник наукових праць Вип.. ІV. [“Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні”] / наук. ред. Ю. Гарієвський – Р.: ред.-вид. центр МЕГУ ім. акад. С.Дем’янчука, 2006. – 460 с.

5. Формування та корекція порушень постави школярів нетрадиційними системами оздоровлення (гімнастика Хатха-йога) : збірник матеріалів вузівської студентської науково-практичної конференції / наук. ред. С.А. Нікіфорова. – К.: Кременець, 2004. – 84 с.