УДК: 911.3 География и геология/ 6. Природопользование и экологиский мониторинг

Денисик Богдан Григорович

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

Зародження та особливості функціонування мікрогеоекотонів

Розглянуто проблему чіткого визначення сфер використання термінів «екотон», «геоекотон», «антропогенний геоекотон» і т.п., можливості реконструкції мікрогеоекотонів як найменших структур подібного типу на прикладі мікрогеоекотонів «поріг» та «огорожа», показано зміни властивостей мікрогеоекотонів у процесі їх реконструкції, запропоновано один із проектів такої реконструкції, проаналізовані можливості використання реконструйованих мікрогеоекотонів на присадибних ділянках.

Ключові слова: геоекотон, мікрогеоекотон, реконструкція, огорожа, проект, присадибна ділянка.

Рассмотрено проблему чёткого определения сфер использования терминов «экотон», «геоэкотон», «антропогенный геоэкотон» и т.п., возможности реконструкции микрогеоэкотонов как наименьших структур подобного типа на примере микрогеоэкотонов «порог» и «ограда», показаны изменения свойств микрогеоэкотонов в процессе их реконструкции, предложен один из проектов такой реконструкции, проанализированы возможности использования реконструированных микрогеоэкотонов на приусадебных участках.

Ключевые слова: геоэкотон, микрогеоэкотон, реконструкция, ограда, проэкт, приусадебный участок.

The issues with clear delineation of the spheres of usage for the terms “ecotone”, “geoecotone”, ‘anthropogenic geoecotone”, etc., are discussed; the possibilities for the reconstruction of the microgeoecotones as the smallest structures of this type are explored using the examples of the «doorstep» and «fence» microgeoecotones; the changes in the microgeoecotones in the process of reconstruction are described; one of the possible projects of such reconstruction is suggested; the prospects for reconstructed microgeoecotones usage in crofts are analyzed.

Key words: geoecotone, microgeoecotone, reconstruction, fence, project, croft.

Географи термін «екотон» почали активно використовувати у 70-80 роках ХХ ст. і поступово, за пропозицією В.С. Залєтаєва, у 1984 році замінили його терміном «геоекотон» [5]. Однак, зміст терміну «геоекотон» значно ширший, оскільки охоплює всі генетичні типи перехідних утворів: фіто-, зоо-, текто-, геоморфо-, гідро-, клімато-, педо-, й антропогенні тощо. На початку ХХІ ст. термін «екотон» набув «ландшафтного забарвлення й врешті став настільки загальним, що є тенденція розширювати його на всі типи ландшафтних меж, у тому числі й лінійні» [2, с. 333]. Звідси необхідність у чіткому визначенні «сфер» використання термінів «екотон», «геотон», «геоекотон», «ландшафтний екотон», «антропогенний геоекотон» та ін. (рис. 1).

Прилеглі ландшафти

Рис. 1 Відповідність термінів «сферам» їх використання. За [2]

Є різні рівні пізнання антропогенних геоекотонів. Здебільшого ці рівні залежать від розмірності і рангу антропогенного геоекотону. Використовуючи напрацювання П. Дем’янчука [6,7], Т. Бобри [2,3,4] та інших щодо поділу геоекотонів на ранги, антропогенні геоекотони теж можна ранжувати ( табл. 1)

Таблиця 1

Розмірності та ранги антропогенних геоекотонів

Порядок розмірностей	Ранги антропогенних геоекотонів	Ранги контактуючих антропогенних ландшафтних комплексів
Планетарний	Гігаекотон	Геосфери: гідро-, атмо- і літосфера
Континентальний (субконтинентальний)	Магаекотон	Континент – океан, природна зона
Регіональний	Макроекотон	Фізико-географічна країна, ландшафтна зона
Місцевий (топологічний)	Мезоекотон	Ландшафтний район
	Мікрогеоекотон	Місцевість, урочище, фація

Від різноманітності та рангу антропогенних геоекотонів необхідно визначати й рівні їх пізнання та практичне значення – місцеве, регіональне, континентальне, планетарне.

Термін «геотон» доцільно використовувати в дослідженнях контактних зон, що формуються при взаємодії геокомпонентів «неживої» природи; «екотон» – живої, «геоекотон» – при вивченні всього спектра геокомпонентів та зв’язків між ними у зонах контакту. У тих випадках, коли у процесі пізнання зон контакту досліджується їх ландшафтна структура, правомірно застосовувати термін «ландшафтний екотон», запропонований В.С. Преображенським [10]. Географічні й ландшафтні екотони складні природні утвори в структурі яких чітко виокремлюються натуральні, натурально-антропогенні й антропогенні, відповідно, геотони та екотони. Це не «гра слів», а розуміння того, що в процесі дослідження потрібно пізнавати одну природну структуру, але в різних аспектах – географічному і ландшафтознавчому. Як приклад розглянемо мікрогеоекотони «поріг» та «огорожа».

Дослідження стосується антропогенного об’єкту (тіла), що знаходиться на межі контакту двох різнорідних середовищ. Це звичайний дерев’яний поріг в різноманітних сільських підсобних приміщеннях: літніх кухнях, сараях де утримують худобу й домашніх птахів, майстернях, гаражах, саунах тощо.

Досліджувалась на перший погляд проста проблема: чому дерев’яні пороги постійно гниють, покриваються грибком і їх через відповідні проміжки часу (у залежності від дерева) потрібно міняти, а бокові й верхня частини лутки не гниють? Цікавими є результати опитування господарів цих приміщень : із 168 осіб – 124 відповіли, що причиною гниття порогів є сирість та погана їх гідроізоляція, 32 – що стійкість порогів до гниття залежить від породи дерева з якого вони зроблені, 5 – що стан порогу залежить від господаря, 7 – не захотіли відповідати на запитання. Як бачимо жодний з господарів не звернув уваги на дію контрастних середовищ – внутрішнього і зовнішнього. У принципі відповідь більшості (сирість) була правильною, бо такі ж контрастні середовища діють і на бокові та верхню частину лутки. Для того, щоб ці частини лутки теж почали гнити під дією контрастних середовищ потрібно значно більше часу. Однак з цього можна зробити й інший висновок: на контакті двох різнорідних середовищ формування мікрогеоекотону, або хоча би перших його ознак, не завжди проходить однаково. В одних випадках зародження мікрогеоекотону чи формування нового стану якогось об’єкту проходить повільно, в іншому цей процес відбувається майже революційно. Це дає змогу зробити виновок, що для інтенсивного розвитку або при необхідності формування геоекотону, крім контрастних контактуючих середовищ необхідний ще якийсь чинник, що активізує взаємодію цих контрастних середовищ. У випадку з порогом приміщень таким чинником, переважно, є сирість.

Спостереження ведуться за різними типами огорож – з металу, каменю, азбесту, дерева та насаджень, що теж є своєрідними антропогенними геоекотонами рангу фацій. У цьому випадку «рушійним» чинником активізації розвитку антропогенного геоекотону є просторове розташування огорожі по відношенню до сонця, тобто інсоляція. З південного й південно-західного боку огорожі, або сонячного боку, у металевих, кам’яних та азбестових огорожах усі параметри суттєво відрізняються від протилежного тінєвого боку. Показники порівняння характеристик контрастних (сонячного і тінєвого) середовищ антропогенного геоекотону «огорожа» наведені у таблиці 1, де:

С – сонячний бік огорожі;

– чисельник – середнє значення температури біля геоекотону, знаменник – середня температура розташування геоекотону;

Т – тінєвий бік огорожі.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика показників контрастних (сонячного і тінєвого) середовищ антропогенного геоекотону «огорожа»

Тип антропогенного геоекотону «огорожа»	Температура в С^о		Вологість ґрунту(%)		Трав’яна рослинність		Насадження
	с	т	с	т	с	т	с	т
Суцільна металева огорожа, висотою 1,5 м, зелена, на фундаменті (25-30 см висотою) з бетону			10-12	14-16	Злакова	Різнотравно-злакова	Абрикос, виноград, персики, туя	Яблуні, груші, горобина, калина
Суцільна дерев’яна із соснових і дубових досок, висотою 1,6 м, зелена без фундаменту огорожа			12-14	16-17	Злаково-різнотравна	Різнотравно-злаково-бур’янова	Абрикос, виноград, груші, яблуні	Айва, абрикоси, груші, яблоні, бузок,калина та ін.

Антропогенний геоекотон «огорожа» створений як межа дачної садиби на вигоні, де до нього подібних утворів не було. У процесі його функціонування сформувалися контрастні середовища, що призвело до зародження і розвитку непритаманного цій території (вигону) антропогенного геоекотону. У цьому випадку поштовхом до зародження геоекотону виступили не два контрастних середовища, а огорожа. Властивості контрастних середовищ сформувались під впливом просторового розташування огорожі та інсоляції.

A

Б

26^оС

23^оС

С

Т

23^оС

21^оС

С

Т

11

1

2

4

6

5

3

8

7

10

9

13

12

14

156

С Т

Температуру повітря на висоті 0.5, 1.0 і 1.5 м та вологість ґрунту вимірювали упродовж липня – серпня 2010 –2012 років три рази за день – вранці (7⁰⁰), в обід (14⁰⁰) і увечері (22⁰⁰). Вимірювання проводились на різних віддалях від огорожі, потім їх порівнювали з середніми показниками температури повітря і вологості ґрунту місцерозташування антропогенного геоекотону «огорожа». Ці параметри, а також спостереження за трав’яною рослинністю упродовж літа, дали змогу чітко встановити межі антропогенного геоекотону «огорожа», та запропонувати свої пропозиції щодо його реконструкції (рис. 2 А і Б).

Рис. 2. Антропогенний геоекотон «огорожа» до реконструкції (А) і після реконструкції (Б)

Умовні позначки: 1 – металева огорожа; ясно-сірі ґрунти: 2 – у звичайному стані, 3 – сухі, 4 – зволожені; 5 – підґрунтя; 6 – городні культури; 7 – кущі смородини; 8 – бур’яни; 9 – сухостійкі квіти; 10 – барбарис; 11 – виноград; 12 – плодові дерева (яблуні, груші); 13 – плодові кущі (аґрус, смородина тощо); 14 – межа геоекотону; 15 – С- світла, Т – тіньова сторони.

Висновки. У порівнянні з натуральними антропогенні геоекотони виокремлюються такими ознаками:

· В антропогенних геоекотонах чітко можна зафіксувати момент їх зародження, прослідкувати процес становлення контактної смуги і спрогнозувати можливі напрями її розвитку. У натуральній природі частіше досліджуються уже наявні, сформовані геоекотони.

· У зародженні, формуванні, функціонуванні та подальшому розвитку антропогенних геоекотонів завжди провідним чинником є антропогенний, а натуральні чинники (тектогенний, кліматогенний, гідрогенний та ін.) були і залишаються його основою.

· Антропогенні геоекотони можна формувати цілеспрямовано для вирішення необхідних проблем , або переривати їх функціонування при виявленні негативних тенденцій розвитку антропогенного геоекотону.

· У зв’язку з наявністю у більшості випадків необхідних даних, прогноз розвитку антропогенних геоекотонів має бути жорстким, не багатоваріантним, що дасть змогу краще передбачити, а в разі прояву й ліквідувати негативні явища або катастрофи в межах контактних смуг.

Література:

1. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: монографія / М.Д. Гродзинський. – К.:Київський університет, 2005.-Т.2.-503с.

2. Денисик Г.І. «Згустки життя» – передгірські ландшафтні екотони / Г.І. Денисик// Науковий вісник ЧНУ : збірник наукових праць. – Чернівці: ЧНУ, 2012. – Вип. 612-613: Географія. – С. 33-35.

3. Залетаев В.С. Экотоновые экосистемы как географические явления и проблемы экотонизации биосферы / В.С. Залетаев // Cовременные проблемы географических экосистем. – Москва: ИГАН СССР, 1984. – с.50-62 .

4. Преображенский В.С. Организация, организованость ландшафтов / В.С. Преображенский – Москва: Институт географии АН СССР, 1986. – 20с.