Сільське господарство / Рослинництво, селекція, насінництво.

К.с-г.н. Князюк О.В.

Студентка IV курсу Піскорська Т.В., студентка IV курсу Пантилимон. І.А.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

ВПЛИВ ПІДЩЕПИ НА РІСТ І РОЗВИТОК МОЛОДИХ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ

До сьогодні у більшості областей України яблуню вирощують лише на насіннєвих підщепах, так як за допомогою підщепи можна прискорювати початок плодоношення дерев.

У виробничих умовах при розмноженні плодових дерев, в більшості випадків, яблуню вирощують на насіннєвих підщепах сіянців дикої лісової яблуні і сіянцях культурних сортів, В даному випадку дерева яблуні бувають сильнорослими, їх важко обрізувати і вони пізно вступають в пору плодоношення. Тому, краще використовувати слаборослі підщепи: напівкарликові (прищеплені на дусепі) та карликові (прищеплені на парадизці).

Метою досліджень було вивчення особливості росту і розвитку різних сортів молодих дерев яблуні на різних підщепах – сіянцевих і вегетативних.

Досліди з різними сорто - підщепами комбінаціями проводити впродовж 2012 – 2013 рр. у молодому саду ( посадки 2006 року) ТОВ «Україна» Жмеринського району Вінницької області. На насіннєвій підщепі дерева були висаджені за схемою 7х5 м, ММ 106-574 м, МІ їх – 4х2,5 м. У дослід були включені 5 сортів яблуні: Айдоред, Спартан, Зимове Плесецького, Голден делімес, Старкримсон [3].

Упродовж періоду вегетації проводились фенологічні спостереження. Наприкінці вегетації (у жовтні) вимірювалась довжина пагонів подовження скелетних гілок першого і другого порядку. Навесні підраховувалась кількість генеративних утворень, під час цвітіння – кількість квіток, під час збирання врожаю – кількість плодів на деревах. Визначалась також урожайність кожного дерева.

При проведенні досліджень встановлена деяка відмінність фенології сортів на різних підщепах. На карликових підщепах на 2 -3 дні раніше почалось розпускання бруньок і цвітіння, так як обмін речовин у таких дерев відбувається швидше. Лінійний ріст пагонів у дерев на карликових підщепах закінчується в середньому на 7 -10 днів раніше, але карликова підщепа (МІХ) особливо стримує вегетативний ріст дерев яблуні. Порівняно з підщепами-сіянцями, скорочення довжини пагонів склало 19,8см. Використання середньо рослої підщепи також помітно гальмує вегетативний ріст. Довжина пагонів подовження, порівняно з насіннєвими підщепами, були коротші на 12,6см.[5]

Oскільки лінійний ріст слаборослих підщеп, зростає частина геперактивних утворень. Причому, карликова підщепа створює умови для формування плодових бруньок навіть на сильно розвинутих пагонах.

Спостереження показали, що на верхівках генеративних пагонів не завжди утворюються плодові бруньки. Певна частина їх функціонально не відрізняється від сильно розвинутих вегетативних пагонів. Особливо це спостерігається у дерев на сіянцевих підщепах.

Дослідженнями встановлено, що загальна кількість пагонів на деревах, у тому числі генеративних утворень, була неоднаковою на різних підщепах. Так, у сорту Айдоред на сіянцевій підщепі на дереві нараховувалось у середньому 184 пагони, але серед них генеративних утворень було лише 344% . Середньоросла підщепа ММ 106, яка частково гальмує вегетативний ріст, має зменшення загальної кількості погонів не деревах в середньому на 38 штук. Але, одночасно збільшується кількість генеративних утворень – на 6%; на парадизці частка плодової деревини складала вже 51,2%. Подібна залежність була виявлена у всіх сортів [2].

Слаборослі підщепи індукують генеративний розвиток дерев яблуні, але кількість плодів у досліді збільшувалась тільки у дерев на середньо рослій підщепі. Це можна пояснити таким біологічним явищем, коли зі збільшенням кількості квітів (у випадку слаборослих підщеп) зменшується процент корисної зав`язі. Так, на парадизці кількість плодів на дереві становила в середньому по сортах 40- 60 штук, а на середньо рослій підщепі 70-90 штук. Особливо різке зростання кількість плодів на середньо рослій підщепі спостерігалось у спурових сортів – Голден делітес і Стар-кримсон [4].

Серед задіяних у досліді сортів найменш чутливим до підщепи виявився сорт Зимове Писецького. Навіть на парадизці ІХ плодів на деревах було лише 22 штуки.

На парадизиці ІХ серед представлених сортів найбільш урожайними були Голден делінес (79,2ц/га) і Старкримсон (87,2ц/га).Висока врожайність була також одержана від сорту Айдоред (61,2ц/га). Більш продуктивними ці сорти були також на середньо рослій підщепі і сіянцях.

Таким чином, в умовах Правобережного Лісостепу для прискорення початку плодоношення і підвищення врожайності яблуні потрібно використовувати слаборослі підщепи, які гальмують вегетативний ріст і активізують генеративний розвиток. Використання середньо рослих вегетативних підщеп також забезпечує високу врожайність яблуні[1,6].

Література

1. Агафонов Н. В. Научные основы размещения и формирования плодових деревьев / Н. В. Агафонов. – М.: «Колос», 1999. – 427 с.

2. Гиричев В. С. Морфологические признаки сортов яблуни и груши селекции ГНУ ВСТИСП Россельхозакадемии / В. С. Гиричев, О. Г. Каза-нов// М.: 2010. – 72 с.

3. Гонов А. Х. Размножение клоновых подвоев яблони и груши и выращи-вание саджанцов на основе одревествленого черенкования / А. Х. Гонов // Садоводство и виноградарство. - №5. – 2009. – с. 35-37.

4. Карпенчук Г. К. Частное плодоводство / Г. К. Карпенчук // К.: «Вища школа», 1991. – 484с.

5. Кудасов Ю. Л. Посадочный материал для будущих садов / Ю. А. Кудасов// Садоводство и виноградарство. – 1996. - №1. – с.14-16.

6. Майдебура В. И. Справочник по садоводству / В. И. Майдебура // К.: «Урожай», 1993. – 211с.