Здобувач Грубінка І.І

Львівський національний аграрний університет, Україна

Проблемні питання кредитного забезпечення аграрних підприємств в Україні

Проблема кредитного забезпечення аграрного сектору економіки є однією з найактуальніших для розвитку України. Галузь потребує значних кредитних вкладень, що вимірюються сотнями мільярдів гривень, разом з цим сучасний стан кон’юнктури на кредитному ринку і кредитного забезпечення аграрних формувань важко назвати задовільним. На це є ряд причин, головними серед яких на нашу думку є:

- перевищення попиту над пропозицією на кредитному ринку. Відповідно у кредитних установ є можливість вибору позичальника з кращою кредитоспроможністю. Окремо слід виділити, що критеріями відбору позичальника є перш за все ліквідна застава і можливість швидкого повернення позикових коштів. Аграрне виробництво в силу соціальних та економічних причин характеризується невисокою доданою вартістю, відповідно і невисоким рівнем рентабельності.

- відсутність ліквідної застави в аграрних підприємств. Пасивна частина основних засобів складає близько 70% їх загальної вартості, наявність оборотних засобів є недостатньою для отримання значних кредитних сум. Оптимальною формою застави залишається майбутній врожай, однак законодавство чітко не врегульовує питання його реалізації на протязі дії кредитного договору, тому непоодинокими є випадки, коли врожай який був наданий в заставу реалізовується ще до моменту повернення кредитних ресурсів банку. Це в свою чергу значно ускладнює можливість кредитора застосувати заставні вимоги в разі неповернення наданих позикових ресурсів.

- підвищеною ризиковість аграрного виробництва, що є об’єктивним наслідком його особливостей. Ми маємо на увазі, перш за все залежність від природно-кліматичних умов і сезонний характер виробництва. В розвинутих економіках ці фактори нейтралізуються страхуванням кредитних ризиків, однак українська практика вказує зовсім інший підхід до вирішення даної проблеми, а саме підвищення рівня відсоткової ставки за користування кредитом в середньому на 3,5-4,0%, через підвищену ризикову складову в порівнянні з підприємствами інших галузей, зокрема торгівлі, будівництва, промисловості. Звичайно страхування кредитних ризиків, збільшує вартість кредиту для позичальника, однак на нашу думку, це підвищення приблизно дорівнює вартості яка закладається як ризикова складова зараз і при цьому дозволить у більшій мірі мінімізувати ризик кредитної установи, оскільки значно покращує гарантії щодо повернення кредитних коштів.

- тривалий виробничий цикл, і як наслідок зростання тривалості фінансового циклу, кругообігу капіталу і періоду генерування коштів. Саме кредитні ресурси повинні зменшувати цей фінансовий цикл, однак політика «швидких грошей», що зараз продовжує набувати поширення в банківській системі не розв’язує дану проблему, а навпаки ускладнює її, утворюючи замкнуте коло, і без втручання з боку держави поки, що нема можливості вийти з нього.

- незацікавленість кредитних установ, зокрема банківських у здійсненні кредитного забезпечення юридичних осіб. Державна фінансова політика зараз спрямована перш за все на утримування валютного курсу і фінансування бюджетного дефіциту, НБУ рухається у фарватері цієї політики Уряду, застосовуючи ряд механізмів, зокрема і зменшення облікової ставки, надання пріоритету при кредитування комерційних банків такій заставі, як боргові цінні папери Уряду. Це негативно впливає на кредитування економіки, активно розвивається зараз лише споживче кредитування, яке є високодохідним і короткостроковим. Навіть банки І групи, що раніше не вважали його за пріоритет, починають активно впроваджувати у своїй діяльності.

Наведені причини створюють ряд похідних проблемних питань, що ускладнюють доступ аграрним підприємствам до кредитних ресурсів. До них можна віднести і небажання банків до створення кредитних продуктів із врахуванням специфіки аграрного виробництва, відсутність методик індивідуального підходу до оцінки кредитоспроможності господарств, зокрема на основі даних не тільки бухгалтерського, але і управлінського обліку, зокрема в частині проведення фінансового аналізу. Банківські установи, постійно вказуючи на аграрний потенціал країни, його світове значення не здійснюють практичних кроків на зустріч аграрним виробникам. На нашу думку, базисом такої ситуації, які і всіх названих нами проблем є нестабільність економічної ситуації в країні, відсутність чітких заходів по реформуванню економіки і довгострокових планів її розвитку, вибір тактичного успіху перед стратегічним розвитком, що породжує невизначеність і невпевненість. Відповідно кредитна система втрачає мотивацію до довгострокових вкладень в економіку, обираючи короткострокову прибутковість.

Розв’язання проблеми кредитного забезпечення аграрних виробників потребує вирішення ряду проблем. Однак фундаментом для їх розв’язання повинна стати розробка стратегій розвитку аграрного сектору економіки і банківської системи, підтверджена відповідними діями з боку держави. Саме наявність цього фундаменту є сигналом для економічних суб’єктів щодо впевненості в майбутньому і довгострокового вкладання грошових ресурсів в економіку.

Література

1. Кириченко О.А. Кредитування аграрного сектору економіки в умовах глобальної фінансової кризи / О.А.Кириченко, Т.В.Сусловська // Вісник СНАУ.- 2009р. - №4 –С. 30-43.

2. Непран А.В. Роль кредиту в прискоренні процесів нагромадження капіталів в сільському господарстві / А.В.Непран // Журнал Економіка АПК.- 2010р. - №11 –С. 74-79.

3. Малік М. Й. Фінансово-кредитний механізм у розвитку аграрного підприємництва / М. Й. Малік // Фінанси України. – 2004. – № 3. – С. 47-53.